Минулого вівторка міський голова Петро Саганюк звично зустрівся із журналістами місцевих засобів масової інформації та відповів на їхні запитання.
Дострокові вибори до Верховної Ради України фінішували. Як відбувався цей процес у нашому місті, які залишив враження? На мою думку, результати цих виборів щодо народного депутата цілком очікувані. Либонь, мало хто сумнівався і в перемозі нашого чинного парламентаря Ігоря Гузя. Вважаю, що його найвищий рейтинг серед волинський нардепів, підтверджений голосами виборців, цілком заслужений. Бо він активно працював на результат не лише на виборчих перегонах, а при кожній нагоді йшов до людей чи то у міському дворі, чи у віддаленому селі. Міська влада теж постійно відчувала цю співпрацю і підтримку. Загалом же виборчий процес відбувся без порушень, як повідомляв начальний місцевого відділу поліції, звернень до них з такого приводу не було. Дещо нижчою, ніж на президентський виборах (приблизно на відсотків десять) виявилась явка виборців на дільниці. Можливо, посприяла цьому літня пора – хтось у відпустці, хтось на заробітках… Загалом підсумку цих виборчих перегонів до влади прийшли молоді люди, які, хочеться вірити, зможуть поліпшити ситуацію в Україні.
До нової влади збираєтеся звертатися за розв’язанням і міських проблем, які раніше зайшли у «глухий кут»? Якщо взято курс на розвиток, залучення інвестицій в Україну, то як на такому фоні має виглядати розтягнуте майно і поросла чагарниками територія колишнього танкового полку недалеко від центру міста, яка такою стоїть уже десяток років? Усі звернення з цього приводу натикаються на відомчу стіну відписок. А як можна пояснити те, що за крайньої потреби у житлі для військовиків, вже 12-й рік будується 44-квартирний будинок для них? Будемо знову писати відповідні листи, можливо, нова влада почує ці звернення. У місті ми вже виділили 300 земельних ділянок для учасників АТО, хоча треба 800, а не один десяток гектарів військових земель стоїть пусткою. А як будують гуртожитки для військовиків, яких у нас має бути чотири, їх так затиснули впритул один до одного, що людям і перепочити не буде де. Можливо, якийсь інвестор вже б давно знайшов застосування і занедбаної будівлі колишнього військторгу.
Якщо вже зайшла мова про військо, то заявили і про звернення про повернення нашій бригаді колишньої назви 51-ї. Нещодавно побував на зборах громадської організації «Захистник», де армійські ветерани знову порушили це питання. Повернути нашій бригаді, яка першою зазнала втрат у цій війні, що затягнулась вже на п’ять років, незаслужено зганьблене ім’я просять і колишні її бійці. Тому й вирішили звернутися з відповідним листом до вищих органів державної влади.
Знову згадуєте і про податкові борги колишнього цукрового заводу. Є надія на їх погашення? Як відомо, це підприємство стараннями своїх останніх власників було визнано банкротом. Але перед тим ці хитрі бізнесмени набрали кредитів під заставу майна. Отож тепер, якщо щось і продається, то найперше йде на погашення цих кредитів, а три мільйони боргу податків перед містом відсунуті у дальшу чергу. От і висить роками цей борг, а ці кошти можна було б давно з користю освоїти для міста.
Вже на порозі стоїть традиційне загальноміське свято – День Володимира. Які ще роботи треба підігнати до цієї дати? Підготовка до святкування нині у розпалі, якихось кардинальних справ не планується завершити, а от навести порядок у місті, парку, на вулицях треба. Днями плануємо і встановлення оновленої інсталяції із зізнанням у любові до рідного міста, яка, сподіваюся, сподобається володимир-волинцям і гостям, яких до нас чимало завітає на свято.
Антоніна МИХАЛЬЧУК.