На головну Інтерв'ю Обережний оптимізм і клопоти про життя після ротації: Ярослав Матвійчук про враження...

Обережний оптимізм і клопоти про життя після ротації: Ярослав Матвійчук про враження від поїздки на передову

У довгі жовтневі вихідні перший заступник міського голови Ярослав Матвійчук поїхав у робоче відрядження на схід. На запрошення керівництва 14-ї  ОМБр він 13-15 жовтня відвідував місце дислокації нашої бригади у зоні проведення ООС. Привід був святковий: не лише відзначення Дня захисника України, а й вручення бригаді стрічки з почесним найменуванням – імені князя Романа Великого. Про те, як минула поїздка, і про привезені з неї враження, Ярослав Матвійчук розповів на зустрічі з журналістами міста.

– Ми не анонсували поїздку у ЗМІ, – пояснює він, – бо у запланованих заходах брали участь перші особи держави, зокрема й президент, і від нас вимагалося не озвучувати це. 14 жовтня у центрі проведення Операції об’єднаних сил президент вручив двом частинам почесні найменування й державні нагороди. Попередньо одним із варіантів організації цієї урочистості планувалося, що Володимир Зеленський вручить їх безпосередньо у командному пункті бригади, але, вочевидь, оцінивши ризики, безпекові служби при президенті відмовилися від цієї ідеї.

- реклама -

– Де побували в рамках поїздки?

– 14 жовтня мали можливість відвідати декілька підрозділів – третій батальйон, який перебуває безпосередньо на передових рубежах, а також танковий. У рамках поїздки разом з офіцерами та заступником керівника частини привітали з Днем захисника України наших хлопців і поклали квіти до символічного місця в Лисичанську, де героїчно загинув наш земляк підполковник Василь Спасьонов. Також привітали керівництво зенітно-ракетного полку, зустрілися з командиром Костянтином Заіщенком, поспілкувалися з особовим складом. ЗРП відповідає за більш ніж 100 кілометрів лінії розмежування.

Наступного дня, 15 жовтня, у командному пункті в Муратовому Луганської області взяли участь в урочистостях, привітали хлопців з присвоєнням частині почесного найменування і святами.

– З ким (і з чим) їхали в гості до наших захисників?

– Були удвох з водієм, більше нікого з собою не брали, бо завантажили машину подарунками. Вдячний усім, хто долучився до того, аби зібрати хлопцям гостинці. Це керівники місцевих закладів і підприємств та бізнесмени Сергій Ковальчук, Аліна Сич, Валерій Зінкевич, Оксана Веремчук, Микола Савельєв, Валентин Вірковський, Олександр Козичко, Святослав Шилівський, Анатолій Ревін, Андрій Принда. Подарунки були різні – рушнички від «Аватону», святкові продуктові набори, передані в різні місця, де ми бували. Окрема подяка Лідії Тимчишиній, яка зв’язала для військових 50 пар теплих шкарпеток.

Мали й особливі подарунки – сорочки-обереги, вишиті руками жінок, які втратили найдорожчих людей на цій війні. Це мама Миколи Бондарука Оксана і Світлана Гаврилюк, дружина загиблого. Одну з цих вишиванок ми передали через керівницю прес-служби бригади Надію Замригу президенту України Володимиру Зеленському. Другу вручили командиру частини, щоб вона була оберегом для всіх його підлеглих. Окрім того, наш «Фаберже» Анатолій Бойко спеціально для командира зробив вишуканий витвір з гербом міста. Ще один його виріб подарували керівнику операції ООС.

Зауважу, що хоч подарунки – річ приємна, але для військових це не головне. Зараз вони вже мають непогане державне забезпечення, нормальне харчування. Ми спілкувалися з двома командирами частин, і, хоч вони зараз перебувають на сході, їх більше хвилює, як облаштуватися тут після ротації. Обговорювали питання ремонту КПП, облаштування казарм. Я запевнив, що місто допомагатиме в їхніх ініціативах і потребах.

– Які настрої панують серед військовослужбовців – зокрема, й щодо запланованого розведення військ?

– Настрої різні – дехто підтримує цей план, частина – проти. Але всі вони сходяться на тому, що треба, аби ці процеси проходили прозоро, зрозуміло, щоб їм пояснювали, що, власне, відбувається. Незважаючи, що за декілька кілометрів ідуть обстріли (навіть за час нашого перебування там один військовий отримав поранення), налаштовані всі оптимістично, не втрачають доброго гумору, жартують. Приємно, що кадри підібрано так, що, спілкуючись з ними, ти відчуваєш гордість за наше військо. У мирному житті всі вони були людьми різних професій – і сільський голова, і голова райради, працівники різних підприємств. Навіть члена володимир-волинського міськвиконкому Олександра Приступу там зустріли.

– Як місцеве населення ставиться до наших військових?

– Хлопці кажуть, що у них нормальні стосунки. Командир частини розповів, що вони налагодили відносини з місцевими закладами освіти, медицини, культури, планують, вирушаючи на ротацію, підготувати пам’ятні подарунки для шкіл.

– Які загалом враження від поїздки на схід?

–  На Луганщині помітні приємні зміни – почалася відбудова інфраструктури. Повністю розбиті дороги відновлюють. Ми проїжджали через поля й ліси, там дуже гарний чорнозем, красива природа. Але війна лишає по собі жахливі сліди: бачили розбомблену школу, багато будинків, які стоять пусткою. Є ряд підприємств, які перевезли своє обладнання в інші регіони. За словами місцевого підприємця, який допомагає нашим військовим, вони замислюються про те, що повертатися, але теж дивляться, як проходитиме це розмежування.

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -