Жителька Володимира-Волинського Галина Борис незабаром відкриє восьмий виноградний сезон, бо на присадибній ділянці вирощує майже чотири десятки сортів винограду. Недавно на Фейсбук вона створила групу «Виноградарство як хобі на Волині», де ділиться секретами вирощування цієї цілющої і запашної ягоди, запрошуючи туди долучитись інших виноградарів. Коли ж і ми довідалася про виноградне хобі нашої давньої знайомої і директора міського територіального центру соціального обслуговування з якою часто спілкуємося, це відкриття стало для нас справжньою несподіванкою. Отож, не гаючи часу, бо весна не за горами, запросили Галину Леонідівну до розмови, бо у неї є чому повчитись і початківцям, і досвідченим виноградарям.

Не бійтесь вчитись і помилятись

– Вирощування винограду, то моє хобі… довжиною у сім років, скоро відкрию восьмий виноградний сезон, – каже Галина Леонідівна, котра розпочала цим займатися зовсім випадково, і завжди хотіла мати на городі щось корисне і смачне. Ще раніше в Інтернеті й спеціальних журналах шукала знімки і сорти з гарним добірним виноградом, вирізала тексти з періодики, роздруковувала, зшивала все докупи, та усе ніяк не наважувалася купити хоча б кущик, бо думала – виноградарство, то особлива наука, ягода любить ретельний догляд і теплий клімат, то навряд чи сповна розкриє свої властивості у нашім краї. Та одного разу, виписуючи з інтернет-магазину кущі малини, калини і агрусу, не втрималася і купила всього один кущик винограду сорту «кодрянка», бо вельми вже гарними і великими виглядали на знімку ягоди.

За літо він добре підріс, а взимку підмерз, бо не вкрила його. Правда, пагони, що були під снігом не постраждали від морозів, і той перший досвід навчив, що виноградна лоза може зберігатися під природним укриттям. Здорові бруньки порадували першим невеликим гроном. Але… то був не виноград «кодрянка», і до слова, жоден із семи перших сортів, які жінка виписала у каталогах через  інтернет-магазини, чи придбала у випадкових продавців на ринку не підтвердили своєї сортності.

Наступного року, вже черпала інформацію від виноградарів, які мають досвід і спілкуються на форумах, вибравши той варіант, який найбільш доступний. І наполегливіше шукала у мережах поради про догляд і обрізування, бо пагони швидко загущувалися. Читати інформацію і відразу застосовувати її на практиці набагато простіше, ніж вивчати лише теорію, переконує жінка. А тим, хто має бажання вирощувати виноград, радить постійно вчитися, а помилившись, не розчаровуватись, бо лоза при доброму піклуванні віддячить щедрим врожаєм. Коли ж після довгих трудів на вашім городі сонцем наллється вагоме гроно, радітимете, мов дитина, а виноград стане вашим улюбленим хобі, як це сталося у нашої співрозмовниці.

– В Україні немає регіону з найменш сприятливим вегетаційним періодом для вирощування винограду, ніж наш волинський край, – розповідає Галина Борис. – Але у нас є і свій бонус – сніг, який «кутає» лозу в теплу ковдру. Крім того, є ще один «плюс» волинського виноградарства: “король” антиоксидантів – ресвератрол є у найбільшій кількості тільки в червоному винограді, вирощеному у нашому стресовому кліматі! Підібравши правильні сорти, можна насолоджуватись стиглою солодкою і цілющою ягодою і у нас.

 З чого почати

Бажано із таких сортів, які стійкі до хвороб і пробачають різні експерименти над собою при формуванні кущів. Із майже сорока сортів переважно столового, а також універсального та кишмишного винограду, які випробувала Галина Борис, найкраще себе зарекомендували «Августин», «Плевен мускатний», «Румба» та інші, хоч тут у кожного свій смак.

Найліпше виноград садити на відкритих сонячних ділянках. Найменше затінення буде затягувати визрівання, зменшувати цукристість, збільшуючи ймовірність грибкових захворювань. У нашої співрозмовниці  шпалери розміщені з півночі на південь і виноградна лоза увесь день освітлюється сонцем та добре провітрюється. Оптимальна відстань між кущами два-два з половиною метри, між шпалерами – три. Садить кущ так, щоб «п’ятка» була на глибині близько 30 сантиметрів від поверхні грунту і під кутом 45 градусів у напрямку півдня. Глибше садити не рекомендує, бо коріння повільніше прогрівається, кущі розвиваються слабше і отримують менше часу для достигання.

– Перші кущі садила у так звані «розумні» ями – з дренажем, з усілякими  лігумінками, а пізніше  – просто під лопату і… значних відмінностей у розвитку не помітила, розповідає господиня. – Землі у нас родючі, поживні і вдосталь вологі. У ямку сиплю трохи нітроамофоски чи перегною. Під молоді кущики органіки даю не багато, бо заводяться личинки хрущів, які дуже шкодять корінню.

Ще одна порада для початківців – садіть ранні, ранньо-середні та середні сорти винограду, бо пізні не кожного року визрівають. І звертайте увагу на підвищену комплексну стійкість до морозу і грибкових хвороб.

Якщо вирощувати два-три кущі винограду, то проблем із надлишком врожаю не виникне. А от коли кущів більше…  Десять кілограмів з куща хорошої товарної ягоди отримати не трудно. Вирощений з любов’ю чотирьох-пятирічний кущ з достатнім запасом багаторічної деревини віддячить вам і двадцятьма кілограмами грон. Тому, починаючи садити свій виноградник, бажано не губитися у виборі, а врахувати різні терміни дозрівання і призначення виноградної ягоди. Найпізнішого у нашій зони винограду хочеться не менше, ніж надраннього. А коли його вдосталь, то шукаємо підходящий для сушіння, соку чи вина.

