На головну Новини Гімназійні перемоги, або Як стати «олімпійцем»

Гімназійні перемоги, або Як стати «олімпійцем»

Нещодавно завершився четвертий етап всеукраїнських предметних олімпіад, за підсумками якого учні гімназії імені Олександра Цинкаловсього здобули призові місця. Так, третє місце в олімпіаді з англійської мови  посіла одинадцятикласниця Оксана Пилип’юк (вчитель  Олена Головач). Такі ж місця, але в олімпіаді з екології, посіли десятикласниця Тетяна Луцюк та одинадцятикласник Павло Оксентюк. Готували їх вчителі Наталія Козік, Майя Степанченко та Ольга Бондарук. Ми поспілкувалися з гімназистами і їхніми педагогами, розпитали про особливості підготовки до олімпіади, про наукові зацікавлення і про плани на майбутнє.

FLEX, олімпіада, університет Сан-Франциско

Англійською мовою Оксана всерйоз вирішила зайнятися ще в шостому класі. Однак «пробитися» до найвищого рівня олімпіади ніяк не вдавалося. Переломний момент настав у 9 класі, коли дівчина разом із друзями вирішила взяти участь у програмі українсько-американського культурного обміну FLEX. Успішно пройшла всі етапи відбору і поїхала на рік у США. Жила в американській сім’ї у штаті Арізона, навчалася у тамтешній школі. А коли повернулася в гімназію, зрозуміла – знань з англійської мови вистачає, щоб спробувати підкорити «олімпійську вершину».

Оксана Пилип’юк

– Утім, просто знати мову недостатньо, аби успішно виступити у всеукраїнському етапі олімпіади, – одразу зауважує вчителька Оксани Олена Головач. – Є велика кількість критерій і вимог, яким має відповідати учасник, щоб претендувати на призове місце. Олімпіада з іноземної мови включає чотири види діяльності – читання з аудіюванням, тести, письмо і усна мова. До кожного з них застосовують ряд критеріїв – граматика, інформативність, відповідність структурі. Особливо важливий розмовний блок, адже треба справити враження на співрозмовників – мова має бути емоційною, слід використовувати цитати, приклади з літератури і життя. Просто розповівши текст без помилок, високого балу не отримаєш.

– За «говоріння» отримала досить високий бал, – розповідає Оксана. – Мені випала тема про подорожі – куди б хотіла поїхати, якби виникла така можливість. Я розповіла про те, як хочу помандрувати у Сан-Франциско. Спілкувалася із носіями мови, американцями. Члени комісії слухали, ставили бали. Набрала 24 із можливих 30.

Коли дівчина після «американського» року повернулася додому, то зрозуміла: навчання продовжувати хоче лише за кордоном. Якось поїхала до Львова працювати волонтером на великому освітньому ярмарку. Серед різноманітних пропозицій найбільше привабив її Університет Сан-Франциско. І не дивно, адже навчання у ньому ведеться за найінноваційнішою освітньою системою, яка зветься MinervaProject.

У цьому незвичайному закладі, заснованому  Беном Нільсоном, успішним стартапером, навчання ведеться у режимі онлайн. Студентам не потрібні аудиторії, спілкування відбувається за допомогою Інтернету. Основний масив матеріалу студенти опрацьовують самотужки, а на заняттях із професором група, яка складається із 18 осіб, обговорює прочитане, дискутує, задає питання, ділиться думками.

Про цьому повинні жити в одному місті. Але впродовж навчання, яке триває чотири роки, цей «віртуально-реальний» університет регулярно змінює локації. Так, першокурсники почнуть навчатися в Сан-Франциско, а згодом по півроку житимуть у корейському Сеулі, індійському Хайдарабаді, аргентинському Буенос-Айресі, а також у Берліні і Лондоні. Усе для того, аби студенти поринули в атмосферу цих країн, познайомилися з найрізноманітнішими варіантами культури і суспільного устрою.

Конкурс на вступ до цього університету – настільки великий, що лишив позаду найзнаменитіші навчальні заклади «Ліги Плюща» – Гарвард і Єль. А  плата за навчання натомість дещо менша, ніж у цих престижних вишах, – близько 30 тисяч доларів на рік. «Зважаючи на те, що до університету приймають лише 25 відсотків американців, а інші студенти походять переважно із країн, що розвиваються, така плата для них теж може виявитися зависокою, – зауважує Оксана. – Тому є можливість отримати кредит або стипендію, яка частково або повністю покриє витрати. Її розмір залежить від фінансового становища родини, і враховується усе – дохід, витрати на одяг, їжу, утримання будинку, розваги. Тому дитині, яка достойна вчитися у цьому закладі, але батьки навчання оплатити не можуть, таку можливість нададуть».

Оксана Пилип’юк стала однією зі щасливих студентів, які з 1 вересня розпочнуть навчання у Сан-Франциско. Вона пообіцяла згодом поділитися із нами враженнями від унікального університету.

Якщо знаєш екологію – знаєш усе!

Одинадцятикласник Павло Оксенюк природничими науками цікавився змалечку – ще коли навчався у школі у рідному Сусвалі. Залюбки читав різноманітні енциклопедії, а у 8 класі  посів третє місце на обласній олімпіаді з біології. У 10 клас вступив до гімназії  і всерйоз захопився новим предметом, що саме почали вивчати, – екологією.  Торік теж брав участь у четвертому етапі екологічної олімпіади, але призового місця не зайняв. Цього ж року був краще підготовлений – читав книжки і статті в Інтернеті, а головне – знав, чого чекати. Адже олімпіада з екології – це теж не лише письмова робота.

– В університеті нам казали: знаєш хімію – знаєш усі природничі науки, – каже вчителька хімії Наталія Козік. – А екологія пішла ще далі. Адже, щоб написати контрольну, треба мати міцні знання з біології та хімії. А потім, якщо її результат успішний, ще слід захистити науковий проект. Для цього потрібна грамотність, вміння правильно будувати мовлення, точно і влучно висловлювати свою думку. Захист відбувається окремо перед кожним членом комісії, а насамкінець – перед її головою. Той не лише слухає, а й запитує…англійською мовою. Тому і знання іноземної слід мати непогані. Відтак, дивлячись на наших учнів, можу стверджувати: знаєш екологію – знаєш усе.

Десятикласницю Таню Луцюк, яка теж привезла із всеукраїнської олімпіади «бронзу», такі серйозні вимоги якраз і приваблюють. «Бо екологія відкриває нові можливості – не просто вивчити матеріал, провести дослідження, написати роботу, а й навчитися впевнено виступати на публіці», – пояснює дівчина.

Тетяна Луцюк та Павло Оксентюк

Власне, науковий проект є дуже важливою складовою успіху на олімпіаді. Павло досліджував оксо-біорозкладні полімери, які є сучасною альтернативою пластику і, на відміну від нього, значно швидше розкладаються. Тетяна досліджувала біоконверсію і застосування мікродобрив як перспективні методи утилізації твердих побутових відходів. Обидві теми дещо перегукуються, а «надихнула» на них гімназистів і їхніх вчителів катастрофічна ситуація з Грибовицьким  сміттєзвалищем біля Львова. Відтак, дослідження юних екологів мають практичну цінність і можуть знадобитися в реальному житті.

Успіх цих гімназистів – великою мірою заслуга кількарічної діяльності наукового товариства «Верітас», а також тісної співпраці усіх вчителів кафедри природничих наук і вчителів-«іноземників», які допомагають екологам підготувати виступи англійською.

***

На завершення цікавлюся в Оксани, Тані і Павла, чи мають ще якісь захоплення, окрім підготовки до олімпіад. «Підготовку до ЗНО», – сміються одинадцятикласники. І, вже серйозніше, додають, що ретельна підготовка до олімпіад справді забирає увесь позашкільний час. «Але в при цьому має і свої плюси, – додає Оксана. – Наприклад, допомагає здружитися з учителями, які нас готують, знайти нових друзів з інших міст. А ще – опанувати навички тайм-менеджменту. Бо якщо хочеш встигнути зробити все, що потрібно, мусиш навчитися керувати своїм часом».

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments
- реклама -