На головну Новини Бароко, клумби, фонтан і амфітеатр – чотири проекти реставрації центру міста представили...

Бароко, клумби, фонтан і амфітеатр – чотири проекти реставрації центру міста представили архітектори

Розгляд передпроектних пропозицій реконструкції центру міста викликав чималий ажіотаж і серед громади, і серед архітекторів. На громадських обговореннях, що відбулися позавчора, представили аж чотири проекти, які стосувалися площі Героїв, скверу зі статуями княжичів Данила й Василька та скверу біля історичного музею імені Омеляна Дверницького. Автори проектів Михайло Габрель, Андрій Гнатюк, Тарас Дукельський та Сергій Нечипорук розповіли про свої пропозиції, вислухали зауваження і пропозиції, відповіли на запитання.

Зберегти площу для парадів і ярмарків, але гуманізувати

- реклама -

Від скверу біля ресторану «Дружба» розпочав свою презентацію львівський архітектор, керівник ТзОВ «Укрзахідурбанізація» Михайло Габрель. Тут він пропонує встановити пам’ятник-стелу, присвячений героям Небесної Сотні та АТО. До слова, ця пропозиція одразу викликала дискусію щодо вигляду пам’ятника і доцільності його встановлення у цьому місці. Більшість учасників обговорення дійшла до згоди, що сквер юних княжичів має самодостатній вигляд, і таким його варто поки залишити, а пам’ятник – встановити у більш доречному місці.

   У сквері біля музею проектант пропонує облаштувати дитячий майданчик, рекреаційну зону з площинним фонтаном і встановити статую Божої Матері.

   – Стосовно площі виходив із завдання зберегти її функціональне призначення – проведення парадів та ярмарків, але разом з тим гуманізувати, зробити комфортнішою для людей, – пояснив свій проект архітектор.

Він пропонує зонувати площу з допомогою зелених насаджень і лавок уздовж фасаду п’ятиповерхівки. Крім цього, у проекті Габреля передбачене відновлення дзвіниця костелу Іоакима та Анни і торгових рядів уздовж  Ковельської та на розі Шевченка, про які відомо з довоєнних фото.

Останню пропозицію розкритикував Микола Гінайло – мовляв, у такий спосіб ми перетворимо місто на генделик, де в центрі самі лиш базари. Також якщо відбудувати ятки у такому вигляді й обсязі, як пропонує архітектор, то перекриється доїзд до собору Різдва Христового. А художник Анатолій Костюк зауважив, що з точки зору естетики запропоноване автором «озеленювальне» рішення виглядає не дуже привабливо.

Площа, достойна королівського міста, і фотозони для молодят

– Прожив у цьому місті все життя і вважаю, що Володимир – це насамперед історія. На ній і потрібно робити акценти, – переконаний Андрій Гнатюк. Його пропозиція вразила  ретельною деталізацією і розмахом: архітектор прагне зробити центральну площу достойною королівського міста.

   Насамперед Гнатюк пропонує встановити пам’ятник із символом і покровителем  нашого міста, Юрієм Змієборцем.  В основу скульптурної композиції покладена корона, адже Володимир – це місто королів і перше на території сучасної України, яке отримало Магдебурзьке право. Крім цього, архітектор переконаний, що будівля нашої міськради не достойна тисячолітнього міста, і пропонує звести нову, в бароковому стилі, фасад якої виходив би на площу (приблизно на тому місці, де зараз стоїть обеліск).

   Серед інших ідей – встановлення по центру площі площинного фонтану, просторове і візуальне зонування з допомогою зелених насаджень, клумб і візерунків бруківки, встановлення сучасних інсталяцій і паркових скульптур, відмежування площі від тротуару вулиці Ковельської і відділення заїзду на неї з допомогою автоматичних рухомих стовпчиків.

У сквері біля музею Андрій Гнатюк пропонує відтворити елементи класичного французького парку з використання самшитових рослин, які милують око круглий рік. Чітке планування доріжок, клумба або парковий фонтан у центрі, кольорові лавочки з вишуканими спинками, які чіпляють погляд, скульптура Божої Матерів католицькому стилі біля костелу, центральний вхід в бароковому стилі і креативна інсталяція з воронами – це далеко не всі ідеї щодо цього скверу. Зокрема, архітектор пропонує у нішах стіни капуцинів вмонтувати довоєнні зображення Володимира з підсвіткою, аби можна було показувати туристам, яким колись було наше місто. Крім того, встановити вишукану альтанку-ротонду, оточену квітучими в’юнкими рослинами, щоб молодята, виходячи із РАГСу або церкви, одразу могли зробити красиве фото.

Якщо проект площі викликав багато захоплення, трохи сумнівів щодо реальності його втілення і майже нуль зауважень, то по проекту скверика вони були. Так, Сергій Шишкін зазначив, що в такому оновленому середовищі уже не можна буде проводити мистецькі акції, на кшталт «Володимирського Узвозу», тому що цей проект вбиває той простір. А Володимир Стемковський назвав пропозицію кічевою: до скверу відносяться архітектурні пам’ятки різних епох і стилів, а проект, замість того, аби якось їх об’єднати, повністю ігнорує ці відмінності. На це Андрій відповів, що, працюючи над цим, відштовхувався від паркових традицій монастирів капуцинів – а саме такий монастир і був колись на місці скверу.

Увага до всіх частин простору і розвиток дітей

Третім свій проект представив молодий архітектор Тарас  Дукельський. Він віднедавна мешкає у Володимирі, але планує жити тут постійно, тому хоче долучитися до перетворення центру міста на затишний, комфортний і красивий простір. Його пропозиція стосувалися скверу біля історичного музею і базувалася на п’яти «стовпах».

   Культурний та фізичний розвиток, релаксація, можливість поспілкуватися і попрацювати – це основні потреби, задовольняти яких мав би сквер після реставрації, переконаний молодий архітектор. Він пропонує зробити увесь його простір цікавим і привернути увагу до історичних пам’яток, мінімально втручаючись у вже існуюче середовище і не зрізаючи старі дерева. Досягнути цього можна з облаштуванням «розумних» лавочок і малих архітектурних форм з розетками та Wi-Fi довкола стовбурів дерев, зручних лавочок і відпочинкової тераси.

   Також проектом передбачене встановлення сучасних дитячих майданчиків, окремо для малюків ясельного віку та дошкільнят, окремо – для школярів. Особливу увагу Тарас Дукельський хоче приділити стіні капуцинів – відреставрувати її, а в нішах облаштувати галерею зі змінними виставками місцевих митців. Крім того, біля одного з відрізків стіни облаштувати амфітеатр з великим екраном, де можна проводити публічні лекції, кіноперегляди, презентації і невеликі концерти.

До цього проекту теж звучали окремі зауваження – зокрема, що після таких перетворень у сквері не відчуватиметься дух історії і старовини.

Фонтан-корона замість «шпиля» і памятник монаху

   Презентація проекту Сергія Нечипорука була виконана не на комп’ютерних слайдах, а від руки на папері, тому не всі змогли докладно роздивитися пропозицію, але висловлені в ній ідеї зацікавили багатьох. Зокрема, автор пропонує замість «шпиля», як у народі називають обеліск Слави, встановити фонтан у вигляді корони, з підсвіткою і музикою. Біля костелу поставити скульптури святих Іоакима і Анни, до яких  молодята могли б і класти квіти, і робити фото поруч.

У сквері ж Нечипорук радить зробити арт-простір для митців та музикантів. А ще пропонує більше зважати на давні володимирські легенди. «Є гарна оповідь про монаха-капуцина, який освячував воду, – можна встановити його скульптуру з невеличким фонтанчиком безпосередньо біля стіні капуцинів», – каже Василь Нечипорук. Інших легендарних персонажів місцевого фольклору він пропонує вирізьбити з дерева чи створити з металу, і з допомогою таких інсталяцій облаштувати ігрову зону, яка буде цікавою і для туристів, і для дітей.

***

Варто зазначити, що це було лише попереднє обговорення. І хоч на ньому прозвучали цікаві ідеї, та цілісні проекти ще потребують допрацювання і будуть представлені згодом на громадських слуханнях, про дату проведення яких повідомимо заздалегідь. У ході обговорення стало очевидно, що назріла потреба перенесення обеліска Слави з площі Героїв в інше, доречніше місце. Відтак, вирішено провести окремі слухання щодо цього питання.

 

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments
- реклама -