На головну Молодіжка «Двіж-паті»: ті, хто створюють свято

«Двіж-паті»: ті, хто створюють свято

Їхня місія – принести у ваш дім радість і зробити ваше свято веселим, яскравим, неповторним.  Молоді хлопці і дівчата, які стають ведучими різноманітних імпрез, приходять у цю професію різними шляхами. Але у всіх є дещо спільне – веселий вогник у серці і в очах, який може «запалити» будь-кого –  і дорослого, й дитину. Сьогодні ми познайомимо вас із молодим колективом «Двіж-паті» і його керівником Дмитром Тєрьохіним.

За півроку – 27 весіль

Здається, нічого не прогнозувало хлопцю з двома вищими освітами в галузі економіки кар’єру ведучого свят. Але працювати звичайним бухгалтером чи економістом виявилося нецікаво. Тим паче, що виховання вплинуло – у Діми вся сім’я дуже творча, і сам він, як то кажуть, виріс на сцені. Де вчився чи працював, всюди намагався брати участь у театральних постановках. В РБК прийшов просто допомогти – і лишився там аж на два роки. Певний час був художнім керівником, займався продажем квитків. Але непосидюча натура взяла своє. Тому, покинувши Будинок культури, взявся розвивати власний проект.

– Проведенням свят займаюся вже більше року, – розповідає Дмитро. – Спочатку показував розважальні номери в образі Галі Бєлкіної. Таке амплуа – веселої української жіночки, непрошеної гості, яка з’являється сама і все про всіх знає, – придумав сам, з нуля. Чотири місяці працював «на рекламу» – абсолютно безплатно. І вже незабаром люди, оцінивши рівень моєї роботи і якість виступів, самі почали пропонувати оплату.

Спершу хлопець працював з відомими у місті організаторами свят – Людмилою та Ярославом Пилипюками, Наталією Чепіль,Людмилою Оцалюк. А коли відчув себе впевненіше, пішов власним шляхом. І, як виявилося, не помилився. Вже за півроку самостійної роботи провів 27 весіль! А ще ж дні народження, ювілеї, корпоративи… Тож незабаром виникла ідея створити свій колектив. І люди, охочі працювати разом з Дмитром, прийшли до нього самі.

Діма і його «діти»

Двоє хлопців і дівчина познайомилися на театральних репетиціях у Будинку культури і зрозуміли, що хочуть більше займатися сценічною творчістю. З цим величезним бажанням, готовністю вчитися і працювати вони й прийшли до Дмитра. Він лагідно називає їх «дітьми», але говорить про них із повагою, приязню і теплом. Він встиг оцінити сильні і слабкі сторони кожного, і впевнений – навіть «слабинку» вони разом зможуть перетворити на перевагу.

– Душа нашого колективу – це чарівна і креативна Дарія Лебедь, студентка педколеджу, – розповідає Дмитро. – Вона спокійна, врівноважена, має досвід роботи з дітьми і масу ідей, які не боїться пропонувати для втілення. Спочатку Даша почувалася на сцені трохи зажатою, але вона працює над собою, розкривається, і я впевнений, що на неї чекає велике сценічне майбутнє. Андрій Скорупський та Микола Туруцький – друзі й одногрупники з агротехнічного коледжу. Зовсім різні за характером, вони чудово доповнюють одне одного. Андрій енергійний і непосидючий, аж іноді доводиться стримувати його енергію. По натурі ми з ним дуже схожі, тому легко спрацювалися. Микола – позитивний, будь-яку провальну ситуацію вміє вивести в анекдот. Не дуже любить «світитися» на сцені, але не цурається жодної роботи, незамінний в забезпеченні музичного супроводу.

Діма каже: не обіцяю їм золоті гори, адже починаємо з нуля. Але вони запевняють, що жодного разу не пошкодували, що приєдналися до нього. Він збирає свою команду на репетиції, вчить переборювати страх сцени і боротися зі словами-паразитами у мовленні, почуватися і поводитися спокійно, не реагувати на негатив і дивитися на світ з усмішкою.

Як справжній менеджер, Дмитро Тєрьохін застосовує класичні інструменти тімбілдінгу, цебто згуртування команди. А це значить – не тільки спільна робота, а й організація спільного дозвілля. Тому у планах керівника колективу – не лише репетиції, а й походи в кіно, на дискотеку тощо. «Привчаю їх до того, що маємо «світитися», разом з’являтися на людях. Щоб до нас звикали, як до цілісного колективу», – пояснює Діма. І додає, що відчуває за них колосальну відповідальність не лише в робочих, а й у побутових моментах. Тому завжди дбає, щоб безпечно добралися додому, щоб не відчували психологічного дискомфорту.

Правила роботи (і життя) тих, хто створює свято

Професію режисера масових свят можна здобути в університеті – наприклад, у Київському, культури і мистецтва. А от щоб стати ведучим – людиною, яка безпосередньо приносить веселощі у колектив, протирання штанів  на студентській лаві недостатньо. Дмитро сам вчився на практиці, на прикладі старших колег – Наталії Чепіль таекс-директорки РБК Людмили Оцалюк, багато корисних порад отримав від режисера народного аматорського театру ВіталіяГерасимлюка, який на запрошення пані Людмили приїжджав з Луцька. Усі ці поради, а також власні напрацювання, передає своїм юним колегам.

– Правило номер один – завжди бути на позитиві й усміхатися, – каже Дмитро. – Не важливо, що відбувається у тебе в житті, які кішки шкребуться на душі. Якщо ти на роботі – ти мусиш забезпечити людям те свято, яке пообіцяв. Мені колись довелося відпрацювати захід, коли в моєму житті трапилася трагедія. Було дуже важко, але я цього не показав. Так і своїх «дітей» вчу – всі проблеми лишаємо за дверима.

Діма вчить своїх підопічних загартовувати душу і не реагувати на гидоту. Бо, каже, трапляється різне – десять людей похвалять, а одна брудом обіллє. Головне – не зірватися і не відповісти хамством на хамство. Спокійна усмішка таких «нападників» повністю обеззброює. Ще одне непорушне правило – жодного алкоголю на роботі. «Треба вчитися створювати і підтримувати позитивний настрій без жодного допінгу», – радить Діма.

Команда «Двіж-паті» намагається, за порадою керівника, застосовувати правило «двох хвилин». Це значить – за дві хвилини встановити контакт з аудиторією, розворушити, розслабити. «Саме тому не рекомендую починати свято чітко за сценарієм. Ці дві хвилини виділяю на те, щоб познайомитися із глядачами. Особливо це важливо у роботі з дітьми – найбільш складною і, водночас, вдячною аудиторією».

До цих премудрощів Діма дійшов шляхом спроб  і помилок. Але на прикрощах і халепах намагається вчитися і більше їх не повторювати: «Після кожного проведеного заходу складаю аналіз своєї роботи, розписую, що вдалося, в чому помилився, де слід попрацювати більше. Це дозволяє мені рухатися вперед».

Для своїх підопічних Дмитро влаштовує тренувальні форс-мажори: по ходу дійства змінює сценарій, вводить нові номери. Спостерігає, як справляться, чи зуміють опанувати ситуацію. Наразі, каже, роботою юних колег задоволений, хвилювання вони приборкувати уміють. 15 січня у колективу «Двіж-паті» був дебют, ще й одразу на двох заходах. І з ними хлопці і Даша впоралися чудово. «А далі на нас чекає багато-багато роботи! – прогнозує Діма. – Не обіцяю їм, що буде легко, але точно буде весело і цікаво».

На завершення говоримо з Дмитром Тєрьохіним про мрії. Вони у нього – прості і водночас амбітні. «Хочу бути у нашому місті відомою людиною, – усміхається він, – але тільки з хорошого боку. Хочу постійно бути зайнятим. І найбільше хочу завжди приносити людям радість».

comments powered by HyperComments
- реклама -