Добігає кінця кампанія осіннього призову на строкову службу у лавах ЗСУ. З  кожним разом військовим комісаріатам все важче вдається виконувати план та відшуковувати строковиків. А юнаки призовного віку стають все винахідливішими – змінюють прописку, виїжджають закордон і навіть одружуються на своїх неповносправних бабусях. Все заради того, аби уникнути обов’язкової служби у війську. Про те, як відбувався осінній призов у нашому місті ми запитали у заступника військового комісара Володимир-Волинського ОРВК майора Сергія Швачка.

Із цьогорічним плановим завданням військовий комісаріат упорався, адже ми призвали до війська 27 строковиків, – розповідає Сергій Швачко. – Це хлопці віком від 20 до 27 років, котрі підлягають призову. Більше половини з них – жителі сіл району.

– Чи складно було відшукати цих майже три десятки призовників, адже не секрет, що зараз все більше юнаків намагаються уникнути військової служби?

Однією з основних проблем залишається неявка до військового комісаріату, адже чоловіки призовного віку у переважній більшості не мають бажання проходити строкову службу. Ухиляючись від виконання свого військового обов’язку, вони проявляють тим самим свою безвідповідальність та незнання законів. Незалежно від того прийшла повістка за місцем проживання чи роботи, потрібно в обов’язковому порядку  прибути до військового комісаріату протягом наступних десяти днів. Утім більшість юнаків, яким ми надсилаємо повістки, так і не приходять. Інколи важко віднаходити чоловіків призовного віку, які змінили місце свого проживання і не повідомили про це військовий комісаріат. На час призову чимало юнаків також працевлаштовуються за кордоном.

Прикро, що і досі батьки відмовляються оповіщувати на вимогу комісаріату своїх синів, побоюючись, що їх завезуть на Схід. І це попри те, що в ЗМІ неодноразово наголошують на тому, що строковики навіть не проходять службу поблизу зони проведення АТО, не кажучи вже про участь у бойових діях.

Ще одна проблема, з якою ми постійно стикаємось,  це погане матеріальне забезпечення призовників, які не мають можливості пройти медичний огляд, якщо для цього потрібно виїхати за межі району. Приміром, лікарі можуть рекомендувати пройти огляд в обласній лікарні, якщо є підозра на якесь захворювання, але можливість поїхати до Луцька мають далеко не усі наші призовники. У таких випадках намагаємось допомагати із транспортом, заручившись підтримкою міської ради та РДА.

– Що чекає на тих призовників, які ховаються від військового комісаріату?

Якщо призовник після отриманої повістки не прибуває до військового комісаріату, то згідно зі статтею 335 ККУ  ми передаємо в поліцію документи для розшуку цієї особи. Наразі в розшуку у нас перебувають 504 призовники. Деякі наші колеги з інших областей вдаються навіть до того, що разом із співробітниками поліції проводять рейди по нічних розважальних закладах, аби виявити таким чином юнаків призовного віку.

– В які військові частини найчастіше потрапляють володимир-волинські призовники?

– Найчастіше потрапляють у Національну гвардію України, у військові частини Києва, Одеси, Вінниці. Досить часто строковиків відправляємо служити у Сухопутні війська – селище Десну та на Львівщину, у Повітряні сили – місто Васильків.  Як правило, усі наші призовники проходять службу на Правобережній Україні.

 –  На вашу думку, чому проходження строкової військової служби зараз є настільки непрестижним та непопулярним? Чому все більше молодих хлопців намагаються уникнути виконання військового обов’язку?  

Юнаків відштовхує від військової служби довгий термін її проходження та вкрай незадовільне грошове забезпечення строковиків. Наразі щомісяця вони отримують  лише 200 гривень, але в наступному році ця плата зросте до 460 гривень. Крім цього строковик отримує близько трьох тисяч гривень матеріальної допомоги на початку та в кінці несення служби.  Якщо ж призовник офіційно працевлаштований, то зберігається і середньомісячна платня, і його робоче місце.

Поширений також стереотип, що юнак, який проходить строкову службу, це не законослухняний громадянин, а, радше, невдаха, котрому просто не пощастило. Більш «успішні» чомусь ті, хто заробляє на життя поїздками у  Польщу та ухиляється від призову. Але це конституційний обов’язок кожного свідомого громадянина, який потрібно виконувати.

– У яких випадках призовник може бути звільнений від цього обов’язку?

– Законодавством України передбачено досить великий перелік громадян, які можуть отримати відстрочку від армії або взагалі не підлягають військовому призову. Так, відповідно до Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», потрапити під відстрочку можуть: чоловіки, які мають двох і більше дітей або вагітну дружину, студенти денних відділень ПТУ, ВНЗ і духовних семінарій, призовники, які є єдиними годувальниками в сім’ї, педагоги, лікарі, священнослужителі, поліцейські, резервісти і т.д. Повне звільнення від служби в армії можуть отримати громадяни України: визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби; досягли 27-річного віку (на день відправлення на строкову службу); виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків 1 і 2 контрактів; яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові звання офіцерського складу; засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі,  в тому числі із звільненням від відбування покарання; призовники, чиї близькі родичі загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -