Вишукану терасу в  італійському стилі над набережною Риловиці збудував і облаштовує архітектор і підприємець Андрій Гнатюк. За його задумом, це місце стане мальовничою фотозоною та куточком для романтичних прогулянок, доступним для усіх містян. Над проектом, який називає своєю мрією, працював фактично самотужки, власними силами і за свій кошт. Ми розпитали в Андрія про те, що спонукало його взятися за цю справу.

– Ще раніше ми з сусідами виготовили проектно-кошторисну документацію на асфальтування вулиці Алябушева, – розповідає Андрій. – Оскільки вулиця знаходиться біля річки, я, як будівельник і інженер за освітою, розумів, що бік вулиці від річки потрібно укріплювати, щоб нового асфальту вистачило на довше, аніж на рік-два. Тому придумав зробити залізобетонну підпорну балку, щоб основа була стійкою, але залишити все так не міг. Хотів зробити гарно, і щоб вигляд нової балюстради поєднувався і був немовби одним цілим з новою рекреаційною зоною, на острові річки Риловиця. Це, вже зроблено зараз, – не кінцевий варіант. Планую встановити ліхтарі, ковану арку, посадити рослини. І підвести бруківку до нещодавно прокладеного асфальту.

Так виглядатиме завершений варіант
- реклама -

   – Чи долучився хтось до робіт? І чи очікували ви, що ініціативу підхоплять міські чиновники або бізнесмени?

– Перед тим, як взятися за будівництво, я пішов з візуалізацією до міського голови, показав, що буду робитиму підпірну стіну з балюстрадою і перилами. Він запитав, що потрібно з їхнього боку. Я відповів, що збудую за свій рахунок, а вони нехай прискорять асфальтування вулиці. 1 серпня тут асфальт поклали.

Ще раніше я включив цей оглядовий майданчик у проект парку на острові на Риловиці, який був представлений на громадському обговоренні. Але усі звернули увагу на острів. А на прибережну територію чомусь ні, хоч вона не менш важлива.

 – А якби підтримали запропонований вами проект, то результат був би інакшим?

– Якби я це будував за міські кошти, то вибрав би інші матеріали, приміром, балясини, сходи і стовпці робив би з природнього каменю. Ті, що є виготовлені з бетону. Купував їх на виробництві під Києвом, тільки там знайшов відповідні по стилю форми. Правда, долучився частково   наш «ПанБуд». Я побачив у них ковані елементи, які вони зрізали з паркана, і вони пасували по стилю. Запитав, скільки хочуть за них. Сергій Радкевич поцікавився, навіщо. Коли почув, що для набережної, сказав: бери так. Дещо видозмінив їх добавив елементів, щоб підійшли під розмір.

 – Ви витрачаєте чимало власного часу і коштів на те, щоб поліпшувати зовнішній вигляд міста. А як до такого альтруїзму ставиться ваша родина?

-Я кажу дружині, що будівництво – це моє хобі. Хоч працюю  як підприємець у фінансовій сфері, закінчив Тернопільський національний економічний університет,  але також навчався на будівельника у Львові 9 років, маю два дипломи інженера з будівництва та експлуатації автомобільних доріг і спеціаліста з цивільного та промислового будівництва, пройшов навчання ландшафтного 3D моделювання, працював на будовах за кордоном… Душа моя з будівництвом назавжди.

   Кожен, хто має серйозне хобі, витрачає на нього великі кошти: хтось професійний рибалка, хтось мисливець. Є  такі, що тратяться на амурні пригоди. А от я отримую задоволення від процесу будівництва чогось нового. І від того, що мотивую людей і собі не лишатися осторонь. Так до мене вже звертались небайдужі мешканці нашого міста з пропозицією допомогти з рослинами, які можна висадити на береговій лінії біля Риловиці.

 – Ви також активно долучаєтеся до формування Бюджету участі, один із поданих вами проектів уже реалізовано…

– І цього року подав ще п’ять. Роблю це не для  того, аби перемогти, а щоб привернути увагу до проблемних місць чи показати ті, вигляд яких досить легко можна поліпшити. Але жителів нашого мікрорайону району турбує доля громадського проекту «Дорога  додому»,  який вторік набрав 355 голосів громадян нашого міста.  Зважаючи на складну систему авторизації, той факт, що стільки людей пройшли її, аби проголосувати, ще раз підтверджує його актуальність. Тоді було обіцяно цей проект дофінансувати і втілити в життя, але реалізація досі затягується.

Він справді дуже потрібен, адже на ці доріжки, прокладання яких передбачене у ньому, ми чекаємо вже 30 років, у деяких місцях від інтенсивності пішоходів вже рів протоптаний.  Цей проект  охоплює житловий мікрорайон у 500 квартир і жителів шести вулиць. У бюджеті на 2019 рік на нього закладено 420 тисяч гривень, потрібно ще 300 тисяч. Порівняно з розміром перевиконання міського бюджету за півроку це, як на мене,  мізер. Сподіваюся, що цей проект не забудуть і таки облаштують для жителів мікрорайону зручну і безпечну «Дорогу додому».

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -