На головну Новини Патріот на псевдо «Скит»

Патріот на псевдо «Скит»

Як і чотири роки тому, коли країна здригалась від звісток зі Сходу, де наших військовослужбовців стискало кільце  Іловайського котла, так і цьогоріч 24 серпня володимир-волинці відзначають у жалобі – у передсвяткові дні загинув іще один житель княжого міста, 36-річний  старший солдат 14-ї ОМБр Василь Крищук.  Його серце зупинилось від ворожої кулі, що пройшла збоку бронежилета і знищила усі плани та сподівання молодого чоловіка. Уже за тиждень він планував відсвяткувати День Незалежності зі своєю родиною, адже на нього чекала двотижнева відпустка. З нетерпінням очікував на татове повернення старший син Вадим, який мріяв піти до 1 класу за руку зі своїм батьком-героєм. Та додому той повернувся вже у домовині…

Біля  під’їзду двоповерхового будинку, що навпроти колишнього консервного заводу, стоїть, втираючи сльози, літня жінка у чорній хустині. Ніна Іванівна і досі не може повірити горю, яке спіткало її родину. Не йме віри, що одного із її синів, яким так тішилась і якого любила всім серцем, уже не має в живих. Аби висловити своє співчуття до жінки підходять сусіди, рідні та друзі Василя, яких у нього було дуже багато.     

- реклама -

– Я саме готувалась до Спаса – стояла біля плити на кухні, смажила котлета, як раптом прийшов Юрій ( брат-близнюк Василя Крищука – кор.) і каже: «Мамо, присядь…». Не одразу й зрозуміла, як він сказав, капаючи мені в склянку з водою серцеві краплі, що наш Вася «200-тий». Чула і раніше це слово, знала, що воно означає, але не могла усвідомити, що моєї дитини вже нема. Той злощасний бій стався 18 серпня о 7 ранку, а ми дізнались про це лише близько обіду. Відтоді і почалось ковтання цілих жмень заспокійливих пігулок, адже найгірше – це чекання, – розповідає, ледь стримуючи ридання, Ніна Крищук.

Жінка натішитись не могла своїм сином – гарний, добрий, розумний, роботящий, а ще надзвичайно справедливий. Каже, завжди охоче допомагав старенькій матусі – зробив в квартирі ремонт, а цього року планував утеплити фасад і вставити нові вікна. А тепер Ніні Іванівні ніщо не миле без її кровиночки.

Біля будинку, де минули дитячі роки Василя, стоїть і нервово курить один з його кращих друзів Вадим Влодарчук. Іще хлопчаками вони разом  ходили до садочка,  навчались тоді ще у середній школі №4, обоє йшли на строкову службу до війська, а потім ще й кумами стали.

– Він був людиною з великої літери, справжнім сином своєї Батьківщини, патріотом, яких ще пошукати треба, – каже Вадим. – У такому ж патріотичному дусі виховував і своїх дітей – синів Вадима і Тараса. Добре знав історію України і всіх переконував, що її треба знати кожному українці, що ні в якому разі не можна бути байдужим до проблем сьогодення.

Траурний кортеж, який очолив автомобіль з надписом «200», зупинився на вулиці Луцькій  біля будинку, де проживає  його мама і брат. По обидва боки дороги загиблого Героя зустрічали сусіди, друзі та знайомі. Після невеликої заупокійної літургії  кортеж рушив на вулицю Володимира Великого, де Василь Крищук проживав з дружиною та двома синочками.

Справжній патріот, добра та чуйна людина, вірний товариш, люблячий чоловік і батько – так відгукуються про Василя Крищука усі, хто знав його за життя. Він народився 23 березня 1982 року у Володимирі-Волинському, закінчив місцеве училище за спеціальністю будівельник. Тут його і досі пам’ятають, як патріотично налаштованого учня, завжди усміхненого і доброго. До речі, чимало колишніх учнів Володимир-Волинського ВПУ воюють нині на Сході, а Василь Крищук став четвертим випускником цього навчального закладу, який поліг в бою.

– Василь навчався у нас протягом 1995-1998 років. Пам’ятаю його як учня, який дуже любив життя. Від решти однолітків відрізнявся своєю поміркованістю та ввічливістю. Посмішка з його обличчя ніколи не сходила, це був надзвичайно позитивний юнак, який охоче відгукувався на прохання допомогти, а ще надзвичайно любив нашу Батьківщину, –  пригадує майстер виробничого навчання групи будівельників Катерина Мацюк.

Для Василя Крищука це вже була третя ротація на Сході. Активний учасник Революції Гідності уперше пішов воювати добровольцем ще у липні 2014 року в складі батальйону «Січ». А минулого року перейшов на контрактну службу у 3-й механізований батальйон 14 ОМБр. Окрім цього, за плечима у Василя Крищука – участь у миротворчій місії в Іраку.

Того фатального ранку бойовики з окупованих населених  пунктів Кадіївка і Первомайськ атакували українських військових, відкриваючи вогонь з гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї по позиціях Об’єднаних сил в районі Золотого, Попасної і Новоолександрівки. Найбільшого загострення ситуація набула на підступах до населеного пункту Золоте-4 (колишнє Партизанське), де підрозділи ОС недавно обладнали смугу забезпечення. Близько восьмої ранку бойовики атакували автоматичними гранатометами позиції українських бійців в Первомайському напрямку. Командир наглядового поста Василь Крищук (позивний «Скит») разом з товаришами по службі виявили диверсійно-розвідувальну групу, з якою вступили в бій. По ворогові був відкритий зосереджений вогонь, внаслідок чого бойовики зазнали серйозних втрат. В ході бою з загарбниками Крищук загинув – ворожа  куля потрапила у самісіньке серце, пройшовши збоку бронежилета. Ще троє військовослужбовців отримали поранення.

Допис про загибель побратима, що належав до ВО «Свобода», написав і голова цієї партії Олег Тягнибок. Він висловив співчуття родині Василя Крищука, який, з його слів, був переконаним націоналістом.

– Познайомився із Василем ще коли ми працювали в охороні на птахофабриці, – розповідає його однопартієць Олександр Приступа. – Я тоді ще не був членом ВО «Свобода», а він уже був партійним. Це була надзвичайно щира людина, справжній патріот. Мало лишилось  настільки «національно твердих» людей. Він тому і пішов на Схід, бо не міг дивитись, як зраджують ідеали Майдану, за які загинула Небесна Сотня.

Загиблий Герой, якого нині представлено до державної нагороди, планував приїхати 24 серпня у двотижневу відпустку. Його повернення найбільше чекав старший син Вадим, якого тато мав відвести на свято Першого дзвоника. Для Вадима ця подія дуже важлива, адже хлопчик уперше переступить поріг школи.

У вівторок тіло Василя Крищука до рідного міста доставив траурний кортеж, а учора містяни попрощались із ще одним, уже чотирнадцятим нашим Героєм  та віддали йому останню шану на головній площі біля стели пам’яті. Поховали загиблого на Федорівському кладовищі.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -