На головну Досліджуємо проблему Липень  без  пластику і бізнес, що  захищає від  такого сміття

Липень  без  пластику і бізнес, що  захищає від  такого сміття

Першого липня розпочався всесвітній челендж «Липень без пластику», а третього липня цього року Україна вперше долучилася до Міжнародного дня без поліетиленових пакетів, під час якого треба повністю відмовитися від покупки та використання поліетиленового пакування, замінивши його на екологічно безпечну альтернативу. Цього  ж дня відбулась наша  зустріч з  підприємцем, який взявся боротися із засміченням  пластиком  у нашому місті.  Гоча Хорбаладзе займається збором, сортуванням і відправленням на переробні заводи вторсировини – пластику, металобрухту, макулатури і (в найближчому майбутньому) одягу.

Нині  все частіше доводиться  чути занепокоєння – нашу землю буквально засипають побутовими  відходами.  А одноразові поліетиленові упаковки – це понад 40 відсотків  такого сміття у світі. За даними ООН, щорічно у світі використовують п’ять трильйонів поліетиленових пакетів, при цьому в океан потрапляє вісім мільйонів тонн пластикової тари. Морські жителі ковтають шматочки пластику, що потім призводить до їхньої смерті. Практично кожен шматок пластику, який коли-небудь був вироблений і не був спалений опісля,  досі є. Природним шляхом він розкладається протягом 500-1000 років, і лише один  його відсоток використовується повторно. Такі дані приголомшують.

- реклама -

«Я просто  втомився бачити гори пластикового сміття на вулицях міста,  – розповідає пан Хорбаладзе. – Потрапляючи на сміттєзвалища, пластик розкладається сотні років, отруюючи повітря. Проте є в нього і позитивна якість – його можна переробляти необмежену кількість разів, знаходячи йому застосування знову і знову. Ми з дружиною вирішили, що деякі відходи нарешті треба почати переробляти, тому і розпочали цей бізнес, поєднуючи його  з гуманітарною місією». Поки що така їхня діяльність більш схожа на волонтерство. Гоча пояснює: сміттєпереробний бізнес  прибутковий  для великих міст, де є можливість збирати значну кількість сировини і отримувати прибуток з її переробки. Наше ж місто великими розмірами похизуватися не може, тому прибутків ця справа поки не приносить. Однак чоловік на  цім не зациклюється, адже розуміє, яку важливу справу робить для міста.

За власні кошти Гоча Хорбаладзе встановив у Володимирі-Волинському дев’ять контейнерів – окремо для пластику і скла. Виготовляти їх чоловікові допомагали місцеві школярі.Загалом планують встановити близько 20-25 контейнерів, аби кожен міг неподалік від дому класти туди відповідні відходи.

Підприємець прикро вражений ставленням деяких містян до його справи, в успіху якої  мали б бути зацікавлені всі свідомі громадяни, адже  пластиковому  та іншому сміттю знаходять застосування, воно не забруднюватиме  місто і його околиці.

– У спеціальні мішки жителі без розбору  вкидають сміття – і це при тому, що сміттєвий бак стоїть поруч. Травляється, що пошкоджують контейнери, перевертають їх, дістають звідти скло і пластик, ріжуть мішки. Викрадені пляшки потім продаються на ринках, – розповідає пан Хорбаладзе  і радить тим, хто  кидає пластикові пляшки у спеціальні контейнери, попередньо пошкоджувати їх – проколювати або м’яти – аби запобігти їхньому потраплянню на ринок, наприклад,  як тара для домашнього молока.  Пляшку з кефіру, перш ніж кинути у контейнер, варто попередньо ополоскати.  У  таке місце збору пластику можна класти не лише пляшки з-під напоїв, а й будь-які інші пластикові вироби – від баночки з крему до відер. Усе це підлягає переробці.

Вторсировина поділяється на кілька груп: металобрухт, макулатура, склобій та одяг. «На жаль, – каже пан Хорбаладзе, – в нашій області немає заводу з переробки вторсировини. Тому після потрапляння до пункту прийому вона сортується за кольорами та категоріями, потім спресовується і їде на переробні заводи до інших областей».

Підприємець наголошує на проблемі зі старим одягом: заводів для його переробки в Україні немає взагалі, тому весь він потрапляє на звалища. Пластик – це також величезна проблема, адже він з’явився на ринку відносно недавно, проте від моменту винайдення встиг заполонити світ. Тому не переробляти його – означає приректи планету на загибель під завалами пластикових відходів. В Україні перероблять максимум 3 відсотки  відходів. Для порівняння: у ЄС переробляють в середньому 70, а у Швеції – 98. Це єдина країна у світі, яка купує сміття за кордоном, щоб не простоювали її сміттєпереробні підприємства, адже переробка відбувається надзвичайно швидко.

Пан Хорбаладзе  робить нам екскурсію на його прийомний пункт, який  розміщений на території колишньої «Сільгосптехніки», де пишається результатами його «волонтерського бізнесу»: «З гордістю можу сказати, що завдяки діяльності нашого прийомного пункту місто стало набагато чистішим!». А перероблена сировина продовжує виконувати своє призначення замість того, аби просто валятися на звалищі.

Вдячний він  і місцевій владі, яка всіляко сприяє розвитку його бізнесу, зокрема заступникам міського  голови  Ярославу  Матвійчуку і Ларисі Куліковій. Добрими словами відгукується про співпрацю з  кафе «Маяк» і «2000», які здають майже всю склотару і пластик у прийомний  пункт.

А  також запрошує й інших підприємців долучитися до свідомої утилізації скла і пластику і  привозити таку  сировину на пункт прийому, що на вулиці Олександра Олеся-2а.

Оксана  РОМАНЮК,

студентка факультету журналістики Львівського національного університету  ім. Івана Франка.

 

 

 

comments powered by HyperComments
- реклама -