На головного лікаря вищої категорії Устилузької міської лікарні й депутата районної ради шести скликань В’ячеслава Цибаха символ року, у якому народився, вплинув по-особливому. Він, як і чотирилапий друг, без перебільшення вірний обраній справі, адже вже 35 літ сумлінно охороняє здоров’я своїх земляків і служить медицині. Й каже, ніколи не жалкував, що обрав нелегку лікарську стежку. А 2018 рік принесе йому чотири ювілеї: 35 літ як В’ячеслав і Лідія Цибахи стали на весільний рушник,  стільки ж часу глава родини працює головним лікарем, й ще обоє відзначатимуть 60-річчя. І дружина у нього також народилася у рік Собаки, й її чоловік жартує: «Трапляється «гавкаю», але завжди рідної буди тримаюся».

Вочевидь, то батько Трохим спрямував сина у медицину, бо прийшовши з війни з купою болячок, дуже хотів мати поруч власного лікаря. Тим паче Славік і сам цього бажав. Отож хлопець з невеликого села Гордіївка, що у Тростянецькому районі на Вінниччині, хоч і мав у атестаті три четвірки, та у школі трохи не дотягнув до медаліста, з першого разу вступив у Вінницький медичний інститут й вивчився на терапевта. Окрім сумлінності у науці, заявив себе й у спорті: їздив на змагання різних рівнів з вільної боротьби, дзюдо, став кандидатом у майстри спорту з самбо.

- реклама -

Згодом – інтернатура у Луцьку, а з 1983 року В’ячеслав Цибах призначений головним лікарем Устилузької міської лікарні, яка у ті часи мала амбулаторію, фізкабінети, лабораторію, свою «швидку допомогу» та два відділення: терапевтичне на 65 ліжок, що розміщувалося біля річки у колишньому панському будинку Носенка, неврологічне – на 30 і ще п’ять – дитячих. Нині тут лишилося 20 ліжок і ще десять – денного стаціонару, тобто функції лікарні, де колись поправляли здоров’я місцеві та жителі довколишніх сіл, скоротилися утричі,  нині це структурний підрозділ ТМО.

Окрім обов’язків – господарських і медичних, головний  лікар опанував знання з мануальної терапії й успішно лікує захворювання опорно-рухового апарату, має свою методику. Взірцем є для нього відомий кардіохірург Микола Амосов, котрий сам сповідував здоровий спосіб життя і своїх пацієнтів вчив так жити. В’ячеслав Трохимович і собі обрав цей метод, і вважає, що куріння й алкоголь – це не шкідливі звички, як думає більшість, а залежність організму, яку треба лікувати. Натомість ми потерпаємо від неправильного харчування, екології, малорухливості. А правильний спосіб життя – це спорт, здорова їжа і відпочинок. Отож осягнувши ці істини, уже два десятки літ не палить, а бувало, і півтори пачки цигарок не вистачало на день, майже не вживає спиртних напоїв та щодня надвечір бігає на стадіоні біля річки. Там таке свіже й п’янке повітря, не надихаєшся, аж груди розпирає! – захоплено розповідає про щоденні оздоровчі процедури. Раз у тиждень, впродовж сорока років(!), головний лікар ходить з друзями  у сауну. Раніше їздили у Володимир, а відколи її там закрили,  – в Устилузі.

Любити природу й, оздоровлюючись, зміцнювати своє здоров’я, навчив і  дітей Андрія та Ганну. До слова, його син Андрій – учасник АТО, добровольцем воював у Волновасі, Лисичанську, Дебальцевеому та інших населених пунктах сходу, які запам’яталися запеклими боями та мужністю і відвагою наших військових.

Та чи не найбільша втіха для дідуся – його онуки. Найстарша Даринка їздить з ним по гриби, легко долає кілометри лісовими стежками, Антон вже знає що таке сауна, а трьохрічний Богданчик  й собі потроху вчиться загартовуватися.

Тетяна АДАМОВИЧ.

На фото: В’ячеслав Цибах з внучкою Даринкою

comments powered by HyperComments
- реклама -