На головну Новини А наше місто  у  9 відсотках тих, де воду  вже  не хлорують

А наше місто  у  9 відсотках тих, де воду  вже  не хлорують

   За повідомленням Центру громадського моніторингу та контролю,  кілька тижнів тому великі українські міста були за крок від катастрофи. Проблема дефіциту хлору спричинила чималий переполох у владних кабінетах, ЗМІ, та й серед населення. Через збитковість (за офіційною версією) припинив роботу «Дніпроазот» – єдиний завод із виробництва рідкого хлору в Україні у місті Кам’янське.

Не секрет, що «Дніпроазот» належить олігарху Ігорю Коломойському, тож у керівництві держави заяви адміністрації підприємства про можливість відновлення виробництва хлору тільки після підвищення ціни на нього у три рази назвали політичним шантажем. Урядовці посилено шукали вихід із ситуації, що склалась, вже якось передбачувано ухвалили рішення про придбання рідкого хлору за кордоном.

- реклама -

Допоки тривали політичні інтриги, відсутність достатніх запасів рідкого хлору спричинила кризу на водоканалах, і багато великих міст опинилися перед реальною загрозою залишитись без питної води. А все тому, що лише 20 відсотків води, яка потрапляє у крани українців, береться з підземних джерел. Решта надходить із річок, причому 70 відсотків – із Дніпра. Зокрема, кияни п’ють воду із Дніпра та Десни, вінничани – з Південного Бугу, івано-франківці – із Бистриці, ужгородці – із Ужу, житомиряни – з Тетерева тощо. Якість води регулює Державна санітарна служба, однак чинні санітарні норми були розроблені ще за радянських часів. Не змінився і основний метод очищення води в Україні – хлорування. Саме він дозволяє знезаражувати воду, взяту з річок, і при цьому є економічно вигідним. Загалом, за даними експертів, щорічно українські водоканали витрачають на очищення води близько 10 тисяч тонн рідкого хлору. Неважко зрозуміти, що проводити закупівлю препарату у таких об’ємах за кордоном просто нереально. Невідомо, хто на які пішов на уступки, але за результатами переговорів та домовленостей діяльність «Дніпроазоту» була відновлена.

Кризова ситуація стала поштовхом для пошуку альтернативних способів очищення води. У столиці, приміром, планують незабаром ліквідувати хлорне господарство, замінивши його сучаснішими технологіями Частина підприємств збирається переобладнати очисні споруди під використання гіпохлориту натрію, який отримують із кухонної солі. За даними Асоціації водоканалів, його вже застосовують 9 відсотків водопостачальників.

У цей невеликий відсоток входить і наше місто. Як розповів  на прохання редакції головний  інженер управління водопровідно-каналізаційного господарства Ярослав Ковалюк, містянам не слід хвилюватись з приводу якості питної води, а тим більше – припинення водопостачання. Звісно,  раніше і у Володимирі-Волинському споживали воду з додаванням рідкого хлору, як це відбувається у багатьох інших містах України. Та за останні роки місцевий водоканал зробив величезний технологічний крок уперед — для знезараження води давно уже використовується гіпохлорит натрію, що має антисептичні та дезинфікуючі властивості. Цю таблетовану сіль можна придбати у обласному центрі, інколи закупівлі проводяться у білоруського виробника, а виготовлення розчину із неї відбувається на місці за допомогою спеціальних установок. Сольовий розчин додають у резервуар, до якого вода надходить не з водойми, а з артезіанських свердловин. До слова, їхня глибина сягає ста метрів, хоча, забір води відбувається зазвичай із прошарків від 25 до 32 метрів вглиб.

– У економічному плані такий спосіб очищення води є вигідним, – зазначає Ярослав Ковалюк, – а щодо безпеки, то він точно оптимальний. Адже відомо, що при витоку рідкий хлор миттєво випаровується, перетворюючись у газ, що в 2,5 раза важчий за повітря, тож стелиться, розтікається на великі площі та спричиняє отруєння людей. Транспортування й зберігання цієї хімічної речовини, а також робота із нею є надто небезпечними для працівників і населення.  Ми ж надаємо перевагу використанню вивірених технологій, виробництву власного розчину гіпохлориту за потребами водопостачання міста, а отже – безпечності та високій якості питної води. Такі ж методи хлорування застосовують у містах Луцьку, Ковелі та Нововолинську.

Модернізація системи водопостачання у місті, в тому числі забезпечення роботи хлораторної станції, а також будівництво резервуару чистої води, стали можливими завдяки впровадженню українсько-польського проекту «Чиста вода на Побужжі» за фінансової підтримки ЄС. Воду з-під крана у Володимирі-Волинському пити можна. А ще місто змогло уникнути таких критичних ситуацій, які пережили 170 інших населених пунктів України, залежних від рідкого хлору.

Але в той час, як ряд водопровідно-каналізаційних господарств лише планують перехід на очищення води гіпохлоритом, фахівці стверджують, що у розвинених країнах поступово відмовляються від використання хлору як такого. Зокрема, упроваджуються технології, коли на очисних станціях вода збагачується киснем, що дозволяє абсорбувати з неї залізо та марганець, потім вона проходить через фільтри з піску, а 94% відпрацьованої води проходить очистку згідно з найвищими вимогами Директив ЄС. Коли в Україні почнуться подібні процеси, невідомо.

comments powered by HyperComments
- реклама -