Новини

Музичний  «закарпатський  салат»

Архів
30 переглядів

   Бувають люди, після спілкування з якими усмішка з‘являється не тільки на обличчі – усміхається сама душа. Саме з такими носіями позитиву мені вдалося поспілкуватися на День міста – до нас уперше завітав колоритний гурт “Чаламада” з міста Виноградів Закарпатської області. Для волинян це справжня сенсація: закарпатське реггі та ска-панкв перемішку з місцевим діалектом, якимрозмовляють і співають хлопці.  Їхня дебютна відеоробота називається “Кукурудза, тингириця, мелай” (власне, усі три слова позначають кукурудзу), а перша повноформатна платівка вийшла під назвою «Пушлисьме!», що означає старт та заклик рухатися вперед. Про їхню самобутню творчість і досвід участі в телепроектах говорили з гітаристом Василем Полажинцем і вокалістом Робертом Тіводором.

 

– Знаю, що назву самого гурту “Чаламада” було обрано не випадково: так називається традиційний закарпатський салат. Чому саме таку обрали?

Василь:
   – Ми довго думали як назвати гурт, мали різні пропозиції. Трубач наш, Славік, каже: “А давайте, Чаламада?”. Робін (соліст гурту) спочатку: “Шось не то, треба ще подумати.” Ну і ми подумали-подумали і вирішили, що таки нехай. По-перше, у салаті є шість інгредієнтів, як і нас в гурті, кожен по-своєму особливий і різний, і як ми, але всі разом-прекрасне поєднання, доповнення один одного.

Роберт:

– У нас в логотипі є банка, яка символізує наш гурт, а все, що всередині – то  наші смаки, вони усі маринуються, перемішуються, і тоді виходить такий музичний салат.

– Розкажіть про свій досвід участі в «Х-факторі». Гадаю, усім запам’ятався ваш яскравий виступ та подарований Насті Каменських гусак…

Роберт:
    -Це абсолютно новий досвід для нас. Як ми туди потрапили? Я казав хлопцям, що варто спробувати. Наші знайомі з гурту Без Обмежень переконали, що це хороший шанс засвітитися на всю Україну. Спочатку я навіть не стежив за оновленнями, усе дружина. А потім нам написали з Х-фактора, щоб ми приїхали на зйомки ефіру. Ми приїхали, а потім поїхали… (Сміється.)

Василь:

– Нас запитали, чи не могли б ми качку з собою привезти…
-Тобто це була не ваша ідея подарунку?

Роберт:
   – Це все частина великого шоу, яке створюється для враження глядачів. Нам сказали, давайте, привезіть гусака, бо будете співати пісню “Утки та качки”. Кажу, та як же ми привеземо його? То ж здохне, бідолаха, по дорозі. “Ми щось придумаємо” – відповідають, ну і принесли нам того гусака на проект.

Василь:

– Спочатку мали дарувати його Данилкові, навіть ім’я йому придумали “Лоців”, то у нас так Василів на Закарпатті називають. А потім, за п’ять хвилин до виходу, прибігають і кажуть “Данилкові не даруйте –то не цікаво, подаруйте краще Насті Каменських, вона не в курсі, нехай покричить. Кажу: “А що, якщо він прямо тоді випорожнитися захоче?”, відповідають: “Ну й нехай, це ж шоу.”

Роберт:

– Але для нас шоу закінчилося швидко: за тиждень до тренувального табору нам зателефонували і сказали, що приїжджати знову вже не треба.
-Що надихає вас на творчість?

Роберт:
  –  Я у музиці з 95-го року, і надихає мене все: насамперед оточення, люди, з якими  спілкуюся. Завжди цікаво обіграти історії, почуті від знайомих. По суті, всі наші пісні списані з життя нашого чи наших друзів. І, звичайно ж, стараємося якнайбільше позитиву до них додати. Головне у наших піснях – енергетика.

Василь:

– Співаємо на діалекті, на якому розмовляє челядь нашого краю. Знайомі питають, чому не чистою українською. Відповідаю, що таких гуртів багато, а для нас це задоволення – співати мовою рідного краю, в нас так люди говорять.

Роберт:

– Як у нас на Закарпатті кажуть: це не діалект, це – українська мова найзахіднішого зразка.
   -Звучить дуже цікаво. Ніби й однією мовою розмовляємо, а скільки слів незрозумілих.

Василь:
   – О так, багато діалектизмів беруться від наших сусідів. До прикладу, є у нас слово “шваблики”, що означає “сірники”. І ніде немає такого слова більше, але пішло воно, все ж таки, від німців, яких називали “швабами” і які приносили нам сірники.
– Певна річ, закарпатська говірка – ваша особливість, але чи не задумувалися ви про те, щоб заспівати іншою мовою?

Роберт:
   – Поки ні.
-В повсякденному житті ви теж так спілкуєтеся?

Роберт:
   -У нас усі так говорять.
-Скажіть щось “закарпатською”, будь ласка.

Василь:
– Так що тобі, косицю, ото оповісти? “Косиця”- то квітка, а “оповісти” – сказати.
-Знаю,що ви також з невеличкого містечка Виноградів. Як у вас проводиться День міста? Ви, певно, найбажаніші і найвідоміші гості на кожному святі?

Роберт:
   – Насправді, ми не так часто виступаємо у нашому місті, більше їздимо по Західній Україні: Львів, Івано-Франківськ. Зараз практично кожне село і місто організовує фестивалі, наприклад, фестиваль голубців, картоплі і тому подібне, там і найчастіше виступаємо. А в нашому місті уже двадцятий рік поспіль проводять фестиваль “Кришталеві грона” на День міста, куди також запрошують гостей для виступу.
-Не плануєте співпрацю з іншими гуртами чи виконавцями?

Роберт:
– Ще над цим не думали. Проте, у нас в планах ще випустити міні-альбомчик і зняти ще один кліп на пісню “Біцілі”, що закарпатською означає “велосипед”.
-Чи можете дати якусь універсальну пораду музикантам-початківцям від «Чаламади»?

Роберт:
Головне – бути собою. Я давно у музиці, зі мною поряд було багато людей, які починали, але загубилися на своєму музичному шляху: робота,сім’я, у людей з’являються інші пріоритети. Думаю, варто постійно бути в пошуках. У нашому колективі тільки двоє мають музичну освіту, всі інші – на слух підбирають, як виходить. Просто у людей є бажання. Поки “фрицкають” фонтаном амбіції,  думаю, я завжди буду з музикою. Бажаю молодому поколінню шукати себе, грати і йти вперед.
Розмовляла Яна МОХОНЧУК.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up