У що вбрані ваші різдвяні ялинки? Вочевидь, у  барвисті яскраві кульки та гірлянди китайського виробництва? А у володимирчанки Ірини Ломакіної вічнозелена красуня щороку має нові прикраси, виготовлені вручну із підручних екоматеріалів. Поруч із улюбленими з дитинства ретро іграшками, горішками та шишками, красуються на хвої і різноманітні фігурки із вати. Вже другий рік поспіль майстриня відроджує давню техніку виготовлення ялинкових прикрас і має уже близько трьох десятків виробів, яких лагідно називає своїми «ватними дітками».  

Ірина розповідає, що змалку мала схильність до творчості, любила малювати, робити щось руками і завжди мріяла професійно вивчати художнє мистецтво. Після 9-го класу навіть планувала вступити в училище на художника-оформлювача, втім мама, яка працювала кухарем у дитсадку, порадила  дочці обрати такий же шлях. Тоді у непростих 90-х подібний вибір професії здавався раціональнішим.

Утім, любов до творчості та рукоділля так і не полишила Ірину. На  креативні ідеї жінку надихає власна оселя, яку зараз прикрашає чимало дизайнерських виробів та меблів. Завдяки невтомним  рукам Ірини друге життя в її помешканні отримують старі серванти, трельяжі і навіть бабусині скрині.

Ще однією гордістю рукодільниці є чимала колекція скляних пляшок. Їх у неї назбиралось уже кількасот. Тут і раритетні радянські пляшки з-під молока, зовсім маленькі аптечні мензурки та флакони з-під парфумів, так і великі бутлі різних форм. Одну із найстаріших пляшок, яка поповнила колекцію Ірини, відкопали будівельники, котрі зводили накриття над платформами міської автостанції. В ній, припускає жінка, зберігали керосин, адже запах був досить специфічним.

Деякий час займалась Ірина  виготовленням прикрас для волосся у вигляді віночків, в яких квіти зроблені зі звичайного лаку для нігтів. Утім наймасштабніша робота майстрині – це  триповерховий ляльковий будиночок, який виглядає як справжній – із крихітними меблями, сантехнікою, картинами на стінах і навіть освітленням. Аби встигнути до Миколая зробити цей чудовий подарунок для маленької дівчинки, Ірина щодня трудилась протягом п’яти тижнів.

   – Кожен може навчитись рукоділлю, адже в Інтернеті безліч різноманітних майстер-класів. Головне, мати бажання, – каже майстриня. – Щодо ватних ляльок, то мені це було цікаво, адже з дитинства люблю старі ялинкові прикраси, в тому числі і з цього матеріалу, який можна знайти у будь-якій аптечці. Були такі і в моєї бабусі, однак, на жаль, не збереглись через пожежу, яка трапилась в її домі. Тому вирішила сама навчитись цій дещо призабутій техніці виготовлення різдвяних прикрас.

Першим етапом у роботі над ватяною лялькою є виготовлення дротяного каркасу, на який накладається  кілька шарів вати, попередньо змоченої клейстером або сумішшю із ПВА та води. Працювати з ватою не завжди просто, адже змочена клеєм вона стає слизькою та липкою. Найювелірніший етап – виготовлення   облич та долоньок із глини. Розмальовуються іграшки акриловими фарбами або звичайною гуашшю, а насамкінець покриваються лаком.

– Начиталась багато різної інформації про лялькарство, після чого розмальовувати обличчя, особливо очі, почала в останню чергу. Адже якщо вірити деяким забобонам, то так чинити варто, аби в ляльку не вселилась якась погана сутність. Звісно, намагаюсь не перейматись подібною містикою, втім все одно дотримуюсь цього задля власного спокою, – розповідає Ірина.

Процес виготовлення ляльки із вати надзвичайно захоплюючий, каже майстриня. Коли  сідає за роботу, то не знає напевно, що за лялька у неї вийде, адже ідеї народжуються в процесі. Лише колядників робила із чітким наміром – це мала бути ватага співаючих дітлахів. На виготовлення  однієї ляльки йде до п’яти днів, адже найтривалішим є етап висихання вати та глини. Досі  жодного зі своїх «ватних діток» Ірина не продала і не подарувала, бо в кожну іграшку вклала часточку власної душі, з якою ділиться поки не готова.

Традиція виготовляти ялинкові прикраси із вати була популярною у 19 столітті та на початку 20-го. Після війни більш поширеними і доступними стали скляні іграшки. Автентичних іграшок тих часів збереглось небагато, адже ватні прикраси легкозаймисті. Тому зараз поступово ця техніка відроджується із небуття. У майстринь, які займаються виготовленням ляльок із вати, один виріб може коштувати від кількох сотень і до тисячі гривень за колекційні експонати. Хоча  собівартість таких виробів копійчана, оскільки не потребує дорогих матеріалів. Усі такі іграшки є унікальними, бо зробити ідентичну ляльку неможливо.

– Протягом останніх років у більшості українців слово «вата»  асоціюється з поширеним інтернет-мемом «ватники». Утім мене це зовсім не бентежить, адже виготовляю іграшки, у які вкладаю лишень позитивні емоції та любов, – відповідає майстриня на запитання про політичний підтекст слова «вата».

Новорічні свята у родині Ломакіних святкують завжди весело – Ірина разом із чоловіком вітають сусідів та друзів, перевдягнувшись у Діда Мороза та Снігуроньку. На Різдво так само люблять ходити до знайомих із колядками та віншуваннями. А ялинку в оселі навіть ще до того, як цей день став офіційним вихідним, завжди прикрашають до 25 грудня. Адже відтоді вже хочеться святкової атмосфери, каже рукодільниця.

Тетяна ІЗОТОВА.   

comments powered by HyperComments
- реклама -