Усіх представників китайського гороскопу можна знайти не у зоопарку, а у… книгарні. Тварини часто стають персонажами книжок і втіленням певних людських якостей. Тому у пошуках символу прийдешнього року заходимо у книгарню «Є». Але й тут доводиться добряче пошурхотіти сторінками, перш ніж знайдеш потрібні книжки. А все тому, що свиней важко назвати улюбленцями письменників: якщо про песиків-котиків і навіть корів та коней написано чимало книжок, то свиня – дискримінована в літературі тварина. У дитячих книжках поросятка ще можуть розраховувати на роль позитивних, кумедних і симпатичних персонажів. А дорослі автори сприймають свиней як чудовий символ неприємних явищ і огидних осіб.
Найвідоміший у світовій літературі текст, де свині грають важливу роль, – повість-антиутопія Джорджа Орвелла «Колгосп тварини». У цій історій ідеться про те, як свині підбили мешканців ферми підняти повстання проти жорсткого господаря. Коли він втік, встановили у своєму «колгоспі» правила, спираючись на сім заповідей, перша з яких проголошувала людину ворогом, а всіх тварин – рівноправними. Втім, незабаром все пішло якось не так: боротьба тварин за свої права завершилася диктатурою кабана Наполеона, яка спиралася на принципи «Всі тварини рівні, але деякі – рівніші».
У романі відомого аргентинського письменника Адольфо Бйой Касареса «Щоденник війни зі свинями» йдеться не про тварин, а про стариків. Саме такими – огидними, егоїстичними і захланними – одного дня починає сприймати їх молодь. Звинувачує старих чоловіків у непристойній поведінці щодо юних дівчат. Наполягає, що старі схиблені жінки руйнують життя своїм дітям і онукам. Дратується через повільність, неакуратність, неуважність стариків. І починає їх нищити. Спершу поодинокі, а потім все частіші випадки убивств газетярі охрестили «війною зі свинями» і, схоже, не без підтримки влади, вона ось-ось охопить всю Аргентину…
Значно веселішу історію, пов’язану з пацятками, ви знайдете в оповіданні О’Генрі «Поросяча етика», яке увійшло до однойменної збірки. Це оповідь про шахрая, який мандрує країною і втирається в довіру до людей, аби провадити фінансові махінації (але ніколи, ніколи не ображає вдів і сиріт – забирає у них не все, а тільки «зайве»). Для чергової справи він знаходить собі помічника, який вміє так спритно вкрасти порося, що ніхто не почує жодного кувікання і вже точно не вийде на слід крадія. І ось цей чоловік з амбіціями чемпіона-свинокрада має стати партнером шахрая у дуже важливому і поширеному виді ошуканства. Проте чи зможе він дотриматися домовленостей і встояти перед спокусою поцупити чергове порося?
Зате в книжках для дітей свинки постають в значно ліпшому світлі. Героїня серії книг Кейт ді Камілло Мерсі Вотсон – симпатична свинка, яка обожнює грінки з маслом і в родині своїх господарів, містера і місіс Вотсон, почувається, немов донечка: вони вкладають її спати, а коли свинці стає страшно, вона втікає до їхнього ліжка. Поросятка з книжки Софі Шмід «Паці на паті» – теж цілком симпатичні, хоча й страшенно неохайні персонажі. Через те, що вони не знають гарних манер, їх не запрошують на вечірки. Але книжка розкаже історію про те, як їм випав шанс виправитися – і що з того вийшло.
А другокласника Артема Парафіна (на знімку), якого я зустріла в книгарні, зацікавила «Історія одного поросятка» Юрія Винничука. Її герой розбиває стереотипи про свинок як лінюхів і нечупар. Це поросятко має амбіції, вдосталь сміливості і нахабства, щоб їх задовольняти – чи то стати отаманом піратів, чи адміралом королівського флоту, чи засватати королівну і домогтися, щоб вона навчилася балакати по-гуцульськи і смажити деруни. Але коли вдалося підкорити всі вершини, поросятка, що вже виросло в солідного кабана, замучила ностальгія. І воно вирішило повернутися в рідні краї, забувши, що там до поросят ставляться геть інакше, ніж в Парижі: будь ти хоч десять разів зятем короля, але якщо ти свиня – ти насамперед потенційна печеня.
Артем уважно розглядає книжку, але найбільше його, як і всіх дітей його віку, цікавлять комікси. З нещодавно прочитаних на хлопчика сильне враження справила «Лісова пісня» Лесі Українки у переказі для дітей – з розкішними ілюстраціями-кадрами з фентезійного українського анімаційного фільму «Мавка».
– Книжки зараз – один із найпопулярніших подарунків «під подушку» і «під ялинку», і це дуже тішить, – каже продавець-консультант книгарні Лілія Парафін. – Особливо часто їх купують для дітей – батьки, хрещені. По-перше, є розкішний вибір книг. По-друге, діти справді багато читають, а головне – замовляють конкретні назви. Хлопчики обожнюють комікси, але такий подарунок не для всіх підходить, адже в деяких із них є вікове обмеження. Часто діти «фанатіють» від цілих книжкових серій – «Лотта та її катастрофи», «Коти-вояки» тощо, тож замовляють ту частину серії, яку не читали.
Нині найбільше купують новорічно-різдвяних книг. Зокрема, різноманітні зимові віршики, хоча в інші пори року поезія для дітей не особливо затребувана. Серед новинок, як у книгарні «Є» встигли вчинити фурор серед покупців, – «Різдвозавр» Тома Флетчера, «Хлопчик на ім’я Різдво» та «Дівчинка, яка врятувала Різдво» Метта Гейга, «Сонце, Місяць, сніг і лід» Джесіки Дей Джордж. На подарунок для дорослих активно купують «13 різдвяних історій» та «19 різдвяних історій» – збірки оповідань від «Видавництва Старого Лева». Якщо ж обирають не «зимові», то принаймні світлі, позитивні, радісні книги. Бо ближче до свят душевне тепло і затишок хочеться знаходити всюди. Зокрема, й у книжках.
Віталіна МАКАРИК.
