Володимир Забуті образи міста

Як видно з документiв, мiсто Володимир в 13-14 ст. веде велику торгiвлю з Польщею, Чехiєю та Тевтонським орденом, але вiдсунення кордонiв i перенесення столицi князiвства спричиняє майже цiлковите припинення торгiвлi. Володимир, безустанно плюндрований татарськими загонами, стає поступово мiстом-руїною. В 1324 році місту було надано Магдебурзьке право. У складі Литви воно перебувало до Люблінської унії 1569 року, коли Польща і Литва об’єднались в одну державу. Після Люблінської унії місто перейшло до корони Польської. Володимир стає місцем перебування уніатських митрополитів. В 16 ст. було двi ревiзiї замку. Iз актiв ревiзiї 1545 року вiдомо, що Володимирський замок знищений пожежею. Король Казимир разом з дружиною вiдвiдав Володимир i велiв вiдбудувати замок, тодi ж вiн вiддав Володимирське староство князю Олександру Сангушковичу. З ревiзiї 1552 року дiзнаємося, що замок побудовано з дубового дерева стараннями городничого Солтана, i що вiн має п’ять веж. B’їздна чотирикутна, iншi круглі, королiвський палац, побудований з соснового дерева i покритий гонтою, є церква Iокима i Анни та дванадцять домiв. I ледве мiсто починає пiднiматися пiсля татарських нападiв 15 ст., як знову було пограбоване та спалене в 1657 р., пiд час шведської вiйни. З iлюстрацiї 1765 року вiдомо: замок, що стоїть посеред болiт, обнесений валами, i мiст через болото дерев’яний пошкоджений. Ворота дерев’янi, в два яруси. На першому – в’язниця для простих людей, на другому – для шляхтичiв. У мiстi дiють цехи: кушнiрський, пекарський, рiзницький, ковальський, шевцiв та кравцiв, налiчується сорок будинкiв. I з iлюстрацiї 1789 року – населення – 202 чол., дерев’яний замок розiбрано, мiщани скаржаться на вiдсутнiсть ратушi. Народ настiльки збiднiв, що вже не в змозi платити податки. Для пiдняття благоустрою мiста король Казимир II Ягемонович на початку 14 ст. дарує Володимиру магдебурське право, яке в 1509 роцi було пiдтверджено королем Сiгiзмундом I. В 1570 роцi король Сiгiзмунд Август знову пiдтвердив це право, установив цехи, забезпечив свободу промислiв i торгiвлi, заснував два рази в недiлю базари i три двотижневi ярмарки в рiк, а також дав право мати свою мiську печатку з зображенням< св. Георгiя Змiєборця на конi.

В 1774 роцi король Станiслав-Август пiдтвердив мiсту магдебурське право i збiльшив число ярмарок. В найтяжчi часи, в 1593 i 1652 роках вiдбувалися у Володимирi так званi саймишi Волинського воєводства, урядував мiський суд Київського воєводства, саймишi Київського воєводства. Саймишi проходили в Успенському соборi, побудованому ще за часiв Мстислава Iзясловича (1154-1162 рр.), або в домiнiканському костелi. У 1786 році у мiстi відкрито аптеку, взагалi, першу на Волинi. У місті діяла друкарня. В 1588 роцi князь Костянтин Острожський реформує давню школу при православнiй кафедрi, призначаючи двох вчителiв з слов’янської та грецької. На початку 17 ст. школа переходить пiд патронат єпископа Iпатiя Потiя. Його наступник реєструє її на зразок єзуїтських колегiй, пiзнiше ця школа переходить до Василiан. У вiсiмнадцятому столiттi школа у Володимирi називається колегiумом i має шiсть класiв. Колегіум отримує статус вищого навчального закладу. В ньому навчалось більше 400 учнів, а також освіту тут здобували Феофан Прокопович та Стубелевич.

 

comments powered by HyperComments
- реклама -