На головну Новини Про війну, “якої не було”, і хроніку Іловайської трагедії

Про війну, “якої не було”, і хроніку Іловайської трагедії

Мине час. Війна скінчиться і стане історією. Щоб зберегти про неї правду в деталях, доведеться вивчати не тільки офіційні документи, але й численні свідчення безпосередніх учасників бойових дій, оцінки, враження і свідчення яких не завжди співпадають  з офіційно оприлюдненими.

«Хроніка Іловайської трагедії. Війна, якої не було» Ці книги написав Роман Зіненко, уродженець Дніпропетровщини,  з їх презентацією  завітав минулого тижня у наше місто.
Автор, колишній морський піхотинець, доброволець батальйону  «Дніпро-1», був безпосереднім учасником боїв за Іловайськ і виходу сумнозвісним вогненним  «зеленим коридором» із  цього котла.  Його книги є результатом ретельного дослідження, яке ґрунтується на спогадах сотні бійців і офіцерів, від добровольця до вищого командування сектору «Б». Це історичний репортаж та хронологія боїв очима солдат, в яких відчувається нерв та емоції, а кожна сторінка ніби просякнута  кров’ю і потом українського воїна, який бачив усе це жахіття на власні очі.

- реклама -

   Працюючи над книгами, Роман Зіненко збирав і опрацьовував спогади очевидців цієї трагедії, йому довелося переглянути, перевірити і хронологічно розібрати сотні публікацій, відео-  і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом.   Більша частина зібраних фактів досі  не була.  Хоча в книгах використано окремі журналістські дослідження, а також  звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, залишається ще питання, на які, надіється автор, згодом обов’язково будуть отримані відповіді.
Іловайська трагедія – це моральний вчинок кожного українського воїна, це приклад боротьби народу за свою землю проти  загарбника, сили якого переважали в декілька раз.
На презентацію книг прийшли люди, яким болять душевні рани про ці події. Добровольці, волонтери і зовсім не байдужі володимир-волинці, серед яких 85-річний краєзнавець Ярослав Царук, композитор Сергій Шишкін, які не тільки  подивилися півторагодинний фільм з коментарем автора сюжету, а й придбали книги з автографом та поспілкувалися з Романом Зіненко. Видавець розділив весь матеріал на дві частини. Перша описує  події 7 – 24 серпня, друга  – 25 -31 серпня 2014 року.
Коментуючи півторагодинну хроніку фільму з безпосереднім учасником подій, фото- і відеоматеріали, автор неодноразово наголошував на мужності і відвазі бійців 51-ї окремої механізованої бригади. Показуючи відео  з десятьма військовими російської армії, наголосив, що цих військових у полон взяла 51-а ОМБр.  Згодом, демонструючи друге відео, де допитують двох полонених з білими пов’язками, запитав: «Як  думаєте, хто взяв цих полонених росіян у полон?»  Зал не мовчав, бо здогадувався, а дехто і знав, що це теж  були  бійці нашої бригади. Але про це ніде не говорилося.
Окремо згадував волинян: юного добровольця з «Азова»  18-річного маневчанина Андрія  Снітка під псевдонімом «Хома», який в Іловайську, рятуючи побратимів, накрив собою гранату. Йому посмертно присвоєно звання  Героя України. Згодував героїзм капітана Анатолія Шиліка з Ковеля, Романа Даниловича з Ковельського району і інших волинян, які загинули в Іловайському котлі.
Роман Зіненко  ще на початку презентації книжок сказав: «Моя розповідь буде болюча, емоційна і страшна, але я прошу в кінці не вставати з хвилиною мовчання. Пам’ять тут, у серці кожного з вас, хто прийшов, хто пам’ятає  ці події, про цю війну.
Заключним акордом спілкування з Романом Зіненком  стала пісня про Іловайськ, як гімн тим хлопцям, що загинули і перенесли ці жахіття. Усі присутні встали, на очах не тільки жінок, а й чоловіків бриніли сльози. Таких кадрів, які побачили вперше, сприймати без болю в серці не можливо. А ще  вони  ніби закликали не прощати тим, хто це затіяв…
Антоніна  СОЛОДУХА.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -