Новини

Чи встоїть столітня лікарня під натиском реформ?

Архів
77 переглядів

Устилузька міська лікарня один  із найстаріших медичних закладів Волині, що за роки своєї свого існування пережив чимало реформ та змін, кожна з яких приносила лише скорочення та зменшення потужностей. Якщо колись до Устилуга з’їжджались на лікування з усього району,а стаціонар налічував аж сто ліжок, то нині їх більш, ніж утричі менше, а невдовзі установу чекає чергове скорочення у зв’язку із реформою “вторинки”. Та попри невизначене майбутнє увесь персонал міської лікарні продовжує сумлінно виконувати свої обов’язки, обслуговуючи громаду із понадсемитисячним населенням. 

Від «лікарні над річкою» у будинку-кораблі до сільських хатин

Старенькі сільські будиночки в яких нині розміщена адміністрація та фізіотерапевтичне відділення лікарні, колись були житловими – їх  перевезено у післявоєнні роки з села Залужжя, яке на той час відселяли далі від кордону та річки. Щодо приміщення, де зараз знаходиться стаціонарне відділення, то воно свого функціонального призначення не змінило, адже побудоване ще на початку минулого століття родиною місцевого землевласника, відомого юриста Гаврила Носенка саме як лікарня. Його дочка Катерина, в майбутньому дружина композитора Ігоря Стравинського, заснувала тут медичний заклад й запросила на роботу знаного лікаря Станіслава Бахницького.На той час у приміщенні лікарні над коридором була скляна стеля, яка не збереглась до наших днів. В лікарні був пологовий зал, палата для жінок, дитяча палата й операційна.

Одну із своїх дочок Гаврило Носенко видав заміж за відставного капітана Григорія Білянкіна, який мешкав у будинку-кораблі на крутому березі річки Луга. У роки першої світової війни родина виїхала з Устилуга, тож у спорожнілому будинку Білянкіних розташовувався тубдиспансер, котрий пізніше переїхав до Володимира, а згодом і міська лікарня, яку місцеві жителі і досі називають «лікарня над річкою». До початку 90-х лікарня обслуговувала не лише жителів Устилуга та навколишніх сіл, а і мешканців усього району. Як зазначає головний лікар В’ячеслав Цибах, утворювались навіть черги на лікування, адже були тут і спеціалісти хороші і матеріально-технічна база серйозна.

Щодо території теперішньої лікарні, то тут раніше знаходилось неврологічне відділення і дитяча палата. В середині 90-х у зв’язку із відсутністю фінансування міську лікарню було скорочено – колишній маєток медики мусили покинути і переїхати у будиночки, де установа розміщена і донині. Поступово скорочувались ліжкомісця – зі ста стало 80, потім 70, 50, і, зрештою, три десятки. Значно зменшилась і кількість медичного та обслуговуючого персоналу – якщо колись в лікарні було 120 працівників, то нині лишилось 33 посади.

Головний і єдиний лікар

В’ячеслав Цибах головний і вже сьомий рік як єдиний лікар Устилузької міської лікарні – виконує наразі обов’язки і завідуючого, і чергового лікаря. 5 серпня виповниться 37 років, відтоді, як молодий лікар з Вінниччини потрапив за розподілом до Устилузької лікарні. Починав з дільничного лікаря амбулаторії та на пів ставки працював у неврології, а вже за рік став головним лікарем.Хоча вже другий рік на пенсії, та полишити роботу поки не може, бо заміни не має.

Його базова спеціальність – терапевт, але на цьому не зупинився, адже закінчив курси і по неврології, і кардіології, і мануальної терапії.

– В селі лікар мусить бути широкого профілю, адже вузька спеціалізація тут не проходить, – зауважує пан В’ячеслав. – Це, в принципі, той варіант, який нині втілюється у життя із впровадженням сімейної медицини. Адже сімейний лікар має знати і терапію, і педіатрію, і акушерство тощо. Загалом такий спеціаліст має лікувати 80 відсотків усіх звернень пацієнтів.

Пацієнти потрапляють до міської лікарні по направленню з амбулаторії, а деякі, за звичкою, йдуть одразу  до лікаря Цибаха, який хоч і не може підписувати декларації з жителями, бо не працює у “первинці”, та неформально вже давно є сімейним лікарем для багатьох устилужан.

В’ячеслав Цибах розповідає, що «розчленування» Устилузької міської лікарні почалось саме тоді, коли почалась реформа медицини та створення амбулаторій загальної практики. Адже раніше до складу медичного закладу,окрім стаціонару, входили ще й амбулаторія, і пункт швидкої допомоги. Та спочатку в лікарні забрали швидку допомогу, котра нині підпорядковується Луцькому центру екстреної невідкладної допомоги, а у 2013 році від медичного закладу від’єднали і амбулаторію, котра спершу була у складі Устилузької міської лікарні як амбулаторія загальної практики сімейної медицини, та зі створенням Центру первинної допомоги при Володимир-Волинському ТМО,  амбулаторія в Устилузі стала підпорядковуватись цьому комунальному підприємству. А Устилузька міська лікарня, як заклад, де надають вторинну медичну допомогу, лишилась за бортом.

Та попри хитке становище, медичний заклад продовжує працювати та виконувати важливу місію,надаючи допомогу хворим у стаціонарі та фізіотерапевтичному кабінеті.

Домашні вареники і безплатні шприци

Аби продемонструвати усе чим багаті, В’ячеслав Цибах разом із старшою медсестрою Лілією Романовою запрошує на екскурсію територією. Починаємо із столітньої лікарні, де нині розміщене стаціонарне відділення. З 30 ліжок на той момент були заповнені 23. Хвороби з якими найчастіше скеровують до Устилузького стаціонару – ішемічна хвороба серця, гіпертонія, атеросклероз, остеохондроз, бронхіт, запалення легень тощо. Є навіть хворі із розсіяним склерозом, котрі час від часу проліковуються у медичному закладі. В середньому хворі лікуються тут протягом 11-ти днів.

У семи палатах ремонт хоч і морально застарілий, утім чисто та охайно. Про те, що тут колись було дитяче відділення нагадують намальовані казкові герої на стінах однієї з палат. Старша медсестра Лілія Романова розповідає, що персонал власними силами щороку білить та фарбує приміщення, а з матеріалами для ремонту час від часу допомагають спонсори.

Гордість стаціонарного відділення – маніпуляційний кабінет, де десять років тому було зроблено сучасний добротний ремонт, а у 2014-му завдяки програмі співпраці з Людвінськоюгміною Республіки Польща, придбали  необхідне обладнання – сухожарові шафи, столи, стелажі та інше. Кабінет наразі є найкращим серед сільських медичних установ району.

Лікують на стаціонарі препаратами, які придбали за призначенням лікаря самі хворі, а от такими засобами, як вата, бинт, шприци, спирт, фізрозчин та глюкоза медичний заклад забезпечений, тому видають їх безплатно. Опалення у лікарняних будівлях твердопаливне – гріються торфобрикетами та дровами, але взимку особливо не розкошують, зізнається головний лікар, адже середня температура у приміщеннях 17-18 градусів.

У медичному закладі забезпечують гарячим триразовим харчуванням.Так як це була обідня пора, то мала нагоду на власні очі побачити чим тут харчують хворих. Вразило, що працівниці харчоблоку готують справжню домашню їжу, адже окрім першої страви, на друге були ліплені вручну вареники з картоплею. Таку розкіш, мабуть, мало де можна зустріти на лікарняній кухні.

– З продуктами у нас проблем нема, адже усю городину заготовляємо восени від людей. Купуємо тільки крупи та іншу бакалію. Утім, після скорочення лікарні постане питання чи лишати харчоблок. Та, на мою думку, возити їжу тричі на день з Володимира до Устилуга нема ніякого резону, а відтак будемо відстоювати збереження кухні, – каже головний лікар.

У будинку, де знаходиться фізіотерапевтичний кабінет, у трьох кімнатах купа різного обладнання – є усі необхідні прилади для лікувальних процедур та обстеження хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні: електрофорез, токи Бернара, фонофорез, ультразвук, дарсонваль, а також кардіограф та інші. Має лікарня у своєму розпорядженні і власне авто на якому при необхідності возять хворих на консультацію до вузьких спеціалістів у ТМО. Туди ж відвозять і аналізи, доки не працює власна лабораторія.

Замість лікарні – терапевтичне відділення

У вересні спливає термін дії сертифікату про акредитацію Устилузької лікарні, тож на медичний заклад чекає непростий процес ліцензування, який наразі нереально пройти як самостійна одиниця.

– Самим нам з ліцензуванням не впоратись, адже для цього потрібно виконати багато умов – починаючи від наявності кадрів і закінчуючи спеціалізованим оснащенням. Коли ми були структурним підрозділом ТМО, то акредитаційний сертифікат отримати було простіше, адже користувались матеріально-технічною базою територіального об’єднання. А тепер для того, щоб бути самостійним закладом, потрібно вкласти чимало коштів, яких у нас нема і, в першу чергу, потрібні медичні кадри, – пояснює головний лікар.

Тож в Устилузькій лікарні сподіваються, що їх таки приймуть назад у лоно Володимир-Волинського медичного закладу, на базі котрого створено комунальне підприємство. Наприкінці червня міський голова Устилуга Віктор Поліщук надіслав офіційне звернення депутатам Володимир-Волинської міської ради з проханням включити у структуру некомерційного КП «Володимир-Волинське ТМО» Устилузьку міську лікарню та створити на її базі терапевтичне відділення №2. Мотивується це необхідністю збереження районних закладів охорони здоров’я вторинного рівня та забезпечення устилужан відповідними медичними послугами. Таке ж звернення надіслала міським колегам і районна рада.

У разі нестачі фінансування терапевтичного відділення Устилузька громада готова виділяти кошти і з власного бюджету. Також у зверненні йдеться про те, що заради збереження медичного закладу готові і до внесення змін до штатного розпису, тобто до скорочення кадрів, яке у першу чергу, торкнеться господарчої служби та бухгалтерії. Скоротити доведеться і ліжкомісця, яких залишиться всього два десятки.

– Допомогти колегам сусідньої громади ми не проти, – зазначає заступник Володимир-Волинського міського голови  Ярослав Матвійчук. – Тому пристаємо на цю пропозицію, але за однієї умови – Устилузька громада має прийняти програму фінансування “вторинки”, а саме терапевтичного відділення. Адже вторинна ланка медицини, так само як і первинна, з 1 січня наступного року буде фінансуватись з НСЗУ відповідно до кількості послуг, які надає медичний заклад. Так як Устилузька лікарня не має можливості надавати широкий спектр послуг, вона не зможе заробити достатню кількість коштів, а відтак частину фінансування доведеться узяти на себе місцевій громаді. Міський голова Устилуга дав нам гарантії, що така програма буде прийнята, тож не бачимо ніяких проблем у тому, щоце відділення існуватиме у структурі нашого комунального підприємства.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up