Останнім часом на адресу редакції все частіше надходять листи від читачів, котрі схвильовані можливим скасуванням мораторію на продаж землі у 2018 році. За звернення про продовження цієї заборони проголосували і більшість депутатів міської ради під час останньої сесії. Тож спробуємо розібратись у чому полягає земельна реформа в Україні, навколо якої нині точиться так багато дискусій? Та чи насправді такий страшний обіг земель сільськогосподарського призначення?

Із 26 років, протягом яких впроваджується земельна реформа в Україні, 16 – діє мораторій на продаж землі, який було введено у дію, як тимчасовий, ще у 2001 році і відтоді пролонгований сім разів. Яка ж нині ситуація із землею? В Україні всього 42,7 мільйона гектарів земель сільськогосподарського призначення. З них 10,4 мільйона –  державна власність, а 31,3 мільйона гектарів – приватна, з яких 26, 3 мільйона перебувають під дією мораторію, а решта – це ті, що були передані громадянам у безоплатне користування для ведення селянського господарства (окрім «паїв»), для ведення підсобного сільського господарства, для індивідуального садівництва, і саме на таку землю мораторій не поширюється. Тобто ця земля може вільно обмінюватися та продаватися, причому навіть у руки юридичних осіб. Отже ринок землі в Україні таки існує, але досі залишається у тіні. Утім кошти від продажу, які могли б наповнювати місцеві бюджети, осідають у кишенях чиновників, котрі займаються дозвільною документацією, вважає директор департаменту землеустрою, використання та охорони земель Держгеокадастру Олександр Краснолуцький.

Продавати чи не продавати? Думки фермерів та власників паїв

За даними опитування КМІС, яке було проведено наприкінці 2015 року, на замовлення USAID, тільки 11  відсотків людей хотіли б продати свої паї. Це три мільйони га або 7 відсотків від усіх сільськогосподарських земель в Україні. Зняття мораторію надає право вільно розпоряджатися своїм активом, однак не примушує людей продавати землю. А тим часом понад мільйон пайовиків уже померли, так і не дочекавшись такої можливості. Власники земель,  у переважній більшості, здають свої паї в оренду, отримуючи за це натуральну плату або її грошовий еквівалент. За підсумками 2016 року власники паїв в середньому отримували лише 1093, 4 гривні, при тому що середня орендна плата за передані на конкурентних засадах ділянки земель сільгосппризначення державної власності становила майже удвічі більшу суму – 2 249, 8 гривень за гектар.

51-річний мешканець села Володимирівка Федір Ващук здає в оренду кілька гектарів свого земельного паю одному із місцевих фермерів, отримуючи за це тонну пшениці у рік. Договір оренди уклав на 10 років. Пан Федір надає перевагу саме натуральній платні, адже вдома тримає невелике господарство, тому збіжжя ніколи зайвим не буває.  Ймовірне запровадження  земельного ринку чоловік оцінює негативно, адже переконаний, що земля – це все, що залишилось у селян, а її у них хочуть скупити за безцінь багатії. Хоча і визнає – ринок землі в країні необхідний, але лише за умови стабільності в державі.

Натомість одноосібник Ігор Салабай вважає, що земельна реформа таки може дати поштовх розвитку сільського господарства, а те, що люди зможуть вільно розпоряджатись своєю власністю, – одна із позитивних сторін скасування мораторію.Сподівається також на доступні кредити, котрі дадуть можливість стати одноосібникам на ноги.

На думку директора ТОВ «Агросвіт-Волинь» Євгена Шелепіни, ринок землі повинен бути в Україні, утім скасування мораторію зараз не на часі.

– У державі нині повний управлінський хаос , коли належним чином не працюють ані закони, ані судова гілка влади. Бачимо, як по всій Україні здійснюються рейдерські захоплення, у тому числі в галузі сільського господарства. Яскравим прикладом є ситуація у Кіровоградській області, де точаться цілі війни за землю. Тож запроваджувати ринок землі у таких умовах тотального беззаконня  вважаю недоцільним. Із скасуванням мораторію селяни отримають право продавати землю, втім це право згодом може стати обов’язком, коли певні структури чинитимуть на них тиск. Сільгоспвиробникам від цього теж ніякої користі, тому прогнози експертів про додаткові  три мільярди до державного бюджету звучать, як казка, адже ті, хто зараз працює на землі, є хорошими самодостатніми господарями, тож якоїсь потреби в іноземних інвестиціях я не бачу. У продажу землі зацікавлені лише ті, хто на ній не працює , – каже відомий волинський аграрій, чиє підприємство обробляє близько семи тисяч гектарів землі у Володимир-Волинському та Горохівському районах.

 

 

– Люди, які займаються агробізнесом, у переважній більшості проти скасування мораторію, – вважає керівник одного з найбільших сільгоспвиробників Волині ТОВ «П’ятидні» Валерій Діброва. – Адже в той час, коли в країні триває війна та гинуть люди, котрі захищають українську землю та нашу незалежність, в країні, яка очолює світові рейтинги по корупції, економіка якої нині у плачевному стані, робити такі різкі кроки не є правильним. Тож коли зараз дивимось відеоролики, де відомі українські артисти розповідають, що нам робити із землею, то це сприймається не як соціальна реклама, а звичайне зомбування. Натомість потрібно більше розказувати про сам законопроект, який регулюватиме обіг земель, адже зрозуміло, щорано чи пізно ринок землі в Україні таки буде відкрито, як і у переважній більшості цивілізованих країн. Але всі моменти закону повинні обговорюватись експертами в усіх аграрних товариствах та спілках  та власниками паїв. Це має бути абсолютно прозорий процес з великими запобіжними заходами. Усі земельні відносини повинні чітко регулюватись державою аби реформа  не загнала сільське господарство у глухий кут, а сприяла його розвитку.

Урядове бачення 

Розвінчуванню міфів та роз’ясненню основних принципів земельної реформи був присвячений медіа-тренінг «Перевірка фактів. Міфи та зміст», котрий відбувся у столиці  наприкінці травня. Серед учасників дискусії – досвідчені медіатренери, економісти, юристи та агроексперти. У числі запрошених спікерів і перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк, якого ще називають одним із«архітекторів» земельної реформи.

Зі слів урядовця, на початках одним із основних мотивів реформи було запровадження різноманітності форм власності, зокрема приватної форми,  після чого земля могла стати заставою для банків і в результаті сільське господарство можна було б наситити фінансами. У 1990 році всі землі були державними, потім перейшли у колективну власність членів колгоспу, між якими були розділені паї. Зробити цю землю товаром, зрештою,  так і не вдалось, адже процес запровадження ринку землі заблокували окремі політичні сили. Втім час не стояв на місці і згодом  створено  Державний земельний кадастр, розпочалась реєстрація прав власності на нерухоме майно, утворились агрохолдинги, а в селах почалось явне та приховане безробіття. На думку Максима Мартинюка, саме відсутність ринку землі стала одним із чинників, котрі призвели до зубожіння сільського населення.

Заступник Міністра агрополітики запевняє, що реформу розробили в інтересах людей, адже в результаті на селі має з’явитись середній клас, тобто кожне село матиме декілька фермерів, котрі займатимуться виробництвом нішевої сільгосппродукції, приміром, садівництвом та органікою – саме тими видами діяльності, якими, зазвичай, не займаються великі агрохолдинги. Заступник міністра наголосив, що у непростих дискусіях зі Світовим банком уряд відстоює консервативну модель запровадження ринку землі – по-перше власниками землі у розмірі не більше 200 гектарів зможуть бути виключно фізичні особи, а не великі корпорації, а по-друге купуватимуть землю лише громадяни України, адже продаж іноземцям буде заборонено. Зі слів пана Мартинюка, розмір середнього фермерського господарства в Україні 87 гектарів, тому 200 га, на його думку, більш, ніж достатньо для заснування конкурентоспроможного фермерського господарства.

Стратегічне бачення уряду розвитку сільського господарства в Україні у разі запровадження ринку землі – вихід через 10 років на розподіл  25 на 75 відсотків  ВВП сільського господарства України, де 25 відсотків генеруватимуть фермерські господарства, а решта залишиться за агрохолдингами, які на перших етапах реформи будуть поза земельним ринком, позбавлені можливості купувати паї.

Озвучив Мартинюк і  «страшилки», котрі нині ширяться суспільством –  буцімто  у селян скуповуватимуть землю за безцінь, тож, аби поставити крапку у цих чутках, держава планує одразу ж після скасування мораторію у січні 2018 року провести серію аукціонів на продаж лотів державної землі. Аукціони відбудуться одночасно в усіх регіонах країни. Це має стати потужним сигналом для власників паїв, котрі побачать, скільки насправді вартує їхня власність. До речі,за  прогнозами IMFgroupUkraine, після відкриття ринку, за перші п’ять років, вартість української землі зросте з 1100 до 2755 доларів.

Підсумовуючи, Максим Мартинюк ще раз наголосив, що законопроект про обіг землі не  в інтересах агрохолдингів, а саме простих людей – власників земельних паїв та покликаний стимулювати розвиток малого фермерства, оскільки реформа дозволить людям ефективніше використовувати землю, перетворивши її з низькодохідного «пасиву» у високоліквідний актив.  Власники паїв матимуть змогу продати землю, або здати в оренду за вищою ціною, або ж віддати у заставу,  отримуючи натомість можливість знайти кошти на реалізацію своїх ідей та відкриття власної справи. Втім, у разі скасування мораторію, уряд  у жодному разі не очікує стрибка укладених угод, адже процес запускатиметься дуже повільно – поступово формуватиметься юридична практика, а також культура купівлі та продажу землі.

Нагадав представник уряду і про тренди в агробізнесі та ті сучасні технології, котрі  нині дозволяють вирощувати продукти харчування на невеликих площах і навіть практично без ґрунту, тож за таких умов уже за десяток-другий років земля може вже не мати такої критичної ваги для забезпечення ринку продовольством, а якщо  зараз не зробити ринок землі, то за десять років, продовжуючи вести дискусію про продаж, врешті будемо один одному дарувати її безплатно, бо більше вона нікому не буде потрібна, зазначив заступник міністра.

Іще декілька “запобіжників”

Одними із важливих елементів земельними реформи мають також стати аукціони, індикативна ціна, розстрочка для дрібних фермерів та непорушність договорів оренди. Отже, у всіх райцентрах країни одночасно будуть проведені публічні аукціони по такий системі як ЕВАУ, в яких зможе взяти участь кожен, хто бажає купити землю. На цих аукціонах сформується ціна, ймовірно вища ринкової на 25 відсотків. Проаналізувавши ці цифри, буде встановлена середня вартість по регіону. Таким чином, забезпечиться захист селян від так званих «рейдерських пропозицій». Досвід європейських країн показує, що індикативна ціна необхідна для першого року після відкриття ринку землі.

Буде застосовано кейнсіанський метод штучного стимулювання пріоритетної купівлі землі дрібними фермерами. Законопроект вводить правило, згідно з яким дозволено платити ціну, виграну на аукціоні, в розстрочку. При цьому фермерам дозволять здійснювати оплату платежів за орендними ставками, які склались у їхньому регіоні. Коли всю вартість землі буде сплачено, вона переходить у власність фермера.

За нормами земельної реформи, у орендаторів буде право збереження договору оренди. Для прикладу, в Німеччині 60, у США  70 відсотків земель орендуються фермерами.

Земельна реформа пропонує використання спеціального сайту, за принципом системи, яка працює в Іспанії. В єдиному земельному реєстрі будуть зареєстровані продавці, де вони зможуть виставити на продаж свою землю. Пропозиції про продаж зможуть побачити сотні тисяч потенційних покупців. Після закінчення 30 днів продавець бачить найвищу ціну за його ділянку. Така система передбачає прозорість купівлі-продажу земельних ділянок.

У земельній реформі також існує норма, яка передбачає мито на перепродаж землі. Для визначення мита створена спеціальна шкала перепродажу від 10 до 100 відсотків від вартості. При бажанні продати ту чи іншу частину землі необхідно сплатити відповідне мито. Така норма дає можливість боротися зі спекулянтами.

А тим часом…

Міжнародний валютний фонд очікував затвердження Верховною Радою законопроекту щодо запуску ринку землі, а також скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення ще до кінця травня. Але маємо уже липень, утім проект закону так і не ухвалено. В  той же час продовжує зростати градус напруги у суспільстві –місцеві ради одна за одною звертаються до народних обранців із вимогою продовжити мораторій та провести всеукраїнський референдум, а окремі політичні сили проводять цілі інформаційні кампанії із дискредитації відкриття ринку землі. Очевидно, що скасування мораторію не є вигідним для агрохолдингів, котрі цілком влаштовує існуючий стан справ – оренда землі за мізерними цінами. Тому законопроект від самого початку був провальним і зараз усе залежить від того, чи зможе держава запропонувати вигідні умови для усіх зацікавлених сторін – як  для латифундистів, так і невеликих фермерів і власників паїв.

Який же шлях обере Україна – робитиме  наступні кроки на шляху до земельної реформи чи ж залишиться у шістці країн світу, де досі діє мораторій, разом із Північною Кореєю, Конго, Венесуелою, Кубою та Таджикистаном? Покаже час.

   Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

 

 

comments powered by HyperComments
- реклама -