Про те, що народилася у рік Собаки бабуся Марія ніколи й не замислювалася, хоч може й чула про це від онуків. Не до цього було – забужан життя постійно тримало у напрузі, вимагало наполегливої праці, гартувало втратами, несподіваними змінами. Та як поміркувати, долати всі перешкоди цій, тепер старенькій жінці вдавалося саме завдяки рисам, про які тепер пишуть у її гороскопі: оптимістичному характеру, комунікабельності, чесності, працьовитості.

Четверо дочок росло у сім’ї чоботаря з села Богутичі, що кучерявилося садками на мальовничій Холмщині. Весело було у хаті, як попідростали і вечорами до дівчат сходилася молодь. Сестри гарно співали, лунали пісні, жарти… Життя здавалося безхмарним – лиш обробляй свою землю й не пропадеш.

- реклама -

Та усе перекреслила війна. Коли Польщу окупували гітлерівці батьки мусили переховувати доньок, аби не забрали до Німеччини. Маня теж якийсь час тікала від чужих очей, та несподівано десь застудилася й все тіло так обкидало чиряками, що німці вже й самі обминали дівчину. Ще до закінчення війни вийшла заміж і народила первістка.

Коли довелося переселятися з рідної землі, взяли з собою лиш те, що помістилося на віз. Гірко було залишати свою хатину, землю, та іншого виходу не було. Виїхали разом з усією родиною і спершу зупинилися біля Торчина. Згодом батьки із трьома молодшими дітьми перебралися до Луцька, а подружжя Солодинських із малим дитям – на Володимирщину, у Заріччя.

Тут, разом із сім’єю онуки Лілії Марія Андріївна, котрій у наступному році виповниться 96, живе й донині. Розповідаючи про своє життя, вона вже дещо плутається у спогадах, міцніше закарбувалася молодість, безтурботне дитинство у Богутичах, багато розказує про батька. До речі, у його родині були довгожителі, а сам він дожив до 92-х років.

Марія Солодинська до пенсії працювала на птахофабриці, у рослинницькій бригаді. Виростила із чоловіком Володимиром, котрий працював у ЖЕКу і вже відійшов у Засвіти, трьох синів. Має бабуся шестеро онуків і 11 правнуків.

Завзята до всякої роботи, кмітлива, весела, дотепна, говірка забужанка замолоду була доброю, вправною господинею. Онуки Люба і Ліля розповідають, що бабуся любила й завжди старалася, щоб у неї все було як найкраще – і у городі, й у хліві, і в хаті. Поки мала міцніше здоров’я, тримала корову, свиней, курей, гусей. У будень у ті часи делікатесів не готували, але, аби нагодувати чотирьох хлопів, у печі щодня мав бути казан наваристого борщу. Особливо гарно вдавалося їй тісто – пиріжки, пундики, паски, пончики у Марії Солодинської відповідали її прізвищу, а як пекла – здоба пахла на всю вулицю!

Ірина НАДЮКОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -