На головну Новини Боцман з Волині наказ командира виконав на «відмінно»

Боцман з Волині наказ командира виконав на «відмінно»

   Трапилося це на Північному флоті, на початку 50-х років минулого століття, під час моєї строкової служби.

Ще було темно, як оголосили тривогу. Повідомили про терміновий вихід нашого катера у море. Між островом Кільдін і берегом у повітрі над  нашим катером з’явився літак «Каталіна» (злітає і сідає тільки на воду). Зробивши круг, він зайшов ззаду і повів катер уперед. Пролетівши кілька десятків метрів, літак щось скинув на воду. Ми підійшли, на воді гойдався надувний гумовий човен. Витягши, оглянули його, у кишенях ніякої записки не було. Командир повідомив, що льотчик у темноті прийняв підводний камінь за людську голову. Проте через тридцять хвилин літак зайшов з корми і повів нас ближче до берега. Командир вишикував матросів:

- реклама -

– Одержано наказ – висадити десант і обстежити неприступну ущелину.

Боцман Сідловський, два кроки вперед. Потрібні два добровольці, – звернувся до нас командир. Після короткої паузи вийшов моряк Козельчиков, за ним Чумаченко, який до служби возив воду жінкам на херсонських баштанах. Я глянув і мало не зомлів, подумав: «Що робитиму з такими недосвідченими хлопцями у морі? О, Боже, поможи!» Та наказ треба виконувати. Попросив командира дати нам скинутий з літака двовесельний човен (його моряки називали «тузиком»). На ньому ми відчалили від свого 531-ого ТКА.

За перших дві спроби підійти до берега не вдалося, хвилі відносили нас назад, у море. Тоді я наказав Козельчикову один кінець линви прив’язати до «тузика», а другим об’язати себе і, коли  приплив дійде до мертвої точки, стрибати у воду, забігти за валун і міцно тримати линву. Так і зробили. Вода пішла, а ми залишилися на сухому березі. Витягли «тузика» подалі, щоб не забрала вода, повідомили командиру, що все в порядку. Обійшли  завалену всіляким дерев’яним хламом, який роками наносило з моря, ущелину, обстежили все навколо, але  нічого не виявили.

Одержавши наказ повертатися, затягли «тузика» подалів від берега, вода підняла його і ми легко пішли до свого катера. На поміч нам прислали шестивесельний човен, щоб взяти нас на буксир. Та мої хлопці відмовилися, гребучи веслами, ми самі добралися до катера.

Аж згодом дізналися, навіщо нас посилали обстежувати ущелину. Виявляється, трапилася авіакатастрофа – один льотчик загинув, вдарившись об прибережний валун, другого, якого шукали і ми, знайшли моряки з іншого катера й підняли з води ледь живого. Через кілька днів у газеті «На страже Заполярья» була надрукована  замітка, яка повідомляла: «Боцман Сілдовський, старший матрос Козельчиков і матрос Чумаченко виконали наказ командира на «відмінно». Із прочитаного про той конкретний випадок ніхто нічого не міг зрозуміти. Адже все тоді було «совершенно секретно».

А у мене після того випадку залишилася фотографія, на якій ми утрьох із матросами Козельчиковим і Чумаченком. Цифри на моїй формі означали, на якому судні й ким служу. Саме за ними мене можна було ідентифікувати, якби, не дай Бог, упав за борт.

Анатолій СІДЛОВСЬКИЙ,

пенсіонер, м. Устилуг.

На знімку: матроси Козельчиков, Чумаченко, боцман Сідловський.

 

comments powered by HyperComments
- реклама -