Жінка, що сиділа у приймальні Зимнівської сільради, першою завела розмову. Вона чекала на отримання довідки, тим часом заговорила про наболіле: про те, що українцям важко з роботою, і багатьом, як і їй, доводиться їхати за кордон працювати, що на виборах президента у неї надії на молодшого кандидата, бо він зможе хоч щось змінити…

Хтозна, можливо, до цих висновків її спонукав приклад молодого голови Зимнівської об’єднаної територіальної громади? Бо вона і про нього стала розповідати. Молодий, енергійний, чого варті нові дороги, прокладені уже за його каденції. «Ну ви ж, може, бачили, якою була дорога за переїздом, поблизу ветлікарні, що на Острівку? У дощ через ті ями не можна було перебратися. А тепер подивіться, яку гарну дорогу там прокладено. Навіть за одне це вже йому величезний плюс!»

- реклама -

Що ж, як виявилось, у 35-річного, наймолодшого на наших теренах, голови ОТГ В’ячеслава Католика в ужинку, а також у планах – не лише дороги. І має рацію жінка: завзяття є, розвернутись – а у підпорядкуванні 24 села – теж є де, задумів чимало, бажання вчитись – хоч відбавляй. Про зроблене і те, що живе поки що в проектах, і говоримо.

 – В’ячеславе Артуровичу, хто є основними наповнювачами бюджету вашої громади?

– Земля, підприємство «Мікроклімат», перевізники, ряд фермерських господарств: СГ ТОВ «Луга» Федора Лясніка, ЗАТ «Агросвіт» Євгена Шелепіни, фермерське господарство Руслана Кротача, ТзОВ «П’ятидні» Валерія Діброви, агрофірма «Луга-нова».

– За час існування ОТГ чи відкрилось якесь нове виробництво?

– Ми по максимуму зараз працюємо над тим, щоб освоювати землі, поки не було територій, щоб розміщувати щось нове. Тепер нам землі передані, ми підготували інвестиційний паспорт, його розповсюджуємо і надіємось на прихід нових інвесторів.

– Про які напрямки йдеться?

– Сфери у нас різні. Для прикладу, у Хмелівці має відкриватись ферма з вирощування равликів. Господарство Кротача у Зимному будуватиме елеватор.  У Мар’ї-Волі плануємо розпочати виробництво бутильованої води, а у Льотничому відкрити швейну фабрику. Має бути кілька садків: у Сельці – яблуневий, у Хмелівці і Хмелеві – фундуковий, у Житанях – горіховий. У Горичеві має постати нова ферма, там побудуємо корівники. У Фалемичах в нас уже вирощують форель, а тепер хочуть розширюватись. Заплановано також меблевий цех у Хмелівці та виробництво і фасування біогумусу у Володимирівці.

– Це все вже в процесі?

– На відсотків 80 – усе це буде, вже є попередні домовленості, люди над цим працюють. Але, наприклад, щодо  Льотничого переговори зірвались, бо мали для цього вивозити обладнання з Луганська – не вийшло, близько 200 працівників могли б отримати роботу на цій фабриці, вони мали шити медичні бандажі тощо. Поки що контакти не відновлені, та ми надіємось, що все буде добре.

– Чи ви прораховували, скільки разом людей, завдяки реалізації згаданих вами проектів, могли б отримати роботу?

– Це як мінімум до 500 людей. Ось швейний цех – 200, меблевий – чоловік 50. Скажу так: амбітні плани – 500, але трьом сотням людей робота буде точно.

– Чим зі зробленого уже можна пишатися?

– Коли ми об’єднувались, я об’їхав усі села, почув усі прохання їхніх мешканців – у коштах це десь у межах 70 мільйонів гривень. Для мене важливо, що майже половину прохань уже виконали. В процесі виникають нові завдання, от, наприклад, не планували амбулаторію в Зимне, тепер будемо будувати її з нуля, зараз готуємо проект. Багато вкладаємо у дороги – це найбільш вартісна стаття видатків.

Майже половину бюджету розвитку  витратили на заклади освіти. І це відчувається. Бо я згадую, який був складний стан Льотничівської школи, як там було холодно. Зараз повністю у ній оновили систему опалення, замінили вікна, двері і каналізацію, стадіон новий збудували, купили комп’ютерний і фізичний класи. Багато вклали і в Зимнівську школу, там теж холодно було, утеплили фасад, в цьому році хочемо перевести котельню на тверде паливо, бо дуже дорогий газ. Думаю, виведемо на хороший рівень матеріально-технічну базу усіх шкіл. Повірте, зараз з гордістю можу прийти в кожну школу, для багатьох з них довелось виділяти кошти на ті чи інші потреби. На нашому рахунку і три стадіони зі штучним покриттям.

Щось таке велике і кардинальне з реалізованого не назву, але зайшли майже в кожне село. Амбітний план – завершити вуличне освітлення по всіх насельних пунктах громади, залишилось до 2020 року ще три села, вони досить віддалені, але це не має нас зупиняти. Думаю, в цьому році це зробимо. Підкреслю, що коли ми тільки створили ОТГ, освітлювалось лише три села з 24-х.

– Як працюють у вас перевізники? Проблем із доїздом в людей немає?

– На наших маршрутах є кілька перевізників: Ігор Павловський, АТП і Михайло Тищук. До них стараємось ставити жорсткі вимоги, адже їх ніхто не примушує тут працювати – вони самі сюди приходять. У Мар’ю- Волю маршрутка, на жаль, не їздить, бо там малий пасажиропотік, люди самі доїжджають до Сельця, Чесного Хреста. Була проблема на бубнівському напрямку, але зараз автобуси там курсують нормально.

– Нещодавно ви підписали меморандум про партнерство між вашою громадою, Володимиром-Волинським та Зарічанською ОТГ. Що вам це дає, які плани дозволить здійснити?

– Меморандум про партнерство стосується багатьох галузей, але нині ми конкретно працюємо в частині забезпечення нашого ТМО медичним обладнанням для  раннього виявлення онкозахворювань.

Другий проект, який готуємо, це водопровід масиву Зимне-1, він біля Володимира, де русло річки Луга. У воді там надмірний вміст заліза, жителі до нас неодноразово звертались з приводу недоброякісної води, тож ми уже замовили ПКД. Це те, що хочемо зробити для початку. А взагалі наші спільні плани стосуються галузей освіти, культури, медицини та ЖКГ.

– Чи просувається тема нової об’їзної дороги?

– Вона існує поки що тільки на рівні планів. Цей проект на понад 500 мільйонів гривень, задум такий, щоб вона біля цукрового заводу повертала, не заходячи у Володимир. Там, в принципі, дорога є, але грунтова. Реалізовувати цей проект мають на рівні служби автомобільних доріг. Ми його підтримуємо повністю, є територія, але якщо нема фінансування, то поки що немає про що й говорити.

– До Зимнівської ОТГ нещодавно знову доєдналось кілька сіл. Чи є ще куди розширюватись, чи розглядаєте інші варіанти?

– Так, наприкінці 2018 року до нас приєдналась Хобултівська сільська рада  з дуже хорошими трьома селами Хобултова, Микуличі і Підгайці.

Варіанти і справді ще є, з боку Іваничівського району. Ось, наприклад, Луковичі мають таке бажання. Та вони ще не визначились: вибирають між нами і Павлівкою. Я так зрозумів, що дочекаються кінця реформи, а тоді вже куди їх доєднають, так і буде. Приєднаються до нас – будемо раді.

Хоч ми вже і так великий обсяг території «захопили», вистачає, бо велика сільська рада – це додаткові затрати на утримання. Звичайно, доєднані території є самодостатніми, але і проблем там багато. У робочому порядку, залучаючи кошти і державного, і обласного бюджетів, намагаємося їх розв’язати, щоб люди відчули, що об’єднання таки дає позитивний результат.

– Яка загальна площа земель Зимнівської ОТГ?

– Майже 24 тисячі гектарів. Велика це площа. Багато сіл, і кожне хоче, щоб щось робилося. Для порівняння: у Володимирі – одна лікарня, два кладовища. А в нас практично в кожному селі кладовище, яке треба прибирати, майже в кожному є ФАП, який треба ремонтувати. Шкіл у нас також більше. Вони хоч і невеличкі, але кожна потребує коштів на утримання. Кожне село потребує ремонту дороги.

– Які проблеми запланували розв’язати у цьому році?

– Запланували дуже багато. Радує те, що підтримка є, особливо з державного бюджету. Це і інфраструктурна субвенція, і кошти так званого «соцеконому». Плануємо продовжити роботу над відкриттям садочку у Хмелівці, відремонтувати дах шкіл Зимного, Микулич, садочка в Хобултові, завершити вуличне освітлення. Хочемо закінчити дорогу «Бубнів – Іваничі», у співфінансуванні з департаментом інфраструктури, від Іванич сюди вона вже дійшла, маємо доробити свою частину. Чекають і кілька комунальних доріг по селах.

– Чи стимулює вас у роботі наявність на території ОТГ Зимнівського монастиря?

– Зрозуміло, що це перший стимул для того, щоб вдосконалювати та поліпшувати вигляд нашої території. Та й взагалі, це чудовий приклад, як справді треба займатися благоустроєм.

– У вас запрацював Центр підтримки та соціальної адаптації учасників АТО та їхніх сімей. Розкажіть про це.

– Ми відчули в цьому необхідність. Адже багато атовців, коли повертаються, почуваються покинутими. Тож ми написали проект на фонд «Відродження», перемогли, відкрили такий центр. Почали працювати дуже ефективно, нині центр переходить на юридичну реєстрацію як громадська організація. Роль цієї установи – співпраця з різними структурами, які будуть надавати допомогу, юридичні консультації учасникам бойових дій. Для центру ми надали приміщення старої сільради, воно опалюється, все там відремонтовано. Зараз тут неподалік облаштовується місце для відпочинку бійців, щоб могли між собою поспілкуватись

– Маєте доволі молоду команду, хтось і з Володимира доїжджає. За дописами  у Facebook помітно, що часто буваєте на різноманітних тренінгах, навчаннях. Без сумніву, це допомагає у роботі. Чи не так?

– Дуже задоволений своєю командою. Всі професійні, освічені, знають свою роботу. Комунікуємо з усіма. Є гарний вислів російською: «Свита делает короля». Отож, якби не вони, то непросто було би втілювати в життя наші плани. Так, є у нас і володимирські, та більшість у команді місцевих. Я їх ніколи не ділю за принципом свій-чужий.

Дотримуюсь позиції, щоб не тільки я, але і всі наші працівники навчались і далі. Якщо трапляються цікаві тренінги, тим паче безплатні, я своїх у добровільно-примусовому порядку відправляю, бо ці навчання – це і знання, і обмін досвідом: поспілкуєшся з колегами, щось почерпнеш, що потім можна буде практично реалізувати в межах нашої громади. В принципі, я думаю, це відчувається, бо ми багато чого корисного впроваджуємо.

Основний акцент, який був у мене на виборах у Зимнівську ОТГ, це як мінімум не погіршити умови, в яких люди уже живуть. Найперше це стосується надання адміністративних послуг. Бо коли ми їздили по селах перед об’єднанням, одна бабця просила: «Не забирайте від нас сільраду». Та не будемо, кажу, все буде навіть краще. У порівнянні з колишніми сільрадами, у старостатах тепер удвічі більше послуг надається, ніж було до того. Раніше щоб отримати субсидію, потрібно було прийти в сільраду, отримати довідку і їхати здавати, то тепер людина просто здає в старостат документи, і їй нікуди не треба їхати. Щоб зареєструвати нерухомість, також слід було добиратись у Володимир, а зараз – усе на місці.

– Ви стали членами Асоціації органів місцевого самоврядування «Волинська економічна ліга». Що це дасть вашій громаді?

– Асоціація створена з метою економічного розвитку територій, підготовки спільних проектів щодо залучення інвесторів. Нещодавно подали проект будівництва сонячних електростанцій. Вже є інвестор, який зайшов у Волинську область, маємо з ним контакти. Якщо підійдуть наші ділянки, будемо реалізовувати цей проект у нас. А ні – далі шукатимемо інвесторів.

Під час останньої поїздки в Польщу, на форум представників місцевого самоврядування Східної Європи, ми їздили по польських гмінах. Добре відчувається, де є потужний економічний розвиток. Бо якщо є завод, є податки, є робочі місця і є додаткові кошти в сімейний бюджет, а це – можливість будувати новий будинок, бо в людей є можливість його купити, і так одне за одним тягне можливості розвитку. Я дійшов висновку, що соціальні проекти – це добре, але вони не несуть за собою економічного розвитку. Тож для себе прийняв рішення працювати більше саме у цьому напрямку, економічному, бо це підтягує розвиток всієї території.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

 

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -