На головну Новини Тепер Студянку гуси вбрід переходять… Прогулянка-репортаж з-над берегів річки

Тепер Студянку гуси вбрід переходять… Прогулянка-репортаж з-над берегів річки

Майже у кожному селі Володимирщини є ставки, загальна площа водного плеса яких понад 300 гектарів, з них в оренді 96. На території району протікає дев’ять річок, є стільки ж озер, які мають площу більше 32 гектарів. Із трьох десятків джерел лише п’ять очищені й благоустроєні. Загалом у районі налічується  121 водойма.

Деякі озера добре відомі, бо їхні назви дублюють місцину чи населений пункт: Лісне, Тростянецьке, Селецьке і Шистівське. А деякі  не мають ніякої прив’язки. Дудареве розташоване біля Устилуга, Бариш – біля Білина, Маковець – у Писаревій Волі, Куповатець сусідить з Амбуковом, а Невидимка – озеро-загадка, і з 2000 року є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення. Знаходиться ця природна водойма на території Стенжаричівського лісництва неподалік  Залужжя, й займає площу понад два гектари. Найглибше з озер Шистивське, його у народі ще називають «Безоднею», має глибину більше 15 метрів.

- реклама -

Коли мова заходить про річки нашого району, то, звичайно, кожен назве Західний Буг і Лугу. Протяжність найбільшої з них у районі – Західного Бугу – 44 кілометри, а річкової мережі – 230. Власне, в кожного з нас є річка його дитинства, яка, несе свої води в більшу, а ті ще далі.

Тож які вони, ці річечки?

– На території району протікають Риловиця, Свинорийка, Золотуха, Студянка, Ізівка, Луга-Свинорийка, є невеликий рівчак біля Білина, який не має назви, але його відносять до річкового фонду, –  розповідає  інженер з відділу використання водних ресурсів Луцького міжрайонного управління водного господарства Тарас Загайчук, котрий обстежує водні об’єктами та дбає про їх охорону.

    Біля Бегети й далі на захід до Володимира-Волинського тече річка Риловиця, що впадає у Лугу. Вона бере початок у лісі недалеко від Тумина Локачинського району. Її довжина 22 кілометри, русло не глибоке й дуже заболочене, а сама річка занедбана і зміліла.

Правою притокою Західного Бугу є трохи менша від Риловиці – Ізівка, довжина якої 18 кілометрів. Її витоки біля Рогожан, а протікає вона неподалік Ізова. В’ється серед пологих пагорбів, двічі змінюючи свій напрямок, утворюючи таку собі літеру «зет».

Невелика, бо має  лише півтора десятка кілометрів, надто мілка Свинорийка, що починається біля Березович – це ще одна притока Луги – права, впадає у неї на північному заході від Житань. Її річище не звивисте, майже усе помережано каналами.

З Шельвова, через Локачинський та Іваничівський райони і до Володимир-Волинського протікає найдовша, бо має 34 кілометри, Луга-Свинорийка. Її долини надто заболочені, річище звивисте, у деяких місцях завширшки до десяти метрів. Впадає у Лугу біля села Чесний Хрест.

Із заболочених околиць біля Верби витікає Золотуха, що має широкі долини, але річка не глибока. Русло має пряме, помережане меліоративними каналами. Тече біля Селисьок, Микитич, Стенжарич, а біля Коритниці впадає у Західний Буг.

Зацікавившись малими ріками нашого району, познайомилась із архівними матеріалами, які містили результатами обстеження водойм обласним управлінням водних ресурсів та екологами.

У дев’яностих років проблеми річок були в основному пов’язані з господарською діяльністю, вони страждали від того, що поряд стояли тваринницькі комплекси, склади добрив. Також порушували їх природний баланс інтенсивне використання, від цього вони міліли, замулювалися і заростали. Але найбільше потерпали річечки від забруднення стічними водами промислових підприємