Бджоли можуть вилікувати від багатьох недуг, переконаний колишній підполковник міліції, а нині пенсіонер Василь Петрук, котрий має до двох десятків вуликів у Руді, стільки ж у Ізові та ще кілька лежанок, під якими мелодійно дзижчать невтомні трудівниці.

Мені і собі захотілося спробувати бджолину оздоровчу процедуру, завітавши у Руду на ошатне обійстя сільського бджоляра, котрий  торік у цім селі купив землю неподалік від батьківської хати. Там викопав ставок, запустив линків, поставив вулики й власноруч зводить будинок, оздоблюючи його деревом, бо він майстровитий столяр, навіть меблі сам робить.

Лягаю на дерев’яний вулик-лежанку, господар закриває кришку, а я дивлюсь у невелике віконечко, що виходить якраз у лісок. У хатинці пахне медом, деревом, літніми травами. Зручно вмощуюсь на лежаку, розслаблююсь, заплющую очі і ніби чую шум водоспаду – це під моїм лежаком ворушаться, снують, повзають і працюють непосидючі трудівниці – бджоли. Їхнє спокійне дзижчання  передається й мені, заколисує, дуже хочеться спати. А полежавши трохи,  відчула незвичайне тепло і легеньке пощипування у тілі, здавалося по ньому лазять мурахи. Ділюсь цими відчуттями з пасічником, а він пояснює: де пощипує, то там є якісь проблем зі здоров’ям.

Спить на вулику й сам господар, але робить це (й усім рекомендує) тільки з травня до вересня, поки гарна тепла погода, й бджоли  найбільш активні. Оті працьовиті комахи й Василя Петрука вилікували від хвороб й «поставили» йому правильний діагноз.

– Це своєрідне природне лікування, хоч я до медицини не маю ніякого відношення, бо працював у правоохоронних органах у Володимирі-Волинському, Любомлі та Нововолинську. Перед пенсією обіймав посаду начальника міжрайонного відділення державної служби охорони, – розповідає пан Василь. – Це радше відновлення організму за допомогою бджолиної енергії, своєрідне його перезавантаження. Випромінювання бджолиної енергії має частоту коливань подібних до нашого організму,  це ніби їх масаж і підзарядка. Ті клітини, які погано працюють, не отримавши нормального харчування, завмирають, а за допомогою бджолиної вібрації вони оживають – запах, тепло, звук благодійно впливають на наш організм, змушуючи його працювати по-новому. Кожен відчуває їх вплив також по-своєму й лише одна людина з сотні може не сприйняти такий контакт. Варто знати, що лягаючи у хатинку, потрібно розслабитися і намагатися заснути. Є навіть такий вираз «сон на вуликах» – це означає міцний сон. Коли втомлююся від фізичної праці, приходжу сюди, лягаю на півгодини і встаю бадьорий і енергійний. Може й не повірите, але ці комахи також дуже реагують на різні подразники й добре відчувають наш стан, тому їх не можна дратувати, приміром, мобільним телефоном, музикою, парфумами, алкоголем, тютюном, ліками.

Бджолиний «готель» запозичив у рівненського цілителя

Розмовляючи з пасічником, поцікавилась, де він запозичив таку цікаву ідею? Власною пасікою обзавівся   Василь Петрука не відразу. Зайнятися такою справою змусив букет хвороб: радикуліт, остеохондроз і ще кілька різних болячок, а, бувало, спину скручувало так, що не розігнутися. Взявся штудіювати різну літературу, де описувалися методики лікування медом, продуктами бджільництва та сном на вуликах. Й понад десять років тому довідався, що на Рівненщині, у селі Малятин Гощанського району є місцевий пасічник Григорій Теслюк, котрий  лікує хворих у спеціальних вуликах. Тож закортіло йому спробувати оздоровчу методику, а заодно побачити його диво-конструкції. То і поїхав на Рівненщину. А після  приїзду власноруч змайстрував два вулики-лежанки, у яких можна спати. І навіть їх удосконалив. Вулики поставив поряд з будинком і розмістив їх, зважаючи на сторони світу – так колись єгиптяни ставили піраміди.

– Мій рівненський колега з’єднав три вулики разом – так у нього вийшла невеличка хатка для бджіл, – пояснює Василь Володимирович. – Я ж змайстрував із сосни та липи два суцільні вулики завдовжки два метри, в які переселив по три бджолосім’ї, а зверху облаштував дерев’яні лежаки. Ця робота зайняла місяць. Під кожним лежаком живе до трьох тисяч бджіл, якими керують три матки. Бджолосім’ї відчувають підтримку одна одної, і зимують краще, ніж кожна окремо. У лежаку зробив отвори, крізь які випаровуються цілющі аромати меду та прополісу. Доторкніться рукою до лежака. Відчуваєте тепло, яке випромінюють бджоли? – питає. – Вони майже увесь рік підтримують постійну температуру у вулику – 36 градусів. У людини така ж температура тіла, тому організм не перегрівається й не переохолоджується. У такому ліжку тепло у будь-яку погоду. Я переконався, що дві-три години сну у вулику прирівнюється до дев’яти нічного.

Божі комахи від багатьох недуг помагають

– Ми недооцінюємо того, що дала нам природа, а людина і бджола жили поруч споконвіків. У Києво-Печерській лаврі бджоли мешкали разом з монахами у печерах, таким чином оздоровлюючи повітря, тому монахи ніколи не хворіли й називали їх «божими комахами». У медових продуктах зібрана майже вся таблиця Менделєєва, вітаміни, мінерали, ферменти, кислоти тощо, – розповідає пасічник. – Липовий мед найбільш помічний від застуди, лісовий допомагає нормалізувати тиск, акацієвий використовують при лікуванні недуг кишково-шлункового тракту, жовчних і ниркових хвороб. Проти варикозного розширення вен необхідно вживати ріпаковий та каштановий, гречаний допоможе подолати проблеми з печінкою. Якщо ж потримати рамку із бджолиним розплодом над головою хоча б п’ять хвилин, то минає біль. Кілька років тому у мене різко заболіло під лопаткою. Може через протяг, бо їжджу на автомобілі з відчиненим вікном. Пробував різні методи лікування – нічого не допомогло, а коли полежав у вулику – хворобу, мов корова язиком злизала. Тиждень по годині й встаю, мов нова копійка!

Бджолотерапія корисна для тих, хто страждає від радикуліту, остеохондрозу, нервових розладів, і, як свідчать відгуки моїх друзів і знайомих, котрі навідуються, аби оздоровитися, вони вилікували гіпертонію, у них перестала боліти голова, поліпшився зір, очистилися судини. Зауважте, що такі процедури протипоказані хворим з онкологією, із туберкульозом, із психічними розладами, якщо в організмі є якісь часточки металу. У мене був випадок, коли людина лягла на лежак і відразу ж встала, бо їй зробилося зле. Тут діє правило: або добре, або погано, отож таке оздоровлення індивідуальне. До мене йдуть люди, але свою пасіку на комерційну основу не переводжу, хоч, звісно, хворі часто віддячують за цілющий «медовий» сон…

Господар просить скуштувати запашного медку й веде у будинок. І тут нас знайшли бджоли. «Не боїтеся такого близького сусідства?» – запитую.

– Ні, бджолині укуси тільки на користь, тому пасічники, вочевидь, і живуть довше, ніж інші. І не тільки тому, що їдять мед, але й завдяки укусам бджіл, – каже. – Бджолиний укус – це як універсальна ін’єкція, у якій є двадцять амінокислот, білки, вуглеводи, ферменти, ензими, гормони. Дози маленькі, але дуже високої біологічної активності. Бувало, і мене у день кусали по 15-20 разів. Це трапляється, коли відкриваю вулики у похмуру вітряну погоду. Тоді комахи сердяться, бо вони не можуть збирати нектар. У такий час краще їх не турбувати. Звісно, часто заглядаю у вулики, аби пильнувати рої й трутнів, бо їх може розвестись стільки ж, як і бджіл. Тоді з сім’ї нічого путнього не вийде. Не люблять комахи, коли приходжу з цигаркою. У них навіть отрута цілюща. Робочі комахи можуть збирати нектар на відстані до трьох кілометрів. Довкола сідають особини, які вже завершили свій обліт. Річ у тім, що всі бджоли одразу до вулика залетіти не можуть, от вони ніби стають у чергу, щоб потрапити у свою домівку. Комахи, до речі, своєрідними рухами тіла повідомляють іншим членам рою, куди саме треба летіти за пилком.

Василь Петрук розводить карпатських бджіл – виписує їх із одного закарпатського розплідника, купує спеціальні препарати, щоб оздоровлювати комах і маток. А поряд на деревах ставить пастки для роїв.

– За понад десять літ моя пасіка значно виросла з кількох вуликів до чотирьох десятків, – каже чоловік. – Мед бджоли носять дуже добрий, бо неподалік є ліс, поля квітують. Для печінки важливо, щоб в ньому кульбаба була, для крові – гречка, для підняття гемоглобіну – ріпак. Тож від ранньої весни до осені мої трудівниці зайняті. А щоб мали, де брати запашний нектар, сію неподалік гречку і фацелію.

Тетяна АДАМОВИЧ.

comments powered by HyperComments
- реклама -