На головну Досліджуємо проблему ФАП у селі закривають, а кажуть, що про...

ФАП у селі закривають, а кажуть, що про народ дбають

В останні роки багато нарікань з боку населення, особливо сільського, на створення незручностей для нормального життя. Це і закриття шкіл, будинків культури, відсутність сполучення з райцентром. Однак те, що зараз прийнято рішення про закриття у районі медпунктів, викликало хвилю обурення у мешканців нашого села.
Напередодні інавгурації нового президента в Когильне прийшов лист на ім’я завідуючої фельдшерсько-акушерським пунктом Світлани Олійник про те, що протягом двох місяців буде закрито ФАП у селі. Цей лист за підписом директора КП Володимир-Волинського центру первинної медичної допомоги та юрисконсульта вказує на те, що в районі залишається тільки 10 пунктів первинної медичної допомоги.
Ззгадані чиновники стверджують, що керуються статтею 4 Закону України «Про підвищення доступності та якості медобслуговування у сільській місцевості» та відповідною постановою уряду. Обмежують доступ до первинної медичної допомоги, а пишуть, що виконують заходи щодо поліпшення медобслуговування сільського населення.
У Когильному проживає більше 300 людей. Медичний пункт наш заснований у післявоєнні роки – йому майже 75. Протягом його існування різні були періоди, але навіть Сталін , якого визнають катом українського народу, не зробив цього, навпаки, зразу після війни, уже у 1945-му, у нас був медпункт. Жителі району, мабуть, не знають про те, що відомий в області лікар Васильчук, який працював останнім часом у селі Мокрець Турійського району, був направлений у наше село одразу після війни і працював тут два роки. Він жив на хуторі на квартирі по сусідству з нами, а медичний пункт був у селі за кілометр від хутора.
Після нього до нас направили Віру Синяговську, яка пропрацювала багато років. Я пам’ятаю осінь 1951 року – вночі у моєї сестри почалися перейми, вона народжувала дитину. Везти у пологовий будинок було пізно. Ми повідомили Віру, і вона серед ночі прибігла і до ранку приймала пологи.
Чому я це так запам’ятав? Тому що мене розбудили і сказали сидіти на кухні. Поруч зі мною сидів чоловік моєї сестри, і ми весь час чули крики сестри та плач дитини. Так за допомогою медика у селянській хаті під стріхою, із земляною підлогою, народився хлопчик. І зараз, коли зустрічаюсь зі своїм племінником, розповідаю, як я пам’ятаю його день народження.
Чому я це пишу? Тому що і сьогодні трапляються такі випадки у селах, коли в будь-який час доби може знадобитися перша медична допомога. Жаль, що цього не розуміють наші чиновники. Нам рекомендують звертатися у найближчий пункт медичної допомоги села Льотниче, який майже за 10 кілометрів. Долати таку відстань можуть тільки здорові та заможні люди. А тим, хто не має свого транспорту, треба добиратись пішки. Хвора людина туди і не дійде, а тим, хто має транспорт, треба мати кошти на ті поїздки. У мене, наприклад, є автомобіль. Уявіть: лікар призначив мені 20 уколів щоденно. Я змушений буду 20 разів відвідати медпункт. Одна поїздка коштує мені 100 гривень на заправку, загалом усі двадцять – 2000 гривень.
У нашому селі проживають в основному пенсіонери, люди похилого віку та інваліди. І живуть вони за рахунок пенсії, яка в більшості мінімальна. Не маючи можливості отримати первинну медичну допомогу, жителі села змушені звертатися у вищестоящі організації влади. Але ж такий підхід – то грубе порушення конституційних прав на медичне обслуговування. Стаття 49 Конституції України забороняє здійснювати подібні заходи, в ній чітко сказано, що існуюча мережа державних комунальних закладів охорони здоров’я не може бути скорочена.
Закриття медпункту місцева влада мотивує тим, що немає коштів на утримання. Що ж тоді виходить: коли в нас порушують питання про цінності, то, починаючи від Верховної Ради і до низів, завжди з трибуни звучить, що в державі найцінніше – це життя та здоров’я людей. А насправді – навпаки. Охорона здоров’я – на останньому місці. Я розумію, що нині в держави складний період, грошей не вистачає на всі статті бюджету, але економити на медицині, на здоров’ї та житті людей – це злочин.
Усі ми є свідками того, як в обласних центрах, районах, місцевих ОТГ ростуть чиновницькі кабінети, за рахунок яких можна утримувати десятки такихФАПів. І ні в яких законах не написано про те, що їх не можна скорочувати. Останнім часом лунають заяви членів команди нового президента що потрібно провести повний аудит у всіх міністерствах. Не завадило б зробити це і на місцях – в обласних центрах, районах, ОТГ. Тоді буде відомо, на що витрачаються кошти і звідки їх можна взяти на утримання медичних закладів.
Володимир ГЕНДИС,
пенсіонер, житель с. Когильне.

Від редакції. Оскільки тема і справді досить болюча і потребує
нагального вирішення, ми звернулись за коментарями до людей,
від яких залежатиме майбутнє згаданої у листі медичної установи.

- реклама -

В’ячеслав КАТОЛИК, голова Зимнівської ОТГ:

– Це наслідки реформи, яка проводиться. В будь-якому випадку медобслуговуванням Когильне не буде обділене. Там просто іде скорочення молодшого медичного персоналу. І лист, про який ідеться у дописі вашого читача, це не лист про закриття, а про зміну умов праці для конкретного працівника. Це стандартна для всіх практика попередження. На це село буде призначена інша особа з числа тих, що працюють в Льотничому чи в Острівку – це ще вирішується. Остаточне рішення прийматиме керівник центру первинної медичної допомоги Катерина Чубок.
Я не згідний з позицією масового скорочення молодшого медперсоналу. Але, як свідчить практика інших районів, інших областей, воно відбудеться. Єдине добре, що для нашої громади – не у великих масштабах – орієнтовно на 40-50 відсотків. Інші громади мають масовіші скорочення. У чому наш великий мінус, так це у тому, що маємо дуже багато дуже малих сіл. В середньому ж норма – 750-900 мешканців на одного фельдшера.
У Когильне буде доїжджати уповноважений для цього фельдшер. ФАП як такий не закривається. Тільки його, скоріш за все, передадуть нам на баланс і там буде пункт з надання медичних послуг. У нашому штаті такого спеціаліста, як фельдшер, немає, ввести його ми не можемо. Фінансувати можемо тільки установи, які належать нам, або, за рахунок міжбюджетних трансфертів – інші.
У цьому ж випадку ідеться про збільшення навантаження на одного працівника. Як буде далі, не готовий сказати. Як кажуть, має бути краще.
Я проти такої реформи. Бо багато сіл, і вони маленькі. По суті, ми позбавляємо їх повноцінного медичного обслуговування. Великим селам добре, бо там ФАПи лишаються, а ще краще – утворюються амбулаторії.

Катерина ЧУБОК, головний лікар КП «Володимир-Волинський центр первинної медичної допомоги»:

– Ми порахували, у скільки нам обходяться ФАПи, яка амбулаторія скільки заробила грошей, наскільки вона зможе утримувати ФАПи, приписані до неї. А також порахували, яку кількість ФАПів зможемо утримувати. Зараз попередили про скорочення у районі 32-х посад середніх медичних працівників. Але про закриття, ліквідацію, реорганізацію ми не маємо юридичного права говорити – це компетенція сільської ради.
Ми попередили людей про те, що якщо не буде дофінансування з бюджету ОТГ, вони після 16 липня можуть бути скорочені. Проте протягом цих двох місяців ОТГ може вишукати у себе кошти, щоб дофінансовувати ті ФАПи, які вважає за необхідне.
ОТГ має повне право забрати установу повністю на свій бюджет. З Національної служби здоров’я України до нас ідуть кошти тільки на лікарів, з якими підписані декларації. І якщо ці лікарі не вважають за необхідне утримувати працівника на ФАПі, очевидно, вони бачать, що їм достатньо по телефону сконтактуватися з пацієнтом, і той, в разі потреби, приїде сам в амбулаторію. Як би там не було, в амбулаторії, де працює лікар, якість надання медичної допомоги, звичайно, вища, ніж на ФАПі, бо є можливість дообстеження і встановлення діагнозу, призначення адекватного лікування, разом з тим – виписування рецептів в електронній формі за програмою «Доступні ліки». На ФАПі таке неможливо.
– Наш читач запитує, як бути, коли, наприклад, пацієнту можуть прописати 20 уколів, а можливості добиратися в амбулаторію не в кожного є.
– Переважна більшість того, що прописується в уколах, може призначатися у таблетованій формі. І ефект буде абсолютно однаковісінький. Причому лікар повинен погодити кожне своє призначення з пацієнтом. Можливо, пацієнт має можливість отримувати ці уколи на дому. Якщо ні – пропонується у Володимирі денний стаціонар, або ж є у нас пункт невідкладної допомоги, де всі ці лікарські призначення можуть виконуватись, тобто в неробочий час і у святкові дні.
– Голова ОТГ В’ячеслав Католик запевнив, що ФАП у Когильному закриватись не буде.
– Значить, вони будуть його дофінансовувати. Ми, як комунальне підприємство, не маємо права його закривати. Можемо скоротити штатні посади – в силу того, що в нас не вистачає грошей.
– У вас уже визначено, хто буде працювати у цьому селі? Адже, за словами голови громади, вирішується, який фельдшер буде доїжджати в Когильне…
– Або люди будуть доїжджати з Когильного в Льотниче.
– Тобто питання іще не вирішене?
– З нашого боку – вирішено. З боку громади – очевидно, що ні. Якщо голова ОТГ захоче, щоб до Когильного доїжджав фельдшер, будемо його просити, щоб організовував доїзд цього працівника.
– Голова ОТГ пояснив, що вони не можуть фінансувати ФАП.
– Інші райони – фінансують. Ковель, наприклад, фінансує ФАПи 50х50 (половину дає комунальне підприємство, половину – ОТГ). Локачі не так давно забрали 15 ФАпів на бюджет місцевих рад. А у нашому районі чомусь не можна. Ну, напевно, законодавство для всіх однакове.
Розмовляла
Світлана КОШИРЕЦЬ.

 

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -