На головну Новини Книжку про  Вощатин хоче написати  черкащанин

Книжку про  Вощатин хоче написати  черкащанин

Книжку про своє рідне село Вощатин вирішив написати Євген Гаврилюк. Інженер за освітою, який вже давно не проживає на Волині, завітав до редакції газети «Слово правди», аби пошукати земляків, котрі допомогли б йому інформацією.

– Пуповина тягне, – пояснює причину свого задуму. –  Працював 25 років на Півночі, у Тюменській області, уже 15 років проживаю у Черкасах. Із віком захотілося більше знати про свій рід, про село.  Шкодую, що мало розпитував колись батьків. Уже десь загубилася і частина сімейних фотографій, хоча дещо знайшов у племінників. Розбираючи папери у батьківській хаті, виявив документи про те, що тато був заарештований польською владою за причетність до українського руху й сидів у тюрмі. Знаю, що він за «перших совєтів» вступив на заочне відділення Луцького педінституту, що  їздив до Рівненського, куди перевели факультет. На сесії, у Рівному, й застала його війна. Пішки повертався на Волинь, а дорогою німці мало не розстріляли, вирішивши, що схожий на єврея.

- реклама -

Після війни Федір Іларіонович Гаврилюк будував у Вощатині школу, під керівництвом начальника райво Кувшинова заготовляв для цього ліс в Устилузькому лісництві. У Вощатинську школу ходили діти з Ласкова, Верхнева, Янова. Директорував батько, розказує, Євген Федорович, недовго, бо прислали вчителів-східняків.

Інженер уже склав схему свого родоводу,  у ньому п’ять поколінь. Пригадує чоловік розповіді матері про евакуацію під час Першої світової війни. На жаль, рано померли його бабусі й дідусі, відомо лише, що дід по матері на прізвище Булига, був секретарем, старостою, чи якимсь іншим державним чиновником у тодішній Хотячівській волості. А татів родич Мефодій служив священиком, пан Євген пам’ятає світлину, на якій його молоді батьки стояли по обидва боки від отця Мефодія. На жаль, цей знімок зараз не можна розшувати.

-Створив сторінку у соціальній мережі, присвячену Вощатину, уже відгукнулося чимало земляків, однак відомості про історію села у цей спосіб поки що зібрати не вдається.

Можливо, прочитавши цю замітку, зголосяться читачі газети «Слово правди», котрі знають цікаві факти про це мальовниче й затишне хазяйновите село, про його жителів – колишніх і теперішніх. Редакція чекає ваших відгуків, обіцяємо передати їх Євгену Гаврилюку.

Ірина НАДЮКОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -