На головну Новини Невтомна директорка і з фізикою вміла учнів подружити

Невтомна директорка і з фізикою вміла учнів подружити

Цю жінку знають в Устилузі, либонь, усі, хто народився у й навчався у прикордонному місті. Багаторічна директорка школи, талановита вчителька, яка відкривала школярам складний і цікавий світ фізики, активна членкиня «Союзу Українок» Лариса Боритюку суботу зустрічає своє 80-річчя. Ювілей – чудова нагода розповісти про цю непересічну особистість.

Народилася Лариса Володимирівна у місті Адампіль Хмельницької області. Мати працювала бухгалтером, батько був військовим офіцером інженерних військ. Коли його перевели на Волинь керувати будівництвом ДЗОТів, сюди перебралася й уся сім’я. Батько загинув під час війни, Лариса росла з мамою. Вчилася старанно, аби здобути хорошу освіту. Закінчила школу зі срібною медаллю, а згодом Орловський педінститут. Повернулася в Устилуг – і з 1962 року почала працювати вчителькою фізики в Устилузькій середній школі.

- реклама -

Тут минув весь її трудовий шлях.  Лариса Боритюк не лише викладала складний предмет, але й взяла на себе нелегку ношу адміністративної роботи. Багато років була завучем, понад 20 літ – директоркою Устилузької школи. За 47 років педагогічного стажу отримала звання Відмінника народної освіти, вчителя-методиста, Заслуженого вчителя України. Та  ціннішими, ніж державні відзнаки і нагороди, стали для Лариси Боритюк повага, шана і щира любов учнів.

Вимоглива, але добра і чуйна, вона стала педагогом з великої букви для цілих династій устилужан. «Навчала і мене, і моїх дітей, ще й чоловікові моєму на заочному відділенні допомагала», – розповідає Ніна Гук. «Пам’ятаю Ларису Володимирівну на першій шкільній лінійці, – ділиться спогадами колишня учениця Алла Дубина, яка зараз мешкає у Києві. – Надзвичайно красива, зі стильною зачіскою, у гарній сукні – вона просто зачарувала мене. І цей образ стоїть перед очима вже більше 50 років».

Прийти на урок до Лариси Боритюк, не вивчивши матеріал, було соромно, зізнається Валентина Борухіна. А Раїса Хохлова (Заклецька) розповідає, як вчителька уміла пояснити найскладніший матеріал, знайти підхід до учня, допомогти повірити у свої сили. І навіть ті, хто вважали, що ніколи не подружаться із фізикою, здавали цей предмет на відмінно. Лариса Боритюк ніколи не завищувала оцінок, але була справедливою: хто мав «п’ятірку» у неї, той потім не мав проблем в інституті, зауважує Ніна Лупенко.

– Свою професію я пов’язала з наукою і вважаю, що великою мірою цим завдячую саме Ларисі Володимирівні, – розповідає докторантка Ористлава Сидорчук зі Львова. – Логічне мислення, творчі підходи та вміння аналізувати – все це закладене саме на її уроках. Тому одній із перших свою докторську монографію я подарувала своїй вчительці із надзвичайній людині із вдячністю за ті зерна мудрості, які вона посіяла в нас.

Колишні учні не забувають свою наставницю – вітають зі святами і днями народженнями, обов’язково запрошують на «ювілейні» зустрічі випускників – 40, 45, 50 років після закінчення школи, дякують за науку, яка знадобилася у житті, за увагу, яку їм приділяла, проявлені терпіння і мудрість.

Після завершення роботи в Устилузькій школі Лариса Боритюк ще певний час працювала у педагогічному коледжі, на запрошення адміністрації викладала фізику. Колектив і керівництво прийняли її привітно, створили гарні умови. І далі не забувають, запрошують на урочистості, святкові заходи і події.

Вийшовши на заслужений відпочинок, Лариса Боритюк не сидить склавши руки. Вона активно долучається до заходів, які організовує «Союз українок», здобуває нові знання й уміння в Університеті третього віку, співає у гурті «Сузір’я». Дуже любить працювати в господі і на городі, вирощувати овочі й квіти. У неї, як жартують діти, в хаті ні пилинки, надворі – ні зелинки, всюди чистота і порядок.

Тішиться ювілярка великою родиною – є діти і внуки, уже й двоє правнуків. Не дають сумувати, мотивують жити і радіти життю. Так само, як і в перші дні знайомства, закоханими очима на свою любу дружину дивиться чоловік Арсентій. Для нього вона –натхнення і муза, якій присвячує поетичні рядки:

Хвала тобі, стрічаю день,

Цілую ніжно твої очі,

Дарую град своїх пісень

І знов молюся проти ночі

За тебе, рідну і світу,

Найкращу, найкоханішу людину,

Немов черешеньку в саду –

Бабусю, прабабусю, маму і дружину.

Віталіна  МАКАРИК.

   Редакція «Слова правди» приєднується до вітань і зичить ювілярці міцного здоров’я, щастя, радості і довголіття.

 

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -