На головну Новини “Рік Собаки – 1934”: У Коритниці народився і там же пригодився

“Рік Собаки – 1934”: У Коритниці народився і там же пригодився

Колишній колгоспний тракторист Олександр Панасюк – корінний коритниненець. Про таких кажуть: де народився, там і згодився. Бо зі свого села виїздив лише на строкову армійську службу. Він і зараз може розповісти, де колись стояла церква, де у війну був постерунок, гміна, де хто проживав…

Ріс, рано залишившись без батька. Воєнне дитинство було голодним, холодним. Мати сама піднімала трьох дітей, тому вони змалку звикли до селянської праці. Та водночас і до пісні, бо співала і у церковному хорі, і за роботою у полі. Від неї успадкував музичний хист, завжди любив співати. У юності навчився грати на трубі, згодом навіть був учасником духового оркестру, щоправда, інколи дружина сердилася, як пізно повертався додому.

Відслуживши строкову у Шостці, повернувся у рідне село. Як і більшість його ровесників, 43 роки працював у колгоспі (тоді він мав комуністичну назву «Чекіст»), більше на тяжких тракторах. Сіяв, орав, підвозив корми для худоби. За сумлінну роботу нагороджений медаллю «Ветеран праці», має кілька десятків почесних грамот.

Панасюки збудували хату, виростили садок, проживши у парі майже 60 років, поставили на ноги двох доньок і сина. Із його сім’єю, після смерті дружини, уже 10 років проживає дід Олександр. Це зараз, після хвороби,  йому вже тяжко ходити, підводять очі. А раніш і гриби добре збирав, бо знає  всі навколишні ліси, і по господарству порався, і почитати любив. Спокійний, розважливий чоловік має добрий, лагідний характер, ніколи ні з ким не свариться, не конфліктує. Щовечора молиться Богу.

Як більшість селян, Олександр Зіновійович небайдужий до коней. За словами невістки, і зараз сховавши у кишеню яблуко чи цукерку, йде на пасовище, провідати кобилку-помічницю: «Вона ж чекає, аби щось смачненьке приніс».

Собаки завжди жили у Панасюка, чесно відпрацьовуючи свій хліб, допомагали дбайливому господарю охороняти обійстя. А Пірат, про якого 83-річний дідусь Сашко згадує із особливою вдячністю й, навіть, повагою, був йому і надійним другом,  і худобу умів пасти. Це про нього у сім’ї досі переповідають всілякі небилиці й казки. А слухати дідусеві розповіді є кому, адже має п’ятеро онуків і вже одну правнучку.

    Ірина НАДЮКОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -