На головну Новини Де діти торкаються прекрасного…

Де діти торкаються прекрасного…

   Будівлю художньої школи віднедавна можна помітити ще здалеку, адже її цокольний поверх замайорів барвистими візерунками. Тож тепер будинок на вулиці Устилузькій не сплутати із жодним іншим. Понад два десятки років тому тут оселилась позашкільна навчальна установа, котра стала першою сходинкою для багатьох майбутніх художників та митців. Цими днями Володимир-Волинська художня школа святкує свій черговий ювілей, цього разу 40-річний.

   – Ось тут колись була квартира з трьома кімнатами, – розповідає Адам Михалик, демонструючи планування частини будівлі, котра колись була збудована як житло для польських чиновників,  а нині тут знаходиться його кабінет та інші службові приміщення. – А ось це старовинне дзеркало нам дісталось у спадок з костелу Іоакима та Анни, де в радянські часи було кафе «Ліра». На цій стіні я разом із колегами зобразили репродукцію відомої картини Миколи Рокицького «Під яблунею». В минулому та цьому роках нам дали кошти, тож облаштували територію біля школи, де проводяться урочисті лінійки, зробили доріжки, замінили вікна та двері на енергозберігаючі, придбали нові парти та мольберти.

- реклама -

Адам Михалик з любов’ю розповідає про кожен куточок рідної художньої школі, яку очолює вже  майже 35 років. На стінах його кабінету портрети Кобзаря, подяки та грамоти, а також його власні картини та портрети, намальовані учнями молодших класів. А неподалік кабінету кімната, в якій зібрано справжні скарби – старовинний посуд, речі побутового вжитку, відлиті з гіпсу скульптури, справжні опудала тварин та навіть макет людського скелету. Такий собі музей, де можна віднайти сюжет для майбутніх картин юних художників, який тут називають «Пейзажним фондом».

   – Добре, що маємо своє приміщення, яке обжили за 20 років, але нам тут вже тіснувато. Кабінети маленькі, наче комірчини, тому деякі класи розміщуємо одразу в двох кімнатах, адже нікуди навіть поставити мольберти, – зазначає директор.

Від міської  студії живопису до школи із міжнародним визнанням

У Володимирі започатковано художню школу, яку очолила Галина Микита, ще у 1978 році. Тоді, як розповідає Адам Михалик, по всьому Радянському Союзі вийшов наказ про необхідність відкриття таких позашкільних мистецьких установ. Але ще до відкриття навчального закладу у РБК діяла студія живопису, де викладав місцевий художник Микола Букатевич. Таким чином він продовжив справу Мирослава Зубінського, котрий започаткував студію ще у 50-х роках.

– Студія  у районному будинку культури, який на той час очолював Богдан Береза, проіснувала чотири роки, а на її базі почала роботу новостворена міська художня школа, яку на початках відвідували 70 учнів.  Я прийшов сюди працювати у 1979 році після закінчення художньо-графічного факультету інституту ім. К.Д. Ушинського в Одесі. Таким чином приєднався до колективу перших викладачів школи – Тетяни Морзіної, Миколи Кравця (уже, на жаль. покійного) і Галини Микити, а з 1983 року почав обіймати посаду директора цього навчального закладу, – розповідає Адам Михалик.

Перші десятиліття  становлення школи були непростим періодом, пригадує директор, адже складно було зібрати команду професійних викладачів-однодумців. Каже, був такий період, коли працівників було менше, аніж тих, хто працював у школі за сумісництвом. Але наприкінці 90-х років команду викладачів поповнила «свіжа кров»  –  Віталій та Ярослава Михалики,Тетяна Омельченко, Інна Гарголь… Зараз викладацький склад художньої школи налічує 12 чоловік,  усі вони справжні професіонали своєї справи.

Відтоді, як сформувався фаховий склад спеціалістів-викладачів, художня школа почала заявляти про себе на різноманітних виставках та конкурсах, як регіонального, всеукраїнського так і міжнародного рівнів. Зокрема  у Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості, що присвячений шевченківським дням, два десятки учнів володимир-волинської  художньої школи отримали перемогу,  ставши своєрідними рекордсменами. Не залишаються без нагород і роботи учнів, які щороку відправляють на конкурс у Японію. Бережуть у школі каталоги із вміщеними творами юних художників, здобуті ними дипломи і відзнаки.

– Ми вже не боїмося ні всеукраїнських, ні міжнародних конкурсів. Маємо сотню дипломів міжнародного рівня з творчих конкурсів у Японії, Македонії, Болгарії, понад сотню дипломів всеукраїнського та 260 дипломів обласного рівнів. І все це здобуто за останні два десятиліття. Кожен диплом для мене це велика радість. Зараз підготував кілька пакетів нових робіт – частину вже завіз на конкурс до Києва, а ще партію відправимо до Вінниці та на Вижницю Тернопільської області, – розповідає Адам Михалик.

Серед випускників школи, якими тут пишаються, – Ірина Гусюк, котра викладає в Одеському художньому училищі, Надія Бабій, яка є викладачкою графічного дизайну у Прикарпатському університеті, Людмила Король, котра стала успішною художницею в Ірландії, мистецтвознавець Андрій Кислов, який редагує та пише тематичні статті у спеціалізованих столичних виданнях, відомий іконописець Анатолій Дарчук, котрий живе та працює у Греції, та багато інших.

Чотири приміщення 40-річної школи

За чотири десятки років художня школа змінила чотири приміщення – з РБК переїхали до будинку колишнього регентського училища, що біля Успенського собору. Та на початку 90-х навчальний заклад змінив свою адресу на Ковельську, 10, а вже невдовзі на художню школу чекав черговий переїзд – цього разу оселились на вулиці Устилузькій, 54 у приміщенні розформованого дитячого садка «Берізка».

Кілька років тому міська влада запланувала переселити художню школу до приміщення колишньої «червоної» школи, що на вулиці Драгоманова. Адам Михалик каже, що мріє нині про це приміщення, адже колись саме там навчався відомий художник-монументаліст Микола Рокицький, чиє ім’я хоче носити художня школа. Таке рішення невдовзі мають розглянути на сесії міської ради.

Наразі уже готова проектно-кошторисна документація реконструкції приміщення «червоної» школи , згідно з якою у дворі мають побудувати котельню та майстерню під клас скульптури, а всередині заплановано вісім класних кімнат площею понад 50 квадратних метрів кожна, в колишньому спортзалі облаштують виставкову галерею та конференц-зал.

– Хочемо відновити і меморіальну дошку Рокицького, яка раніше висіла на фасаді цього приміщення, а нині зберігається на території  КП «Полігон». Зазначу, що це приміщення – пам’ятка архітектури початку ХХ століття, побудована в стилі модерн. Йому характерна кубічна статична форма, але з декоративними елементами, що надають динаміки. Вважаю, що це приміщення, яке спеціально було побудоване під навчальний заклад, є взірцем українського модерну. І було б добре, якби воно і надалі слугувало, як навчальний заклад.  Я особисто його досліджував і дуже подобається, що там просторі світлі коридори та гармонійне внутрішнє планування, – каже директор художньої школи.

Утім, для того, аби «червона» школа стала художньою, потрібні чималі кошти. Міська рада уже намагалась подати цей проект на конкурс міжнародних грантів, але поки що безуспішно.

До мистецтва потрібно залучати якомога раніше

У художній школі нині навчається  221 учень з міста та 43 дитини з району. Усього 17 навчальних груп. На базі Володимир-Волинської школи діє також відділення «Образотворче мистецтво» філіалу Устилузької школи мистецтв.

Цього року до художньої школи вперше набирали учнів  за новими правилами. Зросли вимоги до юних художників, адже дуже багато охочих тут навчатись. Якщо торік було 16 навчальних груп, то зараз їх на одну більше. Тому кожен учень, який вступав до школи, проходив творчий відбір. Такі ж екзамени влаштовуватимуть своїм вихованцям і в ході навчання.

– Не можемо набирати великих груп більше 20 дітей, адже, по-перше, їх фізично нема де розмістити, а по-друге, і найважливіше – викладач не встигатиме приділити увагу кожному. В групі має бути не більше 12-ти учнів, тоді до кожного буде індивідуальний підхід, – пояснює директор школи.

Дітей до художньої школи приймають з четвертого класу, втім, залучати дітей до мистецтва потрібно раніше,  запевняє Адам Михалик. На його думку, мистецька освіта потрібна кожній дитині, адже до дитячого серця обов’язково має торкнутись відчуття красивого.

– Мистецтво допомагає дитині саморозвиватись, наповнює її світ красою та добром, – зауважує очільник школи-ювілярки. – Якось осінньої пори запитав учнів, якого кольору дерева, на що ті відповіли, що чорного. Такого ж кольору для них була і земля. Прикро, коли дитина бачить світ лише в одному кольору, адже коли нема розмаїття, то народжується байдужість. Тобто примітивне бачення навколишнього. У художній школі ми навчаємо дітей дивитись на світ більш багатогранно та розкриваємо їхні таланти, індивідуальності.

Якщо на своє 30-річчя художня школа готувала виставку у Києві в приміщенні Фонду Бориса Олійника, що неподалік Верховної Ради, то на 40 років святкові виставки з цієї нагоди відбудуться у фойє та галереї  культурно-мистецького центру.  Відбуватиметься тут і урочистий захід, присвячений ювілею школи, який заплановано на 8 листопада.

Підготували до свята і саме приміщення школи, цокольний поверх котрої вбрався у барвисті візерунки – протягом двох тижнів викладачі разом із учнями розмальовували альма-матер багатьох місцевих художників у яскраві кольори за ескізом завуча Ірини Надюкової. Ідея розфарбувати фасад школи не нова, каже директор навчального закладу, утім, лише зараз вдалось її реалізувати.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -