На головну Інтерв'ю Максим КЛИМ’ЮК: «Піартесь добрими справами!  Давайте разом їх робити»

Максим КЛИМ’ЮК: «Піартесь добрими справами!  Давайте разом їх робити»

  Нещодавно ми розпочали зустрічі із громадськими активістами Володимира. Цього разу наша розмова із 35-річним Максимом Клим’юком. Хоч він активістом себе не називає, та його щоденні зацікавлення і небайдужість до життя міста таки свідчать про протилежне. Неодноразово Максим  був автором громадських проектів «бюджету участі», у жовтні містяни дадуть оцінку іще двом. Тож говоримо про депутатство, задуми, не обійдемо увагою і суперечливі сторінки його біографії.   

   – Максиме, ви активний з дитинства?

- реклама -

– Моя бабуся жартує, що мама мене народила маленького, але вже з великим шилом у відомому місці.

   – Хто ви: громадський активіст, політик?..

– Напевно, занадто банально буде, якщо скажу, що в першу чергу почуваюсь громадянином України, по-друге, небайдужим жителем Володимира-Волинського, міста, яке я дуже люблю, тому що тут утворилася моя сім’я, тут живуть мої діти, моя бабуся, якій 83 роки.

   – А народились де?

– На Житомирщині, у Чуднові. У 10 років з батьками сюди переїхав.

   – Політиком себе вважаєте?

– Якщо хочеш брати активну участь у житті міста, а я уже друге скликання депутат міськради, мимоволі маєш вести політичну діяльність, щоб впливати на якісь рішення і бути корисним для людей, які тебе обирали.

Я безпартійний, але балотувався від «Нашого краю». Це як замкнуте коло: якщо маєш бажання представляти свій округ, щоб робити це ефективно, треба бути хоча б депутатом міськради, причому мусиш балотуватися від якоїсь політсили – хочеш цього чи ні. Впевнений, якби була інша система виборів, 99% чинних депутатів ішли б на вибори як самовисуванці.

   – Тобто ось ви зараз відмежовуєте себе від «Нашого краю»?

– Я ніколи не був членом цієї партії. Але чому висувався саме від «Нашого краю»? Не хотілося себе прив’язувати до політсили, яка має «диктаторську» структуру з явним лідером, який, сидячи у Києві, розказуватиме місцевим депутатам від своєї партії, за що їм тут голосувати.

   – Розкажіть про свою діяльність в організації «Молоді регіони». 

– Вперше, у 25 років, я балотувався від партії Сергія Тигіпка «Сильна Україна», потім очолив громадську організацію «Молоді регіони», завжди говорю про це відверто. Це був такий період у моєму житті.

Все, що ми з однодумцями робили, було далеким від політики. Ми старались об’єднати молодь навколо цікавих творчих проектів. Один із них – відома Володимир-Волинська ліга КВН, яка проіснувала сім років і збирала повні зали. Проводили до 20 ігор за рік. Ходили також до дітей в дитсадки, школи, створювали цікаві програми. Є речі, якими пишаємося. Ніхто не скаже нічого поганого про зроблене нами тоді. Але радує, що у Володимирі живуть мудрі й свідомі люди, які розуміють, що таке політика у маленькому чудовому містечку, і в першу чергу дивляться на обличчя, а не на політичну силу.

   – Не можу не запитати ось про що. За свідченнями деяких майданівців, ви мали відношення до збору хлопців на антимайдан? Що скажете про це?

– Це багаторічний заїжджений фейк. До цього ставлюсь абсолютно спокійно, сформувався імунітет. На відміну від людей, які поміняли безліч партій і тепер займають високі посади у міськвиконкомі й бояться, щоб ніде не виплив їх партквиток, я завжди був чесний і відвертий, мені нема чого соромитись.

Давайте розвіємо міф. Важко собі уявити, щоб із Західної України хтось відправляв автобуси на антимайдан. Всі знаємо, звідки ці «спортивні хлопці» туди їхали.   Ми їздили в Київ, це правда, про це говорив не раз, але задовго до Майдану. Я особисто теж там один раз був, на той час суть мітингів була заставити Верховну Раду прийняти закони, щоб підтвердити проєвропейський напрямок України.

Зараз, вважаю, настав період в історії України, коли люди повинні об’єднатись навколо добрих справ. Іншого шляху не знаю. Разом ми можемо зробити щось тут у себе, почавши з власного міста.

   – Нині ви підтримуєте команду президента Зеленського. Яке маєте відношення до «Слуги народу»?

– Я не є членом жодної політичної сили. Логіки не підтримувати Зеленського, як на мене, немає. За нього 73 відсотки  українців. Я підтримую і сильно сподіваюся, що зміни в країні будуть на краще, що він продовжить зовнішній напрямок, змінить багато чого в економічній, соціальній сферах. А чи були люди праві, чи ні, побачимо через декілька років. Ми любимо, коли хтось прийшов до влади, відразу стати в опозицію. Будь-хто з президентів робив і негативні, і позитивні речі, в тому числі і Петро Олексійович.

   – А що зробив позитивного Порошенко?

– При ньому Україна чітко сформувала свій проєвропейський напрямок. І я не маю питань до зовнішньої політики, яку вів Петро Олексійович. Переконаний, що вона повинна продовжитись у тому напрямку, який задав Порошенко. Будьмо відверті: він зробив те, чого не зміг жоден до нього. Мені здається, що українці свій вибір уже зробили, і Росія нам в цьому допомогла. Ну а до внутрішньої політики Порошенка безліч запитань.

   – На вашу думку, що треба для того, аби закінчилася війна?

– Я проти будь-якого силового сценарію. Я вірю в українську армію. Але смертей точно вистачить, хочемо чи ні, та потрібно сідати за стіл переговорів –

безпосередньо із російським лідером, із європейськими партнерами, які можуть бути гарантами на цих домовленостях. На жаль, досі Росія їх не дотримувалась. Але у нас змінилася влада, можливо, буде якийсь компроміс. Думаю, є межа, за яку ніхто переступати не буде. Це національні інтереси, інтереси наших кордонів. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе.

   – Як думаєте, чи треба афішувати свої добрі справи?

– Добрі справи  – насправді дуже швидкий і позитивний вірус. Хочу, щоб це було круто, щоб це був тренд, щоб це було модно. Кожен з нас може змінити життя свого ближнього. І деколи, помагаючи комусь, більший емоційний заряд отримуєш ти особисто. Не потрібно про це мовчати. Дехто каже, що це піар. Піартесь добрими справами!  Давайте разом робити добрі справи.

   – Наш президент теж починав із КВНу. Чи не плануєте хоча б у мери?

– У нас була чудова сформована команда у місті, потім ми стали друзями, кумами. Грали в КВН, їздили в Артек, Молоду гвардію, куди не просто було дістати путівки. А я пишаюсь, що ми були там і абсолютно безплатно, бо заслужили. Такої кавеенівської історії жодна з команд не мала, бо ми були чемпіонами, а наступного сезону стали срібними призерами України. Пишаємось. Це як наркотик. Тому створили Володимир-Волинську лігу КВН і тим самим радували не тільки жителів, а й самі кайфували від того, що робимо. Наша ліга перестала існувати, бо в Україні змінився формат і з’явилась Ліга сміху. Тепер робимо просто концерти. Запрошуємо класні команди.

Після виборів у списку новообраних депутатів побачив багато знайомих мені кавеенівських імен. Це активні молоді люди, і я за них щиро радий.

   – Тож все-таки, чи маєте амбіції стати мером?

– На даний момент я не маю планів балотуватися на міського голову. Та щоб бути корисним для міста, не обов’язково бути мером. Радує, що нині збільшується кількість активної небайдужої молоді, яка готова на конкретні дії, об’єднуватись, повторюю вкотре, навколо хороших справ, молодь знає, куди має рухатись місто і як можна бути ефективними в сучасних умовах.

Вважаю, що без підтримки людей міський голова – ніхто. Маєш відчувати настрої людей, дихати з ними однаково. Якщо цього немає, результату не буде.

   – Що потрібно Володимиру-Волинському для подальшого розвитку?

– Прекрасне місто, з хорошими перспективами, які вже повинні давати результат. Досить вже бути просто перспективним містом.

З чим пов’язана моя активність, де я можу бути корисним? У мене є діти. І я хотів би, щоб вони завжди були поруч, щоб виросли і хотіли жити там, де живу я, щоб мали можливість реалізувати себе у рідному місті і не втекли кудись у Європу чи далі. Тому, звичайно, треба створювати перспективу для молоді.

Можна почути від працівників виконкому, мовляв, немає робочих місць і що ми можемо зробити? Насправді для цього не так багато потрібно. Для початку створити нормальний здоровий інвестиційний клімат. Чомусь найбільший гіпермаркет будматеріалів «Епіцентр» постав у Нововолинську. Хоч ми всі розуміємо, що логічніше і логістичніше йому побудуватися у Володимирі. А вони ще й будуються в Червонограді, Ковелі і Камені-Каширському, але не тут.

Не кажу про промислові підприємства, які також мали у певний період створюватись, але не створились. Часто говоримо, що й ціни на нашому ринку вищі, ніж у Ковелі і Нововолинську. Але мережа супермаркетів АТБ (три магазини) за 15 км від Володимира уже успішно працює. У нас нарешті зі скрипом починає будуватися один. А це все впливає на конкуренцію, на цінову політику, на робочі місця, яких у нас великий дефіцит.

У місті є проект інвестиційного парку. Інвестори сюди насправді рвуться. Але поки що будуються в іншому місці. Найменше мені хочеться когось критикувати, але, можливо, хтось виставляє просто інші пріоритети?

Моє бачення дуже просте: коли заходить інвестор в кабінет до міського голови і каже, що хоче створити якийсь бізнес і кілька робочих місць, мер має викликати відповідальних за це заступників, а ті в свою чергу повинні цього інвестора отак, знаєте, образно кажучи, взяти на руки і пронести по всіх службах, де це потрібно. Ну як по-іншому? Ми повинні цих людей цінувати, ми мали би їх із сачками бігати ловити і затягувати сюди.

   – На вашу думку, які проблеми міста є найболючішими?

– Кричуща ситуація у медичній галузі. Я вчора в п’ятій ранку був у лікарні, де люди з 6-ої вечора займають чергу, сплять на лавочках, аби раз у місяць отримати безплатні ліки за рецептом згідно з прийнятою в місті програмою. Дехто, прочекавши всю ніч, піде додому ні з чим. Бо грошей не вистачить. І так щомісяця. Я буду про це говорити на сесії міської ради. Багато ж коштів на це й не потрібно. Це один із прикладів. Ніби програма є, але ніхто не бачить зсередини, як вона працює. Або давайте не будемо знущатися над людьми, або давайте дамо їм скільки треба коштів.

Шкода, що і госпітальний округ втратили. Ось говоримо про гемодіаліз, який має запрацювати з вересня. Чому він у Нововолинську чи у Любомлі вже є багато років, а в нас тільки тепер буде?

Насправді більше запитань, ніж відповідей. Найголовніший наш ресурс – лікарі. Їм тільки давай можливість працювати. Слід мотивувати молодих спеціалістів, яким у Локачах платять 35 тисяч підйомних, в Ковелі – 50. Мій запит про це на сесії підтримали, сподіваюсь у майбутньому і в нас платитимуть. Повірте мені, на даний момент коштів вистачає.

Я вже мовчу про комунальну сферу. Подивіться, яке у нас перевиконання бюджету, ми по 12 мільйонів клали на депозит. Та ці гроші мають працювати сьогодні, а не завтра. Є схожі міста, у яких влада вже помінялась у 2015 році: Чернігів, Ірпінь, Радовилів – неймовірно, але вони відчутно змінились лише за чотири роки. А мені здається, що ми десь трішки застрягли.

   – У багатьох є бажання все тут покинути і поїхати на Захід.

– Це дуже сумно. Мене не відвідують такі думки. Тут моя сім’я, троє донечок, я хочу бути там, де живуть мої батьки, де живе моя бабуся, яку я дуже люблю. Не уявляю, щоб  усіх їх покинув і десь поїхав, цього апріорі не може бути. Тому  все ж таки вірю і маю якусь впевненість, і сподіваюсь, дивлячись на молодь, яку нині маємо, на їх бачення, креативність, на їх сучасність і небайдужість, у Володимирі будуть зміни лише на краще.

Багато чого треба і можна зробити у місті. І ми разом з вами це зробимо.

Розмовляла Світлана КОШИРЕЦЬ.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -