Дев’ять років тому у нашому місті відкрилася книгарня «Є», і це стало своєрідною сенсацією: Володимир став другим після Києва містом з  таким  закладом мережі. Нині вона налічує уже 26 книгарень у  13 містах. «Є» у Володимирі, яка невдовзі після урочистого відкриття змушена була суттєво скоротити площу, а потім довгий час почувалася «бідною родичкою» на фоні інших, нарешті переживає відродження.

Відколи два роки тому тут повністю змінилася адміністрація і персонал, заклад перетворюється зі звичайної крамнички, де можна купити книгу, на саме те місце, яким задумували його засновники, – місце, де можна зануритися в книжкову атмосферу, поспілкуватися з іншими книголюбами, дізнатися про найновіші літературні тренди і просто почитати. Якою є зараз книгарня «Є», чи багато відвідувачів приймає і що найохочіше купують володимирчани, ми розпитали в адміністраторки  закладу Світлани Венгровської.

«Коли іде дощ, людей так і тягне до книжок»

   – Світлано, пам’ятаєте свій перший день у книгарні?

– Чесно кажучи, була така схвильована, що він чітко не зафіксувався в пам’яті. Навіть не можу пригадати точну дату, але це було якраз у вересні. Було радісно і трохи боязко – я люблю книги, але не дуже дружу з комп’ютером, а тут довелося опановувати спеціальну програму. Але досить швидко адаптувалася, і зараз можу впевнено сказати, що це саме та робота, у якій я себе знайшла.

– Ви ніколи не мріяли працювати в книгарні?

– Я довго себе шукала і змінила чимало місць роботи і навіть професій. Мій принцип такий: завжди треба пробувати нове, виходити із зони комфорту, коли хочеш щось змінити у житті. Тому коли запропонували попрацювати у книгарні, легко погодилася, хоча трохи й переживала, адже не була аж таким книжковим експертом. Але добре пам’ятаю, як приходила у щойно відкриту «Є» зі своїм новонародженим синочком, гуляла з візком між стелажами і по-доброму заздрила тутешнім продавцям, що вони увесь день проводять серед книг. Тепер я на їхньому місці, і дуже цьому тішуся. У книгарні «Є» почуваюся як удома.

– За вашими спостереженнями, Володимир – місто, яке читає?

– Це місто, яке починає читати все більше. Років 10 тому особливо й не було з чого обирати книги до душі. Зараз видавці тішать новими, цікавими, добре перекладеними і дуже гарно оформленими виданнями. І люди до цього все більше тягнуться. Не буває таких днів, щоб до нас не заходили відвідувачі. Так, купують не щодня, інколи просто вивчають асортимент, а згодом повертаються за конкретними виданнями.

   Книгарня – це місце, куди йдуть не лише за книжками, а й за особливою атмосферою і затишком.У сонячний день, коли багато містян прогулюється на площі, до нас заходять лише одиниці. А коли починається злива чи просто дощ мрячить увесь день, людей так і тягне до книжок.

– Якщо спробувати зобразити середньостатистичного покупця нашої книгарні «Є», яким він буде?

– Знаєте, це нереальне завдання, бо до нас приходять люди різного вікуі різних професій. Чоловіки нині читають не менше, ніж жінки, хоча надають перевагу різним жанрам: якщо перших мало цікавлять романи, більше історична чи бізнес-література, то другі полюбляють художню. Приходять школярі, довго роздивляються, вибирають, а потім приводять батьків за конкретними книгами. Маємо постійних покупців – це молоді вчителі і журналісти, є цілий клуб читачів, який «полює» за новинками. Також є діти, від наймолодших школяриків до підлітків, які регулярно відвідують книгарню, купують продовження книжкових серій і книги улюблених авторів. До речі, і чиновники – і місцеві, й з інших міст – теж є активними читачами.

А ще наша книгарня – це об’єкт, так би мовити, книжкового туризму, адже у нас можна відшукати видання, яких уже немає в інших закладах мережі. Для пошуку цих скарбів до нас приїздять іноді навіть із Києва.

– А в суспільстві побутує стереотип, що сучасні діти не читають…

– О, серед них дуже багато справжніх «читайликів»! Тим більше, що вибір дитячої літератури просто розкішний – тут і книжки-розглядалки, і короткі ілюстровані книги для наймолодших, і класика українських та зарубіжних авторів, і дитяче фентезі, і кумедні історії, і підліткова література. Обирати є з чого, аби батьківський гаманець витримав. Правда, у батьків і дітей, за моїми спостереженнями, різні пріоритети: коли дітям цікаві чарівні казки і захопливі пригоди, то батьки радше зацікавлені у навчальній і розвивальній літературі. Але є такі сім’ї, де читання особливо в пошані, дітлахи уже перечитали все, що можна, і приходять до нас за новинками.

Модне читання і список бестселерів

– Колись казали, що найкращий подарунок – це книга. Наскільки це твердження справедливе зараз?

– Читання знову у моді, а відтак, і книги – теж. Дарувати їх – не просто доречно, але й модно. На подарунок переважно беруть художні книги, зокрема новинки. Коли обирають щось для бібліофіла і переживають, аби не купити те, що в людини вже є, я раджу брати щось із наших ексклюзивів – це книги, які у перші тижні після їхнього виходу можна купити виключно у мережі «Є». А от розкішні подарункові видання беруть переважно для презентів за кордон. Це дорогі, гарно ілюстровані великоформатні томи про українські традиції, національну кухню тощо.

– Мережа книгарень «Є» має спільний ТОП продажів, до якого входить два десятки книжок. А якби складали локальний ТОП, для нашої книгарні, наскільки б вони співпали? Іншими словами, наскільки читацькі інтереси володимирян співпадають із загальноукраїнськими трендами?

– Окремі позиції з цього ТОПу популярні і в нас, але загалом такі списки бестселерів не дуже збігаються. Скажімо, книгу Еріка Берна «Ігри, в які грають люди», яка вже два роки тримаєть у ТОПі мережі, у нас купують не дуже добре. Зате так само популярними є «Таємнича історія Біллі Міллігана» Деніела Кіза, «До зустрічі з тобою» ДжоджоМоєс і «Бог ніколи не моргає» Регіни Бретт.

– А загалом які жанри найзатребуваніші?

– Художня література йде традиційно  добре. Зараз багато купують мотиваційних книг, літератури з саморозвитку. І дитяча література переживає справжній бум, адже тут багато цікавих і красивих книжок.

– Більшість асортименту книгарні українською мовою, але є полички з виданнями іноземними, зокрема й російськими. Як купують їх?

– Російську літературу не перестали купувати. Але беруть переважно ті книги, яких немає в українському перекладі, або ті, для яких це – мова оригіналу. Зате активно почали купувати англомовні книги, зокрема і на подарунок. А ще добре йдуть білінгви, де англійський текст дублюється українською.

З книгою на підвіконня

– Мережа книгарень «Є» особлива тим, що читати книги, не купивши їх, тут не лише не забороняють, а й заохочують.

– Звісно, ми зацікавлені у тому, щоб відвідувачі, обравши книги до душі, купляли їх. Але зрозуміло, що, по-перше, важко зорієнтуватися, чи це видання дійсно тобі потрібне, не погортавши його, а, по-друге, є книги, які більшості людей просто не по кишені. Тому у нас кожен може комфортно розташуватися з книгою і почитати її стільки, скільки йому потрібно. Для цього у нас є спеціальний столик зі зручним стільцем. А ще одне модне місце для читання ми обладнали на підвіконні. Тут можна і погортати книги, і зробити ефектні фото.

– І багато є тих, хто приходить просто почитати?

– Є певна кількість людей, які регулярно навідуються «познайомитися» з новинками. Починають читати, і якщо книжка захоплює, то купують. Часом заглядають старші люди, яким потрібна певна інформація – скажімо, на історичну тематику. Заради кількох абзаців чи окремого розділу вони книгу купувати не готові. А в нас можуть прочитати і занотувати, що потрібно.

Деякі сім’ї приходять з дітками погортати великі ілюстровані енциклопедії. Зазвичай такі коштують кілька сотень гривень, тому купляти не поспішають. Але мотивують дітей: «Сподобалася книжка? Давай будемо збирати на неї гроші, а тоді купимо».

Трохи магії: як вгадати побажання покупця і порадити правильні книги

– У продавців книгарень часто трапляються дивні і смішні діалоги з покупцями. Американка Джен Кембл навіть цілу книгу з таких розмов уклала. У вас бували якісь яскраві і веселі покупці?

– Стандартна ситуація – це коли людина приходить за конкретною книгою, але не пам’ятає ні її назви, ні автора. Тоді починаємо грати у «відгадайку». Це дуже весело! І особливо приємно, коли таки вдається знайти те, що потрібно. А ще часто буває, що люди заходять у книгарню і не зважають на книжки, а намагаються купити якісь елементи декору, які в принципі не продаються.

– Герой книги «Маленька паризька книгарня» Жан Одинак вважав книги ліками від душевних недуг і своїм покупцям «прописував» саме ті тексти, які можуть їх зцілити. А за яким принципом радите книги ви?

– Тримаю в головні умовний список «маст-рідів» – хороших книг, які варто прочитати. І пропоную щось із цього. Звісно, зважаю на вік людини – скажімо, покупці старшого віку не дуже люблять «модні» романи сучасних авторів, зате із задоволенням читають Василя Шкляра, Володимира Лиса, Надію Гуменюк. Стараюся пам’ятати, що радила минулого разу, і, коли людина повертається і просить щось такого ж типу, одразу маю що запропонувати.

– Чи адміністраторці  книгарні самій вистачає часу на читання?

– Маю його не дуже багато, але стараюся слідкувати за новинками і читати, адже треба знати, що саме радиш людям. Люблю романи, які зачіпають емоції, з якими можна поплакати. Але у колі своїх вподобань не замикаюся, намагаюся знайомитись із новими авторами, розширювати читацькі горизонти. Так взяла «Час зірки» КларісеЛіспектор, сподобалося. У найближчих планах – свіжий роман Сергія Жадана «Інтернат» і «Фелікс Австрія» Софії Андрухович.

– Озвучте власний ТОП-5 книг, прочитаних за останній час.

– На першому місті – роман «Старшокласниця. Першокурсниця» Анастасії Левкової, читаючи який, згадала свою юність. Далі – книги Світлани Талан «Коли ти поруч» і «Розколоте небо». Також вразили перекладні бестселери «Ми були брехунами» Емілі Локгарт і «Маленька паризька книгарня» Ніни Джордж.

І про презентації

– У більшості міст книгарня «Є» – це місце, де відбуваються події. Такою вона потроху стає і в нас?

– Так, ми маємо два типи заходів, які відбуваються щомісяця. Перший – це Дитяча субота, де діти мають змогу цікаво й корисно провести час і поспілкуватися в книжковому середовищі. Для них ми проводимо майстер-класи, пов’язані із певними книгами, а також спільні читання. Другий – це засідання Читацького клубу «Книголюби Володимира», тут збираються дорослі читачі, які обговорюють прочитані книги. У цьому клубі уже сформувалося певне «ядро» – люди, які постійно беруть активну участь у засіданнях, але щоразу приходять і нові читачі, і це приємно. Тож запрошуємо долучатися!

Що ж до презентацій і зустрічей з авторами, то маємо величезне бажання їх проводити, але стикаємося з певними складнощами. Головна проблема – це погана інфраструктура. Автори воліють приїхати на презентацію і в той же день поїхати додому, але в нас це не завжди можна здійснити. Якщо з письменниками з Луцька чи зі Львова це, в принципі, можна організувати, то запрошувати когось із Києва або далі – складніше. І ми уже зіткнулися з відмовами саме через незручний доїзд.

Але ми працюємо у цьому напрямку, і вже цієї осені плануємо кілька цікавих зустрічей. Не буду поки що відкривати усі секрети, але у жовтні до нас має приїхати дуже цікава авторка зі Львова, яка привезе свій новий роман, що вийшов у «Видавництві Старого Лева». А вже в листопаді свіженький трилер «Не озирайся і мовчи» презентуватиме Макс Кідрук.

   Тож слідкуйте за анонсами і приходьте на наші заходи. Буде цікаво і літературно!

 

Розмовляла Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments
- реклама -