Гвинтокрили і автомобільні кортежі минулої неділі збурили спокій володимирчан. Це з робочим візитом вирушив у Польщу Президент України Петро Порошенко. У селі Сагринь Грубешівського повіту він офіційно відрив Меморіал українським жертвам-мешканцям села, замордованим 10 березня 1944 року. На пам’ятні урочистості до сусідньої держави їздила і делегація з Володимир-Волинського району, у складі якої була й наша журналістка.

Сагринь ранкова. Замальовки

Автобуси з делегаціями з Волині, Тернопільщини та Львівщини впевнено і легко долають кілометри  польських доріг від кордону до села Сагринь. Українці у вишиванках і без запруджують вулички села вже з самісінького ранку. Жінки голосно балакають. «За ті кілька годин, що доведеться чекати, можна найнятися до когось з місцевих, скопати город абощо і заробити грошей», – жартують (а може, і ні) чоловіки. Більшість делегацій виїжджали з дому ще затемна, тож тепер думають, де б то (і чим) поснідати.

- реклама -

Кожен розв’язує проблему по-своєму. Досвідченіші учасники делегацій швидко знаходять біля місцевої школи лавки і столики і дістають з торбинок закуску. Інші жують взяті з дому канапки, нарікаючи, що організатори заходу не подумали про те, аби забезпечити приїжджих бодай питною водою. Найменш завбачливі делегати намотують кола біля єдиного у селі магазинчика, чекаючи, поки той відчиниться.

– Цо то бенджє?

– Ніц, ніц! – відмахується від поважних мужчин у вишиванках і піджаках, які вже полізли по гаманці, місцевий господар і простягає їм пакет з різаним хлібом і бочком. Беріть, каже, так, пригощайтеся.

Власник продуктового «склєпу», либонь, вперше бачить у своєму магазинчику таку навалу відвідувачів. Тому виглядає – принаймні, спершу – приємно здивованим. Але вже за якихось десять хвилин, коли чемна черга перетворюється на хаос з покупців, котрі самостійно порпаються у холодильниках і перехиляються через прилавки, щоб обрати собі товар, розпачливо гукає комусь із родини у трубку: «Тут справжня трагедія! Швидко біжи сюди, я сам не впораюся!».

Тим часом ті, хто підкріпився, шикуються у колони і простують ґрунтовою сільською дорогою до цвинтаря, де Президент  нарешті має офіційно відкрити Меморіал українським жертвам-мешканцям Сагрині, замордованим 10 березня 1944 року, який був споруджений з ініціативи української громади ще в 2009 році. Черга до цвинтаря просувається вкрай повільно, адже кожен, хто хоче потрапити на захід за участі Петра Порошенка, мусить пройти кілька етапів перевірки: спеціальна охорона сканує всіх металодетекторами, оглядає сумки, а в кого є з собою пляшка з рідиною, просить, аби зробили ковток – чи це точно напій, а не якась токсична речовина.

Кілька годин минають в очікуванні. Переминаємося з ноги на ногу, мостимося на травичці під ялинками, співчуваємо місцевим жителям, на чиїх подвір’ях розташувалися представники спецслужб і поліції зі своїми автомобілями і технікою. Хтось курить, втоптуючи недопалки у траву, хтось робить селфі, а хтось польсько-українським суржиком налагоджує міжкультурний діалог.

Делегація Володимир-Волинського району

Сирени і гучне «Слава Україні!» сповіщають про прибуття Президента України. Лунають оплески, жарти. Петро Порошенко привітно махає рукою публіці. Але потім серйознішає, адже його місія – вшанування пам’яті українських мешканців Сагрині, які в березні 1944 року загинули від рук окремих підрозділів польської Армії Крайової та Батальйонів хлопських. Всього було замордовано майже 1300 чоловіків, жінок, дітей і старих людей, а їхні оселі – спалено. Після цього в селі українців не залишилося.

Президент і представники делегацій кладуть квіти до пам’ятного монумента. Починається панахида. Після заупокійної молитви Петро Порошенко підходить до мікрофону – і натовп людей завмирає в очікуванні перших слів українського гаранта.

«Ще не вме-е-ерла України…» – починає співати Порошенко. Мелодію підхоплює багатоголосий хор. Президент у мікрофон доспівує Гімн до кінця і нарешті звертається до українців з України та Польщі, поляків і всіх, хто приїхав цього дня до Сагрині.

Делегація Володимир-Волинського району
Що сказав Президент

– Наш перший людський і християнський обов’язок – пам’ятати про невинних жертв і зробити все можливе, аби наші народи ніколи не знали більше розбрату і протистояння, – сказав Петро Порошенко, підкресливши, що для нього було важливим відвідати Сагринь цього дня. Він говорив про те, що спільним між українцями й поляками є не лише кордон, а й традиції, культура, історія боротьби за власну свободу проти іноземних поневолювачів, проти імперських і тоталітарних режимів (власне, російських), але також і печальні сторінки. Найбільшою травмою спільного минулого він назвав братовбивчий польсько-український збройний конфлікт 1943-1944 років.

«Понад сім десятків років тому українці Сагрині і навколишніх сіл стали жертвою брутальної збройної акції, яку вчинили проти мирних мешканців окремі підрозділи польського підпілля», – нагадав Президент і попросив спільною молитвою та хвилиною мовчання вшанувати пам’ять невинно убитих.

Порошенко засудив брутальність і насилля як сьогодення, так і минулого, і закликав українців та поляків проявити мудрість і не допустити подібної трагедії зараз чи в майбутньому, адже будь-яке протистояння робить обидві держави слабшими, особливо в умовах гібридної війни, яку Росія веде не лише на сході України, а й в усій Європі.

Президент України підкреслив, що обидва народи заслужили право знати історичну правду. Але з’ясовувати її мають не політики, а фахівці – історики, археологи й інші науковці.

«Мірятися пролитою кров’ю наших народів і здобувати на трагедії політичні дивіденди – є ганебно», – сказав він. – «Ми – за фаховий діалог істориків».

Він підтвердив відданість політичним домовленостям, досягнутим на зустрічі з президентом Польщі Анджеєм Дудою  у Харкові у грудні минулого року, щодо розблокування проведення польською стороною пошукових та ексгумаційних робіт на території України, а також висловив підтримку ініціативи «щодо перегляду відомих змін до польського законодавства про інститут національної пам’яті» і сподівання, що водночас«буде переглянуто також положення, які стосуються оцінки українців». Бо події минулого не мають бути визначальними для наших теперішніх стосунків, наголосив Президент.

Петро Порошенко цитував слова Івана Павла ІІ і молитву «Отче Наш», дякував українцям Польщі, які, живучи поза межами Батьківщини, роблять для неї важливі справи. Уважно слухав виступ голови товариства українців Польщі у Любліні Григорія Купріяновича про історію польсько-українських протистоянь на Холмщині і про роль цього краю в українській державності. А потім несподівано пішов ближче до людей. Не на мікрофон розмовляв з ними, запитував про потреби, роздавав доручення міністрам. А на завершення – залюбки позував для «селфі» з усіма охочими.

Замість P.S.

Напередодні візиту Президента України до Польщі інформагентство УНІАН повідомляло, посилаючись на власні джерела в дипломатичних колах, що спершу планувався захід за участі обох президентів – нашого і польського. Але начебто сторонам не вдалося домовитися. Тому Анджей Дуда вирушив на Волинь, в Луцьк і в Олику, а Петро Порошенко після урочистостей в Сагрині повернувся в Україну і взяв участь у поминальних заходах у селі Гончий Брід, що на Ковельщині.

На Волині наш президент теж говорив важливість порозуміння і примирення, підкреслюючи, що від суперечки між українцями і поляками виграє третій, не українець і не поляк, а той, «хто чинить агресію проти нашої держави зі Сходу зараз, хто захоплює українські землі, хто здійснив незаконну анексію Криму, хто зараз всередині країни намагається вести гібридну боротьбу».

«Я хочу, аби в майбутньому ми пам’ятали ці страшні сторінки історії, аби більше ніколи подібне не траплялося, щоб вже ніколи більше наш народ один на одного не піднімав руку», – запевняв і президент Польщі Анджей Дуда у своєму виступі в Олиці. Він теж багато говорив про співпрацю і запрошував українців приїжджати до Польщі – як туристи чи на роботу.

Поза тим, Анджей Дуда сказав декілька фраз, за які одразу потрапив під хвилю критики українських медіа та істориків. Він назвав польсько-український конфлікт «етнічною чисткою» і, хоч і згадав, що наші співвітчизники теж гинули від рук поляків, та вказав на «вражаючу диспропорцію» у кількості жертв: «десь 100 тисяч поляків і біля 5 тисяч українців». Фахівці назвали це навмисною маніпуляцією, адже точна кількість жертв досі не встановлена і, навіть за офіційними підрахунками польських істориків, значно менша, аніж назвав їхній президент…

Віталіна МАКАРИК.

 

comments powered by HyperComments
- реклама -