На головну Інтерв'ю «ЕтноXL»: “Свої пісні привозимо з експедицій”

«ЕтноXL»: “Свої пісні привозимо з експедицій”

Яскраві й харизматичні вокалістки рівненського гурту «Етно XL» Ірина Сливчук та Лілія Молодцова потужними голосами запалювали сцену «Володимирського Узвозу». Після їхнього справді «гарячого» виступу ми розпитали про те, чим живуть і як творять гості.
– Отож, чим ви займаєтеся, коли не співаєте на сцені?
– Власне, ми з Іриною якраз цим і займаємося – співаємо. Працюємо з дітками в Рівненському міському палаці дітей та молоді, навчаємо народного, поліського співу. А от наші хлопці – музиканти «для душі», поза сценою кожен має свою, немузичну професію.
– Ваш гурт діє вже 13 років. За цей час зміни у складі були?
– З початкового складу лишилися тільки ми двоє. Музиканти з різних причин змінюються.
– І, попри це, ви недавно випустили кліп на пісню «Віктор». Як це було? Що чекати від вас найближчим часом?
– Зараз записуємо другий альбом, плануємо знімати другий кліп. Процес зйомок нам сподобався, і тепер трохи шкодуємо, що не зафільмували, як усе відбувалося. Міг би вийти дуже цікавий фільм про те, що було за кадром.
– З чого складається ваш репертуар?
– У його основі – народні пісні, зібрані в експедиціях Поліссям і Волинню. Ми беремо маловідомі автентичні тексти і намагаємося відтворити їхню мелодику, але водночас надати їм сучаснішого звучання. Тобто наше завдання – не «переспівати» народну творчість на свій лад, а лише осучаснити, показати молоді, що фольклор може використовуватися по-різному. Тому його варто знати і треба зберігати.
– Зібраним в експедиціях піснях ви надаєте сучасного звучання. Хто в команді цим займається?
– До цього неймовірного, захопливого процесу залучена уся група. Звичайно, пісні приносимо ми з Лілею, адже працюємо із цим матеріалом. А до їхньої обробки причетні усі музиканти. Думаємо над тим, як зробити так, щоб це було цікаво і нам, і слухачам. За час діяльності гурту ми жодного разу не розписували музичні партії. Наша музика народжується спонтанно.
– Фестивальна Україна поповнюється новими масштабними заходами. Чи відчуваєте ви це і чи часто зараз гастролюєте?
– Фестивалі в нашій країні хоч і з’являються, але часто швидко і зникають, переважно через нестачу фінансування. Музичні фольклорні дійства в тому числі мають досить слабку підтримку влади – це бачимо, зокрема, і на прикладі свого міста. Але сподіваємося, що ситуація зміниться. Адже в дітей, у молоді є інтерес з вивчення культури народу, власного коріння. Працюємо із багатьма дітьми, які хочуть співати народним вокалом, розвиватися і творити у цьому напрямку. Щоправда, вийти на велику сцену з таким репертуаром не всі готові.
Отож виходить так, що в Україні подорожуємо з гуртом менше, ніж за кордоном, зокрема у Польщі. Але все-таки намагаємося їздити і співати.
– Щоб співати потужним народним вокалом, треба з таким голосом народитися чи цьому можна навчитися?
– Мати такий голос від народження – це, звичайно, дуже круто. Але можна навчитися. Як люблять казати педагоги з вокалу: «Раз говориш, значить, можеш і співати».
Ви уже вдруге виступаєте у Володимирі. Які враження від міста, публіки?
– Враження від Володимира – і перший раз, і сьогодні – просто супер! Публіка надзвичайна. Відчуваємо колосальну підтримку і раді сюди приїжджати ще і ще.

Віталіна Макарик.

comments powered by HyperComments
- реклама -