У виборі сорту за смаком ніхто порадою не допоможе. Тут вже тільки пробувати і вирішувати самому. Приміром, дегустуючи сорти, кожен смакує по-різному: комусь подобається білий, комусь – червоний, хтось любить соковитий солодкий, хтось – з мускатним смаком, а декому – чим більші ягоди, тим краще. Для родзинок є спеціальні кишмишні сорти. Якось і їй скортіло пов’ялити найкрупніший на той час зібраний виноград із ягодами мармеладної м’якоті – «Венгус» і «Кокл білий». Він виявився просто неперевершеними ласощами, хоч і довелося кожну ягідку розрізати навпіл і вийняти насінинки, але це того варте.

Клопітно, але доступно

Що головне у технології вирощування винограду? Усе просто – кущі треба  захищати від пізньовесняних заморозків, а під час вегетації обов’язково підв’язуйте, виламуйте лишні зелені пагони ще на початку їх росту, за першим-другим листочком прищипуйте пасинки, після цвітіння видаляйте зайві грона, обробляйте від хвороб, підживлюйте, наприкінці вегетації робіть чеканку для кращого визрівання лози, обрізуйте на зиму, кладіть, притиснувши до землі… Може, трохи клопітно, але це тільки на перший погляд, насправді – доступно і приємно, переконує жінка. І не рекомендує вирощувати великих і важких грон, бо вони мають звичку нерівномірно достигати. Приміром, у найбільших, які ще у стадії гороху, вирізає бокові або нижні ягоди, проріджує їх. Хоча деякі грона кишмишового сорту «Велес» виростали до двох-трьох кілограмів і не вміщалися у п’ятикілограмові сітки, які захищають  від ос.

З часом їй довелося розпрощатися з кількома сортами, і на це є різні причини. Приміром, пізній виноград «Молдова» не кожного року набирав потрібну цукристість, сорти «Монарх» і «Кокл білий» з найкращою стійкістю до хвороб і найбільшою жовтою ягодою, але вони обсипалася після цвітіння, «вікторія» надто тріскався, коли після засушливого періоду випадало багато вологи, чудовий на смак з червоною ягодою «Мускат новошахтинський» не хотів зимувати притиснутим до землі, завжди підмерзав, давав малий врожай і мав нестримний ріст лози, квітнувши на пасинках до самих морозів.

Коли кущів багато, доглядаємо за ними усією родиною. Тут без чоловічих рук просто не обійтись, бо треба поставити шпалери, закріпити їх, удвох зручніше підв’язувати лозу.

Обробіток винограду від хвороб, то також окрема наука. Варто напрацювати свою схему з системними і контактними фунгіцидами і обробляти не після появи хвороб, а з метою профілактики, роблячи три- чотири обробки для найменш стійких сортів: у період перших чотирьох-п’яти листочків, перед цвітінням, після нього і, при потребі, у період змикання ягід у гронах. Необхідно дотримуватись норм внесення, регламенту застосування засобів хімічного захисту, періоду очікування від останньої обробки до споживання. Тоді гарантовано смакуватимете смачною і корисною ягодою, не купуючи її на ринку. Варто знати, що у нашім регіоні мало виноградних хвороб, а шкідників майже ніколи не траплялося.

Нині у Галини Леонідівни лишились найбільш улюблені сорти, бо вони добре дозрівають, мало хворіють, або й не хворіють зовсім, відмінно зимують без укриття. І усі смачнющі! Це – «Августин», «Аркадія», «Велес», «Вальок», «Дружба», «Забава», «Ніколь», «Плевен мускатний», «Румба», «Руслан», «Фуршетний», «Флора», «Хамелеон», «Юпітер», «Дойна». Є ще такі, які вивчаються і, можливо, стануть фаворитами. І той процес у неї безкінечний. Уже цього року вона придбала більше десятка чубуків технічних комплексно-стійких сортів винного спрямування, але поки що думки щодо новинок такі ж, як на початку вирощування столових сортів: то непомірна наука виготовити власне вино зі власноруч вирощеного винограду…

Стильні виноградні штучки

Для кожного заняття чи хобі потрібне якесь своє знаряддя. У виноградарстві знадобиться майже весь звичний при роботі на присадибній ділянці реманент, але є і специфічні “стильні штучки”, як-от тапенер – підв’язувач лози, рефрактометр для заміру цукристості ягід, сітки від ос… Та не варто засмучуватись, якщо їх немає. Добре підв’язати виноград можна і вручну, а відсутність рефрактометра чудово заміняють діти. Як у бабусі онучок Данилко, котрий першим сповіщає: достиг виноград чи ні. Коли ж він їсть виноград, замружуючи від задоволення очі, то значить цукру там вдосталь. І дизайнерські сітки від ос можна пошити самому, правда і купити їх не надто дорого.

Узимку можна наробити ярличків, придбати нові сорти, потримати їх в руках, тішачись і звикаючи один до одного. А можна переглядати літні знімки і згадувати смак, ковтаючи слинку.

Багато її друзів, колег і знайомих придбали у неї саджанці винограду. Хтось не новачок у тій справі, а хтось вперше береться за це.

Виростити свій виноград може кожен, хто має хоч клаптик землі, головне – бажання, переконує жінка.

comments powered by HyperComments
- реклама -