Оваднівська ОТГ одна з кількох громад на Волині, у яку об’єдналися населені пункти суміжних районів. Самодостатня сільрада Овадного, окрім трьох  зі  свого району, «бере шлюб» і з Гайківською громадою з Турійщини, яку можна назвати справжньою «бідною родичкою». У чотирьох селах цієї громади Гайках, Ягідному, Руді та Замостах – нема ані газу, ані вуличного освітлення, ані транспортного сполучення з райцентром. Тут більш як два роки чекали на об’єднання, адже бачать у цьому перспективу для розв’язання багатьох своїх проблем.

Те, що адмінреформа – це єдиний шанс для розвитку місцевих громад, у Гайках зрозуміли вже давно. У Турійському районі вони були першими, хто виявив ініціативу створити ОТГ.

   «Звернулися з пропозицією об’єднатися до навколишніх сільрад, але на той момент вони не були готовими до такого кроку, бо вважали, що створення ОТГ іще не на часі. Тому порадилися з нашими депутатами та вирішили об’єднатися з Оваднівською громадою сусіднього Володимир-Волинського району. Надіслали відповідного листа до тамтешньої сільради й буквально за кілька днів отримали позитивну відповідь», – розповідає Анатолій Жолоб, який головує в Гайківській сільраді понад десять років.

Тут вважають, що таким чином відновиться історична справедливість, адже до 1965 року Гайківська сільрада належала до Володимир-Волинського району. Та й діставатися до Овадного місцевим селянам зручніше та ближче, аніж, приміром, до Турійська, який від них за 22 кілометри.

Однак процес об’єднання затягнувся на більш ніж два роки через відсутність закону, який дозволив би створювати ОТГ, об’єднавши населені пункти суміжних районів. Були навіть моменти, коли в гайківців опускались руки. А оваднівському голові Сергію Панасевичу навіть пропонували покинути цю затію та створювати громаду без них. Нарешті в березні цього року Верховна Рада ухвалила закон, який дав можливість Оваднівській об’єднаній територіальній громаді провести вибори та розпочати новий етап свого розвитку.

Без газу, ліхтарів, автобуса та клубів

На території Гайківської сільради значних платників податків немає, та й на прихід інвесторів тут особливо не сподіваються, адже всю землю місцеві селяни обробляють самі – у кожної сім’ї є паї по кілька гектарів. Відповідно, і коштів на соціальний розвиток у місцевому бюджеті катма. Нарікає сільський голова і на те, що всі додаткові кошти, які вдається заробити, віддають зараз на утримання дитсадка у Гайках, адже Турійська районна рада від серпня не виділяє на це коштів.

«Першочергові наші проблеми – поганий стан доріг, відсутність вуличного освітлення та транспортного сполучення, – зазначає Анатолій Жолоб. – Автобус не ходить сюди уже рік через погану дорогу та збитковість рейсу. Зверталися з цією проблемою в обласні інстанції, але у відповідь отримали пораду придбати власний автобус…».

    «Мусимо розв’язати питання транспортного сполучення села з адміністративним центром громади. Думаємо в перспективі залучити до перевезень шкільний автобус, який возитиме учнів до майбутньої опорної школи, або ж будемо вести переговори із перевізниками», – зазначає оваднівський сільський голова, кандидат на посаду голови Оваднівської ОТГ Сергій Панасевич.

Жодне із сіл Гайківської сільради не має ліхтарів, тож уночі на вулиці хоч око виколи. Кілька разів були спроби провести газ, але щоразу бракувало коштів. На згадку про це залишилася труба за якихось 300 метрів від Гайків.

Ще не так давно на території сільради було чотири ФАПи. Нині не працює жоден. Щоправда, у Гайках завдяки спонсорській допомозі птахофабрики зараз ремонтують такий медзаклад, але працювати там нікому, адже обидві медичні працівниці у декретних відпустках. Тому приймають хворих односельчан на дому.

Жителька села Гайки Наталія Копервас, яка випробовує сили на місцевих виборах, йдучи у депутати від партії «УКРОП», протягом тривалого часу працювала секретарем у місцевій сільраді, тому добре знає проблеми своєї громади. А їх тут, каже, більш, ніж достатньо – окрім поганих доріг та відсутності автобусного сполучення, потребує вкладання коштів і Гайківський ДНЗ. Половина приміщення цієї будівлі наразі не задіяна. Тому там потрібно зробити ремонт, аби облаштувати спортивно-музичну залу. Окрім цього, треба замінити дах.

   «Наша молодь не має де збиратися, адже у нас нема сільського клубу, – додає пані Наталія. – Той заклад культури, що був збудований у 1947 році в Ягідному, навіть клубом важко назвати – це просто залитий бетоном майданчик, над яким поставили хату без опалення та інших умов. А в центральній садибі сільради і цього нема. Тому в майбутньому плануємо побудувати свій клуб, а на літній період хочемо облаштувати зону відпочинку поблизу місцевого ставка».

Гайківська дев’ятирічка розміщена у двох пристосованих приміщеннях, які будували як гуртожитки для працівників колгоспу. У планах тут – розширення веранди, де можна було б облаштувати приміщення для проведення свят, адже актової зали школа не має. Поряд із навчальним закладом – будівля, яка колись слугувала клубом, а нині тут садок, який відвідує два десятки малюків. Хоч і з підручних матеріалів – старих коліс та пластикових пляшок – але з любов’ю та фантазією, облаштований руками працівників закладу дитячий майданчик.

«Ми живемо у такому закутку і довгий час відчували, що нікому не потрібні. Тому нам це об’єднання дуже потрібне, адже сподіваємося, що в складі Оваднівської громади життя зміниться на краще», – каже ще одна кандидатка у депутати від «УКРОПу» Валентина Сочин. На її думку, ще одна проблема у їхніх селах – відсутність дитячих та спортивних майданчиків. Але, попри злиденність місцевої сільради, люди протягом останніх років не виїжджають із сіл, створюють тут сім’ї, народжують дітей і щодня важко працюють на землі, аби заробити на кусень хліба.

   «Я не сподіваюся на краще – я вірю, що буде краще. Звісно, одразу зробити все, що хочемо, не до снаги, але будемо прагнути до цього», – каже гайківський голова Анатолій         Жолоб.

Село без назви та «дорога смерті»

А поки у Гайках перебувають в очікуванні позитивних змін, не менше на них сподіваються і в решті сільрад новоствореної громади. Кожен приносить у спільний дім якийсь клопіт. Так, приміром, у Сусвалі потрібно замінити вікна у місцевому ФАПі, перекрити дах школи, який постійно протікає, а також розв’язати спільну для всіх сіл проблему ремонту дороги. Щодо останньої, то  з  нею повинні були впоратися ще до Дня села, яке тут відзначають 8 жовтня. Тим паче, що 700 тисяч на ремонт майже одного кілометру центральної дороги Сусваля уже є, розповідає кандидат у депутати місцевої ради ОТГ від «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» Анатолій Саганюк. Для чоловіка це вже не перші вибори, адже двічі був депутатом сільської і один раз районної і навіть обласної рад.

Це село ще рік тому носило назву Жовтневе, але у зв’язку із декомунізацією, отримало нову – на  честь загиблого в АТО уродженця села Петра Сусваля. Таку новину у селі сприйняли із обуренням. Про негативне ставлення до нової назви свідчать понищені в’їзні знаки, що просто валяються на землі.

   «Наші люди не признають цієї назви. Не були ми ніколи Сусвалем і не будемо, адже це вирішили у Верховній Раді без погодження із місцевим населенням, а головне, не спитавши думки батьків нашого загиблого на сході односельчанина, котрі не бажають, аби таким чином тривожився вічний спочинок їхнього сина», – каже Анатолій Саганюк.

 

А відтак громада не планує відступати від свого і надалі добиватиметься зміни назви села на більш прийнятну для них – Світанкове. Відповідне звернення уже відправили до парламенту. Наразі селяни використовують обидві назви села, адже паспорти отримують зі старою, а деякі довідки із новою.

– У нашій школі, будівлі котрої уже 70 років біда: підлоги нема, комп’ютерів нема, дах тече, – каже мешканець села Верба Андрій Рой. – Нардеп Ігор Гузь пообіцяв до кінця року кошти для придбання комп’ютерів. Вірю, що так і буде, адже зазвичай він виконує обіцянки. За це мені і подобається його команда, котра реально допомагає нашому селу.

Андрій родом із Харкова, але вже 17 років живе у Вербі, тому село за цей час стало для нього рідним і місцеві проблеми по-справжньому йому болять. Був членом виконкому сільради, а нині йде у депутати місцевої ради Оваднівської ОТГ від партії «УКРОП». Нарікає, що місцева громада не дуже активна, тому вирішення багатьох питань лягає на плечі кількох небайдужих мешканців. Приміром, дитячий майданчик, придбаний завдяки нардепу Ігорю Гузю, Андрій встановлював разом із місцевим священиком.

Одна з найбільших проблем цього села – неосвітлена  вулиця Ковельська, що є частиною траси Володимир-Волинський-Ковель. Тут часто трапляються смертельні ДТП, через що цю дорогу називають «трасою смерті». Водії не встигають зреагувати на пішоходів, які прямують у темну пору доби  проїжджою частиною дороги. Особливо небезпечне місце поруч із заправкою, яка вночі яскраво освітлюється, а одразу ж за нею автомобіль поринає у непроглядну пітьму. Останній нещасний випадок трапився тут рік тому, коли на «трасі смерті» загинула 18-річна дівчина.

«Цього року проблема мала розв’язатись – зробили проект і навіть виділили кошти на освітлення. Втім роботи відклали після того як стало відомо, що наступного року планується капітальний ремонт цієї дороги і у вартість робіт враховане встановлення вуличного освітлення. Тож місцеві депутати вирішили скерувати виділені кошти на ремонт сільського клубу», – розповідає Андрій Рой.

 

Оваднівський сільський голова Сергій Панасевич каже, що надіятись на державу марно, адже наразі достеменно невідомо коли проводитиметься ремонт траси, тому нещодавно знову виділили кошти із місцевого бюджету та, заручившись підтримкою нардепа Ігоря Гузя та Фонду Ігоря Палиці, вже найближчим часом приступлять до встановлення вуличного освітлення на небезпечній вулиці.

Тетяна ІЗОТОВА

 

comments powered by HyperComments
- реклама -