На головну Інтерв'ю Сергій Ковальчук: «Колишня влада, як не заважала, так і не сприяла розвитку...

Сергій Ковальчук: «Колишня влада, як не заважала, так і не сприяла розвитку бізнесу»

Почесний президент корпорації «Укр-Петроль», відомий бізнесмен і меценат Сергій Ковальчук зібрав у своєму робочому кабінеті місцевих журналістів, аби поділитись власним баченням розвитку країни, політичними  поглядами та розповісти, як наразі розвивається його бізнес.

– Сергію Михайловичу, наша розмова відбувається  незадовго після другого туру президентських виборів, де зі значним відривом голосів переміг Володимир Зеленський. Чи стежили ви за передвиборчою гонкою і що можете сказати з приводу такого вибору українців?  

- реклама -

– Найбільше тішить, що президентські вибори пройшли демократично та цивілізовано. Не помітив, щоб використовувався потужний адмінресурс, як це було колись, що є великим плюсом. Дещо хвилювався, коли збирали людей на дебати, що проходили  на «Олімпійському», але все, на щастя, минуло спокійно. Про президента, якого обрала Україна, я знаю те ж саме, що і більшість – талановитий актор з «95-го кварталу», який хоч і не має досвіду в політиці, та тепер повинен вчитися швидкими темпами, адже більшість українців покладають на нього великі надії. Йому доведеться непросто, тим паче, країна, яка дісталась йому у спадок, перебуває нині далеко не в найкращому стані. Особливо тривожить те, що люди на межі виживання у зв’язку із високими тарифами. Якось до мене підходить одна працівниця і каже: «Сергію Михайловичу, моя мама пропрацювала все життя вчителем і отримує пенсію дві з половиною тисячі, а платіжка за послуги прийшла на 4100 гривень. І що їй тепер робити?»

Не хочу нічого поганого сказати про Петра Порошенка, за якого я, до речі, теж голосував п’ять років тому, втім недоліків від його президентства бачу більше, аніж позитивних зрушень. Петро Порошенко обіцяв закінчити війну за два тижні, але цього не сталось, і зараз він знову нам  обіцяв припинити війну та повернути військовополонених, але чому ж  досі за усі ці п’ять років  цього не зробив? Щодо економіки – нам кажуть, що за останні роки побудовано 250 заводів, але цікаво, де вони? Їжджу часто Україною і замість новозбудованих бачу розваленими такі великі підприємства, як «Южмаш», «Моторсіч» , «Турбоатом» та інші. П’ять років тому Президент приймав державу із розграбованою казною, але цікаво, де ж зараз узялись ці кошти? На жаль, не за рахунок ВВП, яке зросло, а здебільшого через курс долара, який зріс більше, ніж утричі. Тобто, ці кошти просто витягнуті з наших кишень.

Зараз маємо нового молодого Президента і хочеться, аби він не допускав тих помилок, які зробив його попередник. Щоб не годував нас обіцянками, ніби вже завтра все буде гаразд, а сьогодні треба лише тугіше затягнути паски. На це надіється вся Україна, яка втомилась від війни та безладу в усіх сферах. Державу зсередини  руйнує тотальна корупція, яка є нашим найбільшим внутрішнім ворогом. Можу багато прикладів навести щодо того, що в нас робиться в державних інституціях  – і від деяких просто волосся дибки.

Вважаю, що Володимиру Зеленському, у першу чергу, варто сісти за стіл переговорів і врешті припинити війну на сході країни. Адже за ці роки маємо тисячі загиблих, поранених та зниклих безвісти. І це при тому, що війна офіційно не оголошена. Новому  президенту доведеться несолодко, але надіємось, що його професійна команда таки зможе вивести країну з розрухи.

Хочу подякувати людям, які віддали свої голоси за Володимира Зеленського, адже вважаю, що це єдиний правильний вибір на теперішній час.

– Як за ці останні п’ять років розвивався ваш бізнес? Чи відчували певне сприяння влади або ж навпаки?

 Жодних утисків не відчув за ці роки.  Утім, не відчував, як нічого поганого, так і нічого хорошого від влади, яку ми мали протягом останніх п’яти років. До речі,  Олександр Савченко – це єдиний голова ОДА нашої області, з яким я досі незнайомий. Та ж сама ситуація і з Петром Порошенком, адже він перший президент, з яким теж жодного разу не зустрічався. З усіма попередніми сідав за стіл переговорів, адже, окрім аграрного, маю ще і нафтовий бізнес по всій країні.

Моє підприємство обробляє тисячі гектарів землі, але дивує те, що ніхто із представників влади не цікавиться, що зараз робиться на цих землях, що я там саджу і чи саджу взагалі? А, можливо, мені варто порадити, на які саме культури, які нині стратегічно важливі для держави, звернути увагу? Якщо взяти до прикладу таких колишніх губернаторів, як Борис Клімчук та Анатолій Француз, то вони цікавились цими питаннями і ми постійно підтримували плідну співпрацю. Зараз такого немає.

– Як вважаєте, що потрібно для того, аби підійняти країну з колін? За рахунок чого має зростати ВВП?

– Перш за все потрібно радикально боротись з корупцією, яка нині має катастрофічні масштаби. А вже потім обов’язково братись за економіку. Однак, ми повинні бути готовими до того, що зрушення настануть не так швидко, як би хотілось. Адже для того, щоб підняти економіку, потрібно щоб сюди заходили інвестори. Та хто до нас сьогодні може прийти, коли в країні нестабільність та відсутня нормальна правова база? У нас є потужності, де можна заробити кошти, але вони так само швидко можуть і пропасти.

Наприклад, підприємство з Європи інвестує сюди 100 мільйонів доларів, а наш «прекрасний» РЕМ за технічні умови на підведення електрики може «попросити» декілька мільйонів доларів, після чого в інвестора зникне бажання будувати та розвивати свій бізнес в Україні. Чому в інших країнах виділяють інвестиційні ділянки, підводять туди всі необхідні комунікації, усіляко сприяючи інвесторам, а в нас лише одні побори, особливо, коли доходить справа до дозволів? Тому тут треба щось міняти, адже ніякий Міжнародний валютний фонд не допоможе, якщо в країну не прийде інвестор.

– Чи важко господарювати в таких умовах і які маєте плани на розвиток власного бізнесу?

Попри всі складнощі нам вдається нарощувати потужності. На зламі 2018-2019 років уклали догорів більш, ніж на тисячу гектарів землі. Продовжуємо закупівлю нафтозаправок, збільшуємо поголів’я свиней. У найближчих планах – повна реконструкція Іваничівського цукрового заводу, який хочемо перевести на твердопаливне опалення. До речі, із 42-х цукрових заводів, які працюють в Україні, цього року  не запустяться 12. Причина у тім, що нема ціни на цукор, надто велика ціна на газ, а ще значно зменшились обсяги посівів цукрових буряків. Ніхто не хоче цим займатись, бо невигідно.

Працюємо важко, але  маємо відповідні результати. Та в країні все робиться на хаосі – якісь перевірки, інспекції, котрі час-від-часу «полегшують» життя. Але ж бізнес не можна будувати на хаосі. Тим паче, що спрогнозувати щось важко – приміром, плануєш взяти кредит на декілька років, а тут вже за тиждень щось змінилось: курс валюти чи ціни зросли і доводиться шукати інші шляхи.

– Ви є почесним президентом кількох підприємств, а яка з цих сфер розвивається найбільш динамічно,  в якій бачите найбільше перспектив?

– Займаюсь практично усіма галузями: сільське господарство, виробництво комбікормів, солодощів, тваринництво. Всього 27 підприємств. Але пріоритетною є нафтова кампанія «Укрпетроль».  Утім,  велику перспективу вбачаю у аграрному бізнесі, адже маємо родючі ґрунти та не вміємо правильно цим скористатись. У тій же Німеччині земля набагато гірша, але завдяки науці та новітнім технологіям, їм вдається досягати вражаючої врожайності.

– Не за горами чергові парламентські вибори, які за деякими прогнозами можуть бути достроковими, а наступного року на нас чекають місцеві. Хотілося б дізнатись, чи є у вас амбіції потрапити в політику і чи плануєте знову балотуватись у депутати?

– Поки що не відкриватиму усіх карт, але обіцяю після великодніх та травневих свят знову зібрати прес-конференцію, на якій і повідомлю своє рішення. Бо якщо сьогодні все розкажу, то ви більше до мене не прийдете ( сміється – кор.).

– До вас, мабуть, часто звертаються з проханням надати ту чи іншу фінансову допомогу ? Які проекти найчастіше підтримуєте?

– Найбільше уваги приділяємо медицині, яка зараз у плачевному стані. Допомагаємо у міру можливості людям, котрі потребують дороговартісного лікування. Адже це тільки на папері у нас «безплатна» медицина, а насправді все коштує шалених грошей. Ми живемо у центрі Європи, але, на жаль, за рівнем життя далеко позаду європейських країн. Свого часу був на лікуванні у Польщі та Німеччині і насправді був дуже вражений тамтешньою медициною та тим, як у них все організовано. Це несправедливо, що люди, які усе життя  пропрацювали на якихось державних підприємствах, коли  виходять на пенсію, то навіть не мають можливості, аби пролікуватись чи зробити операцію. За це, вважаю, повинна платити держава. А відтак варто запровадити страхову медицину.

Наш кор.

comments powered by HyperComments
- реклама -