На головну Новини Автографи на руці від Віталіни Макарик

Автографи на руці від Віталіни Макарик

Саме такі події часто дають зрозуміти, що життя у Володимирі не є насправді прісним і передбачуваним. Усе залежить від нашого погляду на світ, від нашої відкритості, допитливості і готовності визнавати унікальність того, хто живе десь поруч –  можливо, на сусідній вулиці.

 

- реклама -

Так і з Віталіною Макарик. Для когось звичайна сусідка чи подруга, для нас у редакції – колега, а в масштабах України – все-таки письменниця і букблогерка. Її оповідання вже неодноразово публікувались у спільних збірках авторів з усієї країни. Спеціалізується вона на підлітковій літературі: сама любить таке читати (українське і зарубіжне) і з задоволенням для цієї аудиторії і пише. Можливо, її по-особливому на підліткову прозу надихає дочка Санька, яка теж, до речі, росте дуже творчою.

   Днями Віталіна мала презентацію чергової збірки «Ще не в курсі, але…», на яку запросила у приміщення бібліотеки для дорослих, що на вулиці Луцькій. Прийшли колеги-журналісти, кілька дорослих її читачів, а головне – ті, для кого, по суті, вона і пише. П’яти- і шестикласники ЗОШ № 5 прибули на зустріч у супроводі своїх вчителів. Діти просто-таки здивували: і своїм живим інтересом до «живої письменниці», і доречними запитаннями, і реальним бажанням читати. Аби це тільки було цікаво.

 

   Віталіна й зізналась, що оповідання, як те, що увійшло в останню наразі збірку: «І щоб ніяких поцілунків!» –  писалось із певними ускладненнями – якраз в силу особливостей підліткових уподобань. Не завжди легко на всі сто зануритись у атмосферу читача, з яким ти у різних вікових категоріях. Але це їй, без сумніву, вдалося, бо у Віталіниній творчій роботі справді ідеться про зрозумілі і актуальні для сучасного підлітка речі: доказом були схвальні вигуки чи перешіптування школярів у залі бібліотеки.

Модерувала презентацію журналістка Катерина Музичук, що допомогло зустрічі не зависати і протікати жваво. «Коли можна починати писати? Що вас надихає? Що ще порадите почитати? Чи не хочете покинути журналістику?» – усі ці та багато інших запитань щедро сипались на Віталіну Макарик. І вона зі знанням справи розповідала усе, до чого прийшла із досвідом. Адже має за плечима і персональну збірку поезій «Риба хоче», і участь у трьох колективних збірниках прози (крім вищезгаданого, – «Перше побачення» і «Вузлик напам’ять. Історії та спогади про бабусю»). А також – систематичні огляди літератури на відомих книжкових сайтах.

   Вона порадила дітям обов’язково писати, якщо пишеться. Бо рано чи пізно це може перерости у щось серйозніше, як-от, приміром, у неї. Адже у її голові постійно живуть історії, якими хочеться поділитись. Безумовно, цікавинок додає і журналістське життя авторки: щодня доводиться спілкуватись з людьми, і часто – неординарними. Доля кожного з них може надихнути на новий сюжет або хоч би додати до багажу смаковите слово.

Завершилась зустріч із письменницею не менш активно, ніж протікала. Хто не купував книгу, але не хотів полишати презентацію без автографа, запропонував Віталіні для підпису свою руку. Ну що ж? Підписувати – так підписувати!

Світлана КОШИРЕЦЬ.

P.S. У Володимирі книжки Віталіни Макарик можна придбати у книгарні “Є».

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -