Новини

Художня школа повинна отримати ім’я того, завдяки кому вона була створена

Архів
33 переглядів

Нещодавно у місті відбулося громадське обговорення щодо присвоєння художній школі імені Миколи Рокицького. Свою думку висловив і на  цьому  зібранні, але також хочу донести її ширшому колу жителів міста через газету.

До самої художньої школи я стосунку не маю, але до художньої студії, з якої потім вона «виросла» – так, адже навчався у ній три роки. На жаль, на обговоренні майже не було людей, які безпосередньо там навчалися, тільки я та Ірина Надюкова. До слова, на цю зустріч мене не запросили – думаю, принципово, зважаючи на мою позицію, яку поділяло з-поміж присутніх лише декілька осіб, інші ж прийшли як «група підтримки». Складалося враження, що ще до обговорення пропозиції питання було вирішене, а за ініціативу директора мали голосувати одностайно.

Варто зазначити, що на обговоренні не було науковців-мистецтвознавців, лише вчителі художньої школи і педколеджу, які розповіли про те, що Микола Рокицький народився у селі Заріччя, входив до групи митців – учнів Михайла Бойчука і писав гарні картини. Все це – правда. Але, як на мене, зовсім не дає підстави називати школу його іменем. Вважаю, що є достойніший кандидат. Це – Микола Букатевич.

Цей художник народився у Любомлі, прожив складне життя. У молодості не мав можливості здобути мистецький фах. Але згодом таки отримав художню освіту, навчався у Варшаві і в Одесі. Після війни осів у Володимирі. Тут працював і творив. Спочатку був керівником станції юних техніків, потім викладав у педагогічному училищі. Микола Букатевич активно включився у культурно-мистецьке життя міста: клопотав про відкриття філії Товариства художників Володимира-Волинського, а в 1974 році організував дитячу художню студію, яку в 1978 році реорганізували у художню школу.

Це сухі факти. Але ви вдумайтеся: художник-пенсіонер у віці 67 років, не отримуючи зарплати, з власної ініціативи організовує дитячу студію і викладає художні дисципліни! Це – вчитель, який хотів допомогти місцевій дітворі отримати навики малювання. Він навчав дітей рисунку, малярській техніці, прагнув вдихнути у практичні заняття естетичне чуття. Стежив за успіхами учнів, підтримував найобдарованіших. Студія стала важливою громадською справою у житті художника Букатевича.

Водночас він і сам писав картини. Мав персональні виставки і в місті, і в області. Деякі його твори отримували дипломи й експонувалися на республіканських та всесоюзних виставках. А «Портрет ланкової-льонарки Домни Потерухи» у складі збірної виставки демонструвався у Чехословаччині, Польщі, Угорщині та Німеччині. Картини Миколи Букатевича зберігаються у педагогічному коледжі, дитячій художній школі, історичному музеї імені Омеляна Дверницького та Любомльському краєзнавчому музеї. Є кілька картин і в Художньому музеї в Луцьку.

У Букатевича не було багато учнів: через стан здоров’я він довго не викладав. Але у студії були й інші вчителі – Людмила Срібняк, Олексій Кумецький. Багато з тих дітей, які навчалися у студії, згодом отримали мистецький фах і досягли значних успіхів у творчості. Дехто з них мешкає за кордоном. Я спілкувався з кількома випускниками студії, вони не розуміють, чому історія, яку вони пам’ятають, переписується людьми, котрі не були її свідками, а приєдналися до школи пізніше.

Якби Микола Букатевич у свій час не організував художню студію, можливо, і я як художник не відбувся б. І не було б моїх виставок у нашому місті, в Луцьку, Києві та Любліні. І те, що я автор ряду гербів Володимирщини, що мої роботи знаходяться у Національному художньому музеї України, в Луцькій галереї, – це теж заслуга художника-педагога Миколи Букатевича.

На жаль, директор художньої школи не причетний до цієї сторінки історії школи і не володіє інформацією в такому обсязі, як безпосередні її учасники. Зрештою, я не наполягаю, що художній школі необхідно присвоювати почесне ім’я. Але, якщо вже є така ініціатива, то вважаю, що людина, чиє ім’я вона отримає, повинна мати заслугу саме перед містом, його жителями і тими дітьми, яких вона навчала мистецтву.

Анатолій КОСТЮК.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up