На головну Новини Суд “22-х запорожців”: свідчення у режимі відеоконференції

Суд “22-х запорожців”: свідчення у режимі відеоконференції

   У Володимир-Волинському міському суді продовжується розгляд справи «22-х запорожців». Так охрестили кримінальне проводження за частиною 2 статті 409 «ухилення від несення обов’язків військової служби», яке триває вже третій рік поспіль, щодо колишніх мобілізованих бійців 51-ї бригади.

У липні 2014-го року  підрозділ тодішньої 51-ї механізованої бригади ЗСУ упродовж десяти днів майже без бойових та харчових припасів,тримався під обстрілами на териконі поблизу Червонопартизанська на Луганщині,  що приблизно за 5 кілометрів  від українсько-російського кордону. 46 бійців волинської бригади покинули позицію та, за офіційними даними, відійшли на територію  Російської  Федерації, перетнувши кордон у районі КП “Ізварине”. Вони потрапили в полон до росіян, а через декілька діб повернулися до України, де військова прокуратура звинуватила їх у дезертирстві.

Раз на місяць бійці з різних куточків України – Кам’янця-Подільського, Вінничини, Рівненщини та інших областей приїздять до міста, де  дислокувалась їхня колишня бригада, та знову  повертаються спогадами у страшне літо 2014-го. За три роки ведення справи, яку було передано із Запорізького суду до Володимир-Волинського,  розглянуто близько півсотні  томів матеріалів та опитано декілька свідків.

На черговому засіданні суду  минулого тижня відбувся допит чергового свідка підполковника Юрія Іванова з білоцерківської 72-ї бригади, який відбувався у режимі відео-конференції із Васильківського районного суду. Він розповів, що не був присутній на териконі разом із бійцями та не знає їх особисто, втім знайомий із ситуацією, оскільки на той час перебував на посаді заступника начальника штабу з бойового управління. На думку свідка, військовослужбовці не повинні були покидати позицію, а натомість закопати бойову техніку та зробити собі надійне укриття. Щоправда те, що у бійців не було жодних засобів для копання землі, йому невідомо.

Відповідаючи на запитання адвоката Олени Яркіної, яким чином  бійці облаштовували собі бліндажі на териконі, обвинувачений Ігор Головій розповів, що їм доводилось касками виривати землю та обкладатись камінням по боках. Оскільки не мали жодної землерийної техніки, на всю батарею було лише три лопати. У період жорстких обстрілів з 15 по 26 липня  виникали також проблеми і з постачанням харчів, адже останній свій «сухпай» бійці отримали ще 8 липня. Про це підполковнику Іванову також було невідомо. На більшість конкретних запитань адвокатів свідок так і не зміг відповісти, мотивуючи це тим, що не пам’ятає цих фактів.

Суддя Олександр Лященко поцікавився у свідка,  яким чином один із обвинувачених бійців Олег Мусієнко, котрий проходив службу в 72-й бригаді, про що свідчить і його військовий квиток, згідно з наказами цієї ж частини  у її лавах не числився, не призивався за мобілізацією і, відповідно, не брав участі у  АТО. На це питання підполковник Іванов, який є одним із керівників цієї бригади, також не зміг відповісти.

Серед обвинувачених бійців двоє  – інваліди війни, а ще чимало таких, що мають бойові нагороди. Попри  це вони змушені і далі відстоювати свою честь, доводячи, що не зрадники. Хоча півроку тому двоє обвинувачених змушені були з різних причин визнати свою вину, подавши клопотання за статтею 48 про зміну обставин. Таким чином справу для них було закрито. Решта ж продовжуються боротись разом із своїми правозахисниками.

Наступне засідання суду відбудеться уже за місяць, 22 лютого. Троє обвинувачених подали клопотання, аби долучитись до засідання у режимі відео конференції із Тернопільського суду.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -