На головну Новини «Ловець чудових фото» із Маркостава

«Ловець чудових фото» із Маркостава

Зосередженому юнакові на фото – 23, і звуть його Юрій Дехтяров. Наш герой – звичайний на перший погляд поштар із  невеличкого Маркостава. Уже майже п’ять років хлопець виконує почесну місію – доставляє людям новини, різнокольорові конверти та довгоочікувані пенсії. Робота припала хлопцю до душі з перших днів, але ж далеко не всі односельчани знають, що їхній улюблений поштар ще і фотограф. Тож зазирнімо за лаштунки, аби ближче познайомитися з Юрієм.

Навчався хлопець спочатку в Бубнівській школі, а  пізніше – у Володимир-Волинському ВПУ, здобуваючи фах продавця. «Дехто жартома запитував: «А хіба на продавця потрібно вчитися?» – розповідає Юрій. – З усмішкою відповідаю, що вчився, а от працювати за професією поки не доводилося».

- реклама -

Поштарем став випадково: приятелька розповіла, що у селі є така вакансія. Каже, що спочатку  було страшно, адже це відповідальна робота, втім  швидко увійшов до лав тих, хто розносить свіжу пресу. «Цього року у жовтні буде такий собі ювілей: п’ять років моєї поштарської праці», зазначає юнак.

Спектр завдань у Юрія широкий: рознести листи, газети, пенсії, посилки, прийняти комунальні платежі. Також  поштарі отримують товари на продаж. «Маркостав – невелике село, розповідає Юра, тому робота не забирає багато часу  приблизно дві години у вівторок та четвер».

У вільний від роботи час хлопець порається по господарству,  допомагає односельчанам, приносить літнім людям продукти із магазину.

«На день народження дідусь подарував мені плівковий фотоапарат…»

Наскільки б Юра не любив свою романтичну професію (яка, однак, взимку приносить йому чимало випробувань), улюблене заняття хлопця – фотографія, а джерело його натхнення, його найкраща модель – сама природа.

«Мені з дитинства цікаво фотографувати, – розповідає хлопець. – Колись  на день народження дідусь подарував мені плівковий фотоапарат, і це був дійсно хороший подарунок. Пригадую, як  обожнював бавитись телефоном, на якому була камера, аж  доки той майже не розрядиться. Потім мені купили телефон, на якому була хороша, на мій погляд, камера – лише 3,2 мегапікселі, але вона гарно передавала кольори, робила чудові пейзажі, але, на жаль, не підтримувала макрозйомку (а це мій улюблений жанр у фотографії)».

Кілька років тому хлопчину  надихнули роботи відомої фотографині Ірини Козорог: жінка у найменших деталях фотографує мурах. Спершу він вирішив купити лупу, щоб і собі поспостерігати за комахами. «Це дуже цікавий процес, скажу я вам! переконує фотолюбитель. Гуляючи околицями свого села, я  додумався зробити ось що: прикласти лупу до камери телефону – і ось мій пристрій почав «бачити» макро. Для хорошого знімка важливо тільки правильно вибрати відстань».

Саме у той момент Юрій зрозумів, що йому вдається знімати ті фото, які раніше зробити не вдавалося, оскільки техніка не дозволяла. Тож на його особистих сторінках у соціальних мережах почали з’являтись дивовижні світлини з життя різних жучків та мурах, на яких більшість із нас не звернула б уваги.

«Черпаю натхнення з того, що фотографую, а головна моя модель – природа. Хочу і надалі показувати мальовничу красу нашого краю на знімках. Найбільше  люблю фотографувати ліс – для мене це просто казка. Іноді здається, що комахи,  всілякі живі організми  спеціально мені позують. Вони ніби знають, що я – ловець чудових фото, і терпляче чекають, поки зроблю таку світлину, яка дійсно варта уваги».

Юра має досвід і у фотографуванні людей, проте чесно зізнається: природа йому рідніша у якості моделі. Молодому фотографу якимось чином вдається зафіксувати різні явища природи з цікавого та несподіваного ракурсу. А деякі найменші представники фауни, наче «позують» на камеру. Такою є одна з його останніх світлин – з нірки висунула голову зелена ящірка і з цікавістю поглядає на «фотомисливця».

Є у Юрія і власний помічник, без якого не обходиться жоден процес знімання,

– вірний супровідник пес Топік. Здається, і позувати домашній улюбленець уже навчився як справжня модель.

«Мене можна сміливо називати мобільним фотографом»

Три роки тому нарешті  здійснилася мрія Юрія – рідні подарували йому фотоапарат Canon. «З появою камери мої  можливості у фотографії розширились, хоч  і знімаю просто для душі, – каже хлопець. – Це для мене просто-таки  чарівний процес. Навіть зараз, коли вже маю хороший фотоапарат, зазвичай  роблю фото на смартфон, у якому є формат макрозйомки. Тому мене можна сміливо називати мобільним фотографом!».

Свої  фото Юра публікує у Facebook та Instagram, додаючи коментарі до них.  Хоча хлопець зауважує, що хороші світлини часто взагалі не потребують жодних пояснень. Але фотографія – не єдине зацікавлення  сільського поштаря.

«Дуже захоплююсь  творчістю Майкла Джексона, – розповідає  Юрій. –  Мабуть, якби не він, я б досі не побував у  Києві: там працює  шоу-група SCREAM, і вони двічі на рік влаштовують флеш-моби на честь улюбленого співака, виконуючи його танці. Настільки захопився творчістю цієї шоу-групи, що одразу вирішив:  мушу поїхати до Києва і побачити наживо, як вони танцюють на Хрещатику! Тож 2013-го  став свідком цього видовищного шоу, і мені надзвичайно сподобалося».

До того ж, Юрій – справжній книголюб (з перших хвилин нашої розмови я зрозуміла, що переді мною – людина начитана і допитлива – кор.). Улюблені жанри – детективи, пригодницькі романи (особливо про дику природу), морські історії. Два роки тому захопився книгами Макса Кідрука і навіть побував на презентації його книги. Тепер чекає виходу роману «Де немає Бога», адже сюжет має бути карколомним.

Про переїзд до міста Юра серйозно не замислювався – життя в селі настільки подобається хлопцю, що думка покинути його видається лячною.  І це цілком зрозуміло: місто дає широкі можливості, але ж такої мальовничої краси і гармонії з природою там не віднайти, навіть якщо шукати із лупою…

Оксана РОМАНЮК,

студентка факультету журналістики  ЛНУ ім.І.Франка.

comments powered by HyperComments
- реклама -