На головну Новини Кому письменниця Галина Тарасюк привезла премії і як...

Кому письменниця Галина Тарасюк привезла премії і як зустріла … родичку

   Нещодавно Володимирщину вкотре відвідала письменниця Галина Тарасюк. Приїздила, аби,  за підсумками роботи журі,  нагородити переможців заснованого нею  всеукраїнського науково-мистецького конкурсу імені Володимира Андрощука.

Розпочала київська гостя свій маршрут із відвідин свята останнього дзвінка у Зимнівській школі-ліцеї. Адже одна із цьогорічних випускниць, Софія Рожок, стала аж двічі лауреаткою цього творчого змагання. Один почесний диплом одинадцятикласниця одержала за документальний фільм, знятий разом з оператором, студентом Східноєвропейського університету Назаром Сермашовим «Кінорежисер із Волині Володимир Андрощук» (цю стрічку можна переглянути на ютюбі). А другий – за науково-дослідницьку роботу «Становлення і розвиток українського кінолітопису на прикладі творчості Володимира Андрощука», яку вона захистила в обласному відділенні Малої Академії Наук (про цей її успіх газета «Слово правди» уже повідомляла своїх читачів).
Окрему подяку висловила пані Галина науковому керівнику школярки, вчителю образотворчого мистецтва і художньої культури Олександру Гудиму, котрий розшукав у львівських архівах інформацію про чимало цікавих фактів, зокрема, із львівського періоду творчості Андрощука. За сприяння увічненню пам’яті видатного земляка і підтримку творчих починань школярів Галина Тарасюк подякувала і директору закладу Юлії Степанюк.
У другій міській школі, куди Галина Тарасюк теж привезла нагороду, учні з «останнього дзвінка» вже розійшлися, та диплом переможцям також вручали урочисто – на початку педради, у актовій залі. Його за дослідницьку роботу «Кіно і доля Володимира Андрощука» одержали завідувач бібліотеки Людмила Макаренко та бібліотекар Ірина Кравчук. Є у складі цього творчого колективу є і школярка – учениця 9-Д класу Юлія Гаврилюк.

- реклама -


Змістовною і надцікавою була бесіда письменниці з призерками-дослідницями за філіжанкою кави. Її розповіді про чоловіка, його творчість, про власний шлях у літературу, про відомих письменників, вчених, музикантів, які стали знаковими постатями для української культури, слухали із захопленням. А розповідати не письменниця не лише уміє майстерно й артистично, а і має про що – адже тривалий час працювала журналісткою популярної чернівецької газети «Молодий буковинець», активно займалася громадською, правозахисною діяльністю, у 90-х роках відновила у цім місті роботу Союзу українок. Тож бібліотекарі замислюються про організацію окремої зустрічі письменниці зі школярами, можливо, це вдасться в один із її наступних візитів. До речі, у шкільній бібліотеці є книги Галини Тарасюк, серед них видана у Луцьку «Ковчег для метеликів».
Галина Андрощук-Тарасюк давно хотіла побачити і школу № 1, де її чоловік одержав атестат зрілості. Відвідавши її і познайомившись із директором Людмилою Самусєвою, пообіцяла надіслати світлини із архіву кінорежисера. Вони знадобляться для оформлення стендів з історії школи, яка восени відзначатиме свій ювілей.
Завершилася ця володимирська подорож письменниці ще одним зворушливим епізодом. На зимнівському цвинтарі, куди приїхала провідати могили батьків і дідів свого чоловіка, Галина Тимофіївна познайомилася зі ще однією його родичкою. Досі знала лише дружину покійного чоловікового дядька Миколи, ця жінка проживає у місті, на вулиці Олени Хохол. Та цього дня ще вранці, після шкільної лінійки, до неї підійшла жителька Зимного Ніна Музичук і розповіла про свою тітку, яка дуже хоче поговорити із дружиною Андрощука. Тоді жінки лиш обмінялися номерами мобільників, а вже по обіді, зіздвонилися й домовилися про зустріч.
Коли під’їжджали до сільського кладовища, Ніна Никанорівна вже чекала нас зі своїм велосипедом, а незабаром, незважаючи на літа і втому, бо ж зранку сапала городину, підійшла і Надія Прокопівна Зубач. Виявилося, її свекруха була рідною сестрою матері Володимира Андрощука.


– Приїжджаючи зі Львова й з Києва, Володя завжди зупинявся у нас, – розповідає жінка, – ще довго залишалися в домі його краватки, кілька сорочок, він же був неабияким чепуруном. Коли привозив ховати матір, потім – батька, поминальний обід накривали у нашій хаті. Він називав мене сестрою.
Дружини двоюрідних братів удвох обійшли могили покійних родичів. Пані Надія розпитувала про останні роки життя Володимира Андрощука, його дружина розповіла їй про творчі й професійні перипетії, що спровокували хворобу й раптову смерть чоловіка.
Такою насиченою вдалася для письменниці минула п’ятниця на володимирських теренах. На жаль, їй не вдалося зустрітися у Володимирі та у Зимному з усіма, з ким планувала, та обіцяє приїхати у липні, на День міста. А наразі має на меті видати уже підготовану до друку книгу про свого чоловіка, до якої включені і роботи щойно нагороджених переможців першого науково-мистецького конкурсу ім. Володимира Андрощука.
Ірина НАДЮКОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -