Новини

Самоврядування по-грубешівськи: досвід і враження

Архів
15 переглядів

В останню п’ятницю лютого з ініціативи секретаря міської ради, заступника міського голови Олега Свідерського група депутатів міськради у складі Олега Венгера, Андрія Гудима, Володимира Зайця, Сергія Коби, Сергія Радкевича, Олега Тимосевича, Олександра Токового, а також працівники міськвиконкому відвідали засідання сесії ради польського міста Грубешів, яке вже два десятки років є партнером Володимира-Волинського. І хоч поїздка передбачала обмін досвідом у сфері самоврядування, в ході зустрічей та розмов було порушено багато цікавих та іноді суперечливих тем, що спонукають до роздумів з приводу реформ чи господарських процесів. Але про все по порядку.

Самоврядування на взаємодовірі та спрощення у документації 

 Грубешів налічує 18 тисяч жителів, а отже інтереси громади представляє невелика кількість депутатів – 15. З-поміж себе вони обрали голову ради міста, відтак, Анна Свістовська готує та веде засідання сесій, представляє на розгляд депутатів проекти рішень. Бурмістр Томаш Зайонц, обраний на основі прямого виборчого права громадою на чотири роки, фактично очолює виконавчу гілку влади, відповідає за господарювання та розвиток територій, йому підпорядковується штат у 60 службовців. Цікаво, що жоден з міських очільників не затримувався на посаді більше однієї каденції.

Сесія ради відбувається подібно до нашої: депутати схвалюють порядок денний, обговорюють кожне із питань та голосують за рішення, щоправда, шляхом підняття  рук. Досі автоматизованої системи поіменного голосування не вимагалось, але рада змушена буде до кінця року модернізувати голосування відповідно до технічних законодавчих вимог. Сесія  відбувається дуже спокійно. До речі,  на ній не виконують Державний гімн, хоч відомо, що національність у  поляків у всі часи була приводом особливої гордості.   Депутати переважно поважного віку, кажуть, такі люди мають більше часу, аби займатись громадською роботою, а сесії відбуваються раз, а то й два на місяць. Сесійна робота оплачується, в середньому це 600 злотих на місяць. Сесія може тривати 5-6 годин,  на ній депутати вільно попивають каву і роблять кілька перерв для спілкування.

Засідання комісій, яких лише три, відбувається прямісінько перед сесією, на їх роботу виділяється десь півгодини, проекти рішень попередньо не оприлюднюються, роздаються депутатам за два-три дні до розгляду.   Консультації з громадськістю, яких потребує розгляд деяких питань, відбувають в округах або за місцем проживання громадян, об’єднаних у органи самоорганізації населення. Статути таких об’єднань затверджуються сесією,  вони ж  здійснюють співфінансування на ремонт чи благоустрій.

На сесію, яку відвідали, виносилося лише 12 питань, хоча, буває, й більше. Але перед їхнім розглядом бурмістр мусить відповісти на запитання депутатів, які вони задали йому на попередній сесії, а таких завжди чимало. Стосуються вони переважно проблем благоустрою. Було дивно спостерігати, як одна з депутаток підтримувала запит колеги щодо встановлення ринв на будівлі, яка перебуває у спільній власності міста та приватних осіб. Бо якщо у нас депутат, якщо рішення стосується його чи його близьких осіб, має оголосити, що не може брати участі у голосуванні, то тут обраниця громади спокійно лобіювала  проведення благоустрою у будинку, де проживає її батько.

 Утім, система ініціатив там набагато простіша, ніж в Україні. Скажімо, депутат може подати одноосібний запит до бурмістра щодо підготовки на наступну сесію проекту ухвали з того чи іншого питання, і цей запит не потребує підтримки голосами чи підписами, а відразу береться для розгляду. Більшість  таких внесень є усними, на них так само готуються усні відповіді, лише одиниці отримують письмові роз’яснення. Можливо, особливості зрілішої демократії якраз у довірі?

Внесення змін до бюджету теж вражало простотою: в проекті рішення три рядочки з цифрами. Але саме це питання стало каменем спотикання на сесії і продемонструвало нам стосунки між коаліцією та опозицією в раді, які, хоч і супроводжувались словесними перепалками та в’їдливими висловлюваннями, збоку виглядали доволі терпимими та толерантними.

Щодо власне бюджету міста, то його обсяг за рік становить близько 70 мільйонів злотих, основними джерелами доходу є податки на нерухоме майно та надходження від підприємців, а от податок на доходи фізичних осіб іде в казну держави та повертається на місця частковою субвенцією. Звичайно, багато сподівань щороку польські території покладають на отримання так званих унійних коштів – фінансів, виділених на реалізацію проектів за рахунок ЄС. Саме про таке поговорили після сесії ради.

Стандарти ЄС  обов’язкові до виконання 

 Секретар міської ради Грубешова Павел Войцеховський  презентував  міста-партнери, уповнаджені на спільні заходи як культурного, освітнього, так і інфраструктурного плану. Саме у такому партнерстві з Грубешовом і у Володимирі-Волинському модернізовано систему водопостачання в рамках проекту «Чиста вода на Побужжі», що дозволило частково замінити мережі, збудувати резервуар, оновити насосні станції. Такі ж роботи виконувались у Грубешові,  відвідавши їхнє водоканалізаційне господарство  могли оцінити результат спільної роботи наших міст.

Цікавою виявилась розмова з представниками комунальних служб Грубешова, де вже упровадили сортування сміття. На жаль, ця практика досі лише на початковій стації у нашій державі. Кожне домогосподарство у Польщі може самостійно розділити побутове сміття, за вивезення відсортованих відходів щомісяця платять 11 злотих. Але якщо хтось не  може самостійно сформувати мішки із різного роду відходами, приватні фірми зроблять це  за нього, тільки вартуватиме така послуга уже 18 злотих на місяць. Сортувальна лінія працює на місцевому сміттєзвалищі, для подальшої сегрегації сміття відвозять за 20 кілометрів, у містечко Мірче, а власне переробний завод розташований набагато далі.

Європейське екологічне законодавство у Польщі повинне виконуватись в обов’язковоу, у випадку його ігнорування країна не  тільки сплатить чималі штрафи, а й не може розрахувати на кошти від ЄС для розвитку переробної галузі, а це 1,3 мільярда злотих.   Утім, в необхідності переробки відходів у Польщі ніхто не сумнівається, навіть просвітницьку роботу проводять, аби люди не спалювали пластикових пляшок чи поліетиленових пакетів у власних котлах та грубках, адже дим від таких матеріалів забруднює повітря, а  загрози смогу уже поширюються на території навіть невеликих населених пунктів.

Щодо результатів виробництва альтернативної енергії, то  ще зарано щось стверджувати, спираючись лише на досвід Грубешова.  Тут тільки розпочато проект за підтримки ЄС, відповідно до якого мешканці можуть зі знижками встановлювати сонячні панелі на будинках для виробництва електроенергії.  Якщо  вже доведено, що навіть в зимові місяці 4-5 годин світла вистачає, аби нагріти воду у домі до температури 45*С, то ще є багато запитань, наприклад, щодо зношуваності обладнання, ремонту його  при пошкодженні стихією тощо. Тож поділитись цим досвідом грубешівці зможуть із нами пізніше.

А  у галузі освіти, де Польща раніше пережила реформи, уже  почалися зворотні процеси. Статус гімназій для шкіл виявився заважким і не зовсім вигідним, тож повертаються до звичайних загальноосвітніх закладів. А поділ освіти на три рівні і присутність в одному приміщенні школи трьох директорів різних ланок не в’яжеться з принципами оптимальності. Ми цікавились питанням харчування школярів, їхньої безпеки, соціального забезпечення учителів. Як повідомили у міській раді, учні 1-4 класів не отримують безплатного харчування, як у нас. Лише  – за батьківську плату, у  грошовому еквіваленті за день вона становить приблизно 40 гривень. Це не так дорого для людей, які  працюють.  Зарплата педагогів теж стартує від 3,5 тисячі злотих.

Але безробіття  загалом є проблемою сусідньої держави. Як українці їдуть масово на заробітки у Польщу, так і поляки переміщуються до інших країн Європи або хоча б ближче до німецького кордону, де рівень життя та зарплат значно вищий. Тож тут у нас величезна схожість.

Якщо уже зайшла мова за перетин кордону, то не можна було оминути тему захисту персональних даних, яка ось-ось стане дуже актуальною як для Польщі, що є членом ЄС, так і для України, яка підписала угоду про Асоціацію з Євросоюзом. Інформація з цього приводу від секретаря ради Павла Войцеховського радше засмутила, ніж втішила. Польща на кілька кроків попереду у цьому питанні, знову ж таки ретельно виконуючи акти ЄС.  Як відомо, в Європі триває реформа у сфері захисту персональних даних, розроблені обов’язкові рекомендації, на стадії створення контролюючий орган, який матиме право не лише здійснювати моніторинг, а й накладати високі штрафи за порушення. Від усіх країн вимагається до 26 травня цього року привести у відповідність до європейського власне законодавство, створити спеціальні державні органи та визначеним у переліку установам, закладам чи підприємствам, серед яких публічні адміністрації, інтернет-провайдери, банківські установи, а також усі без винятку імпортери та експортери продукції,  пройти добровільну сертифікацію   щодо захисту персональних даних.

У Польщі прийнята відповідна законодавча директива та створено наглядовий орган, а тепер бізнесові та адміністративні структури мають лише поліпшити інформаціно-технічне забезпечення та відрегулювати внутрішні документи. В Україні так і не прийнято новий закон, хоча проекти давно розроблені, не створено спеціального держоргану і не відомо, чи передбачені кошти на оновлення технічної бази тих установ, що підлягають сертифікації. До речі, в першу чергу це нове європейське законодавство стосується не банків і зернотрейдерів, хоча і їх теж, а використання біометричних персональних даних при перетині кордону, в тому числі в рамках безвізового режиму, який після травня 2018 року може опинитися під загрозою. Але від місцевої влади тут практично нічого не залежить.

Враження  та перспективи подальшої співпраці 

 Але  в компетенції влади на місцях налагодження контактів задля взаємної вигоди. І на цій зустрічі і польські, і українські партнери були одностайні стосовно подальшої співпраці.  Хоч черговий спільний проект на отримання європейської підтримки у сфері охорони культурної спадщини не пройшов конкурсного відбору, бо Євросоюз забажав підтримати новачків у проектній діяльності, але це не означає, що не потрібно надалі подавати ідеї та проекти. Тут пріоритетними визначено розбудову інфраструктури, розвиток спорту і туризму, екологію та енергозбереження.

Відкрито конкурс заявок за вже знайомою програмою «Україна-Польща-Білорусь», що цього року пропонує гранти на започаткування співпраці у освітній галузі за напрямком збереження культурної спадщини. До переліку установ, від яких дозволяється подавати  заявки, унесено музичні та художні школи, тож спробувати просунути власну освітньо-культурну ідею від Володимира-Волинського намагатимуться відразу декілька закладів.

На завершення зустрічі Олег Свідерський передав бурмістру та депутатам Грубешова запрошення на нашу сесію, – її гості відвідали  1 березня.

Чи корисні такі зустрічі? Усі учасники погодились, що так. Отримання нових знань і вивчення чийогось досвіду дозволяє проаналізувати власні дії, ніби збоку поглянути на ситуації, у які потрапляєш щодня, помітити недоліки і оцінити переваги, пізнати нове і пишатись власним, зрозуміти, що не все і не всюди ідеальне, але треба прагнути до компромісу та порозумінь.   Обранці Грубешова також намагаються дотримуватись принципів, що і більшість наших депутатів: працювати на користь громади, яка обрала, а не задля виконання вказівок, нав’язаних державними політиками. А ще попри різного роду маніпуляції суспільною свідомістю, які почастішали в обох державах, наша делегація змогла переконатись у взаємно доброзичливому ставленні поляків та українців.

Юлія  ПАШКОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up