На головну Досліджуємо проблему СІЛЬГОСПУГІДДЯ З МОЛОТКА: чи підуть і кому на користь?

СІЛЬГОСПУГІДДЯ З МОЛОТКА: чи підуть і кому на користь?

Ніколи тема ринку землі ще не стояла перед сучасними українцями так гостро, як нині, коли уряд раптом оголосив про свою готовність до скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Не всі громадяни підтримують таку ініціативу. Немає для цього й відповідної законодавчої бази, ба більше, Держгеокадастр досі не облікував усіх українських земель.

   Тим часом тіньовий ринок землі процвітає. У величезних масштабах триває дерибан української землі за сумнівними схемами. І оскільки досі фахівцям не вдалося впорядкувати державні кадастри, на що у держбюджеті неодноразово виділялись значні суми, ніхто достеменно не знає, скільки ще є угідь у державній власності.

- реклама -

Саме детінізувати галузь мають на меті теперішні урядовці, про що активно заявляє міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов. Адже землю активно «продовжують пиляти», каже він, контролю за цим немає.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук доручив впорядкувати усі державні кадастри уже до серпня наступного року, а через два місяці, тобто у жовтні 2020-го, ринок землі заплановано запустити.

До зняття мораторію уряд хоче передати у власність місцевим громадам понад 28 мільйонів гектарів землі. Кажуть, саме місцева влада має розпоряджатись своїми територіями. Держава обіцяє також підтримку малих та середніх фермерів, аби у них була першочергова можливість викуповувати угіддя, які вони орендують. Для цього їм мають надати дешеві кредити. У 2020 році на них буде розподілено 4,4 мільярда гривень, говорить радник прем’єр-міністра з питань земельної реформи Олексій Мушак.

За очікуваннями, в середньому гектар землі коштуватиме щонайменше 2 тисячі доларів, водночас має зрости і вартість оренди, тож в українців буде вибір – продавати землю чи здавати в оренду.

Але аграрії перед запуском землі висувають ряд застережень: слід вдосконалити законодавство, розробити формулу, за якою визначатимуть реальну ціну паїв, та створити запобіжники проти спекулянтів.

Найбільше ж усіх непокоїть, що землю почнуть скуповувати іноземці. В уряді запевняють, що цього не буде. Але чи так це?

Більше половини – за мораторій

Як свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) з 9 по 11 жовтня, якби найближчої неділі відбувся референдум щодо продажу землі, то 55% українців проголосували би проти, 21% – за (під час опитування проведено1200 інтерв’ю на основі випадкової вибірки телефонних номерів, похибка з імовірністю 0,95 не перевищує 3%).

Центр Разумкова 15 жовтня опублікував результати свого опитування, де взяло участь 2015 респондентів. Згідно з ним, 57,2% українців – за продовження мораторію.

Більшість українців і за проведення референдуму з цього приводу. Однак фахівці не раз наголошували на тому, що це питання не є референдумним, оскільки чимало українців живе у містах і до земельних питань не мають відношення, отже результати такого опитування не будуть репрезентативними.

Земля району у цифрах

Начальник відділу Держгеокадастру у Володимир-Волинському районі Оксана Гжиб на запит редакції повідомила, що зі 103,8 тисячі гектарів території району 67 тисяч га (64%) займають сільгоспугіддя, в тому числі рілля – 49 тисяч гектарів, одна тисяча – під багаторічними насадженнями, 11 тисяч – це сіножаті, 6 тисяч гектарів – пасовища.

З усіх сільськогосподарських угідь у державній власності орієнтовно 6,9 тис. га (10%), у приватній – 47,6 тис. га (71%), в комунальній – 12,5 (19%).

Всього за рахунок коштів держбюджету проінвентаризовано і внесено до Державного земельного кадастру 7 тисяч 56 гектарів цих земель, всі вони передані у комунальну власність об’єднаних територіальних громад. У комунальну власність Зарічанської ОТГ передано 1506, 9 га, Зимнівської – 1187, 9 га, Оваднівської – 2928, 7 га, Устилузької – 3667, 7 га земель.

У районі набули право на земельну частку (пай) 12 тисяч 117 громадян, для них розпайовано 39 тисяч 241 гектар землі, з них передано в оренду 24 тисячі 544 га (втому числі невитребуваних паїв – 2003 га), що становить 63% пайових земель; площа земель одноосібних господарств – 13 тисяч 966 га (36%); невитребувані паї – 731 га (1%).

У 2018 році між суб’єктами господарювання та власниками земельних часток (паїв) укладено 8538 договорів на площу 22 тисячі 541 га на суму 28 мільйонів гривень. Середній розмір орендної плати становить 1237 грн. за га, що складає 3-6% вартості паю.

Загальна площа орендованих земель в районі – 30 тисяч 640 гектарів, з них державної власності – 2 тисячі 89 га, комунальної – 4 тисячі 7 га, приватної, як уже зазначалось, – 24 тисячі 544 га.

На території району функціонує 81 фермерське господарство на площі 13 тисяч 108 га. Фермери орендують 12 тисяч 31 га, з них 8 тисяч 575 га паїв, тисячу 739 га невитребуваних паїв, 297 га земель державної власності, тисячу 420 гектарів земель комунальної власності. Решта земель у власності та постійному користуванні.

440 гектарів державних земель плануються до продажу права оренди на земельних торгах.

  Думки місцевих аграріїв

На порядку денному у народних депутатів нині стоїть питання прийняття закону про продаж землі. Однак, через консультації з аграріями, цей момент дещо посунули у часі. А 14 жовтня фермери долучились до маршу патріотів у Києві, де окремою колоною пройшли центром столиці із гаслами «Ні продажу землі!» Отож наразі депутати обіцяють дослухатись до озвучених усіма зауважень і при прийнятті закону таки врахувати усі наявні в українців застереження. Як буде – побачимо.

Та поки що, аби зрозуміти, якою бачиться земельна реформа на теренах Володимирщини, ми звернулись за коментарями до місцевих сільгоспвиробників.

Сергій МАТИШЕЙКО (в оренді має близько 500 га землі):

   – Припустимо, ціна гектара землі дві тисячі доларів. Такому, як я, дрібному чи ще меншому підприємцю мінімум 5-7 років треба буде працювати на нуль, аби, наприклад, погасити взятий для її купівлі кредит, а без нього не обійтися. Ну який це бізнес? Не дає земля такої віддачі. Хай ти будеш мати 5 тисяч гривень чистих з гектара, це вже супер. П’ять тонн зерна зібрати  і по три тисячі продавати (це якщо відняти ПДВ від сьогоднішньої ціни 4100 гривень за тонну)… Але щоб отримати цих п’ять тонн, треба мінімум 10-12 тисяч вкласти. І що на виході? Не знаю, хто таку землю зможе купляти, кому вона буде потрібна. Хіба тим, хто має дурні гроші. Можливо, транснаціональним компаніям.

   Але як людина я за продаж землі, бо йдеться про приватну власність. Є старші люди або ті, хто повиїжджав у місто, більшість і не знає, де їхні наділи. Звичайно, краще по 5 тисяч доларів за один раз отримати. Але гроші ж мають здатність кінчатися… Якщо у мене в оренді земля масивами, хай по 20 га. І от один з того масиву захоче своїх 2 га продати, то хто їх купить? Нікого ж такий мізер не цікавить. Цікавить масив.

   Крім того, сумніваюсь, що, прийнявши цей закон, відмінять документально зареєстровані договори оренди, які у мене є до 2030 року, 2027-го, 2023-го. Це буде нонсенс. Я уклав договори оренди, а їх відмінять чи що? Та це Україна підніметься! Підеш у суд, який би він не був, і він стане на мій бік.

   Найоптимальніше – якби викуповувала паї держава і надавала їх потім в оренду. А я братиму землю вже у земельному банку і сплачуватиму тепер не бабці, яка свій пай продала, а у громаду. Це, мені здається, мудріше було б.

Степан СІЖУК (в оренді до 10 га):

– Землю продавати ні в якому разі не можна. Її слід берегти,леліяти, захищати від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Земля українська скроплена великою ціною людської крові і поту. І виставляти її на продаж буде найбільший корупційний злочин нової влади. Землю нам подарувала природа. І перед нами завдання жити за законами природи.

Вірю, що в наших державних інституціях знайдуться  всі можливості допомогти аграріям як фінансово, так і законодавчо, щоб ми вільно господарювали і розвивались на своїй, Богом даній землі.

Тільки в оренду здавати. І ніяким іноземцям. Що – ми не можемо господарювати? Оренда  ж дає можливість залучати інвесторів. Тимчасово працюєш – платиш податки і все. Закон про оренду відкидають, а ринок хочуть запровадити. То є злочин. Не допустимо такого закону.

Петро КОЗЛЮК (орендує понад 30 га):

– Є у районі й ті, хто за продаж землі. Думають, що їм це так просто минеться. Та в більшості фермери розуміють, що може бути навіть втрата державності, не дай Бог тую землю почнуть продавати, а особливо іноземцям. Вважаю, що землі сільгосппризначення мала би купляти тільки держава, а потім державний банк нехай би надавав їх у оренду.

   Коли скуплять землю, і це не будуть прості фермери, а більш багаті, вони зразу економічно витіснять тих дрібних, а потім встановлять свої ціни на продукцію. Вже маємо монополію з енергоносіями, те саме може бути й з продуктами. Матимемо ціни, що і хліба не купиш.

   Люди втратять робочі місця. Де буде подітися тим, хто зараз працює і вже нажив щось? 

   У майбутньому мала би бути державна програма, як у розвинених країнах, де б регулювалось, що треба вирощувати того чи іншого року, щоб не хаотично щось садили фермери, щоб міністерство також регулювало збут продукції на експорт, без посередників. От я плачу ПДФО, єдиний податок, але продукцію свою здати не можу, бо я не на ПДВ. Нема правильної державної дороги у цьому напрямку. 

   Звичайно, люди мають право розпоряджатись своєю землею. Може, комусь уже треба гроші, на якусь операцію чи інші потреби. Це зрозуміло. Але є й багато підводних каменів. Наприклад, коли дозволять заставляти землю, багато хто без неї й залишиться, бо вже банк продасть кому схоче. Через усякі такі оборудки обведуть українців навколо пальця.

Федір ЛЯСНІК (в оренді має понад 1000 га):

– Рано чи пізно треба буде впроваджувати ринок землі. Але якщо сьогодні її продадуть іноземцям (а це, бачу, під них робиться), наш виробник нічого не виграє. Доб’ють того, що зостався. Хто дасть кредити , щоб той фермер міг купити землю? Ніяких програм немає. А хто її купить? Їм валюту завезти з-за кордону – це раз плюнути. Візьмуть з кожного китайця по долару і всю Україну скуплять.

Якщо буде захищений наш виробник, тоді я двома руками за ринок землі. Його давно вже треба розрулити і дати можливість людям вирішувати, бо це їхня власність, якою мають право розпоряджатися. Коли людина, років 70-80, сама живе і досі немає права продати свого паю, а треба на ліки чи ремонт у хаті зробити…

Але якщо тільки закон буде на нашому боці. З того, що чую про нього вже, нічого не радує. Видається, що правий буде той, в кого більший долар.

Орендна плата дуже висока. Краще би була можливість викупити землю і на ній працювати. Але треба, щоб фінанси були. Якщо ми продавали в минулому році пшеницю по 5900, а зараз по 4100 і ніхто її ще й не купляє, то як село може вижити? Залежимо від ринку, як він поверне – ніхто не знає.   Будемо надіятись, що приймуть нормальні закони, що вони працюватимуть і у виграші будуть усі: і той, хто робить на землі, і той, хто хоче її продати.

Павло КАРПЮК (близько 700 га в оренді):

– Ринок землі, який пропонують, – явно не відстоювання українських інтересів. Це дикий ринок, куди допускаються всі, в тому числі іноземці, хто більше дасть, той і купить. Але українська земля – це, напевно, єдиний стратегічний ресурс, який у нас ще лишився.

   У чому програють українці? По-перше, не зможемо конкурувати з іноземним капіталом, агрохолдингами і олігархами. Відсоток  кредитування в Україні – від 19 до 26% річних. Іноземці ж мають відсоток-два. Ми вже на старті програємо. Бо ніякий фермер – ні середній, ні малий – не має таких вільних коштів.

   Обіцяють пільгові кредити? Сказати і зробити різні речі. Що у нас теж буде 1-2 відсотки, не вірю, треба мати бюджет. Тих 4, 4 мільярда гривень, які вони закладуть, не вистачить, щоб компенсувати навіть малим фермерським господарствам, підрахували фахівці.

   От влада говорить, що іноземцям не продаватимуть. А іноземці, які зареєстрували юридичні структури в Україні? Адже такі мають право бути учасниками ринку. То яка різниця?

    Є обмеження, що одна юридична структура може купити не більше 15% землі в межах області. Розуміємо, що на території однієї ОТГ це може бути одна юридична особа. Як місцева влада має комунікувати з таким аграрієм? Це монополіст, який буде диктувати свої умови місцевій громаді.

   Левова частка будь-якої ОТГ – оренда землі і податок з доходів фізичних осіб. Якщо земля продається, таке поняття, як оренда землі, відпаде. Лишиться копійчаний земельний податок.

   ПДФО куди йде? За місцем реєстрації господарської структури. Практично нереально, що якийсь закордонний магнат зареєструє своє фермерське господарство на території Устилуга чи іншої ОТГ, скоріше це зробить у Києві, навіть не в Луцьку. ПДФО туди й піде. Місцева громада втратить.

   Влада займається маніпуляціями. Каже, що зросте ВВП, але це буде тільки перших три роки, поки будуть землю скуповувати. А далі? Корупція нікуди не ділась. Ринок землі її не відмінить. Нам же ніхто не каже, що в Ізраїлі нема ринку землі, а країна, навпаки, скуповує землю. Так і Канада, Польща. Будь-яка країна, яка дбає про розвиток аграрного бізнесу, скуповує землю у державну власність.

   Хто прослідкує, хто буде кінцевим бенефіціаром? При тому що ті росіяни, з якими воюємо, по суті, за нашу землю, мають по кілька громадянств і якщо не можуть нас взяти війною, то один з варіантів – можуть купити нас за долари і качати над нами права.

   Фінансова ситуація людей важка. Зараз вони продадуть свої два гектари за 5 тисяч доларів. Візьме жінка, за рік поміняє вікна, перекриє дах та й усе. І гроші закінчаться швидко, і землі не повернеш. Це рух в нікуди.

   Земля сільгосппризначення, вважаю, має належати виключно державі. А вона вже хай надає її в коротко- чи довгострокову оренду. Звичайно, паї – це ніби і власність, яку, однак, продати не можна. Для того потрібно створити державний земельний банк, який буде у тих людей, в основному пенсіонерів і тих, що виїхали, або не хочуть працювати на землі, викупляти землю за гідною ціною і надавати в оренду аграріям. От нічого не треба придумувати.

   За ринок землі виступає хто? Пенсіонери, які не можуть вже працювати,і люди, які свого часу отримали паї, але не мають до землі відношення. Всі інші проти того. Що тримає людину в селі, яка продала свою землю? Та нічого.

   Це велика загроза. Земля не може бути простим банальним товаром. Для чого вона тим, хто не працює на ній? Для спекуляції. Ринок такий недопустимий. Бо залишимось без землі.

Загрози законопроекту

Нещодавно у приміщенні райдержадміністрації зібрались фермери, в основному одноосібники, на зустріч із Русланом Хомичем, заступником голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Волинської області.

Він пройшовся по болючих точках законопроекту про продаж землі, розповів про досвід інших країн. Наприклад, литовці тепер застерігають не продавати землю юридичним особам, адже за ними можуть ховатися іноземці. Для таких структур мають бути суто орендні відносини.

Розказав і про невдалий досвід Болгарії, де великі масиви землі були скуплені німцями – за це німці у своїй державі отримують спеціальні дотації. Тепер же ці землі не використовують, їх переважно тільки дискують, болгарам сплачують лишень земельний податок, а до них завозять із Німеччини продукцію зі своїх переробних підприємств, тим самим піднімаючи німецьку економіку, не болгарську.

Кому можна продавати землю? Не просто громадянам. У законі мають дописати, як це у Данії, Німеччині, Польщі тощо, що це має бути особа, яка безпосередньо займається сільським господарством. Данія, наприклад, обмежує й територію, на якій можеш купити землю, – вісьмома кілометрами від точки свого проживання. Українці пропонують обмежити  районом.

Трагедія в тому, що іноземні компанії вже мають в оренді купу української землі, каже Хомич. «Волинь, Рівненщина, Львівщина, Тернопільщина – це унікальні території, бо у нас ще маленькі фермерські господарства лишились. Скільки я проїхав Україною останні п’ять років – скрізь корпорації. Землю їм лишилось лише легалізувати».

2300-4200 гривень держбюджет отримає при продажі пайовиком одного гектара. Людям же не кажуть, що з кожного гектара вони ще заплатять в державу по 18% ПДФО і 1,5% військового збору.

Вигідніше громадам буде здавати землю в оренду, адже тоді платиться і оренда, і ПДФО. А коли земля стане чиєюсь власністю – в ОТГ піде тільки земельний податок.

Де взяти гроші в бюджет? За проданий гектар можна разово отримати від 31 тисячі 30 до 46 тисяч 570 гривень. Якщо ж здавати землю в оренду – кожен гектар за 10 років принесе державі 93 тисячі 140 грн. Та ще й сама земля лишиться державі.

Аналізуючи законопроект, Руслан Хомич стверджує: якщо він пройде, маленьких власників фактично не лишиться, а Україна стане територією іноземних країн.

Отож він закликав ретельніше вивчати законодавство, об’єднуватись навколо громадських організацій на зразок тієї, яку він представляє, і боротись за майбутнє України разом.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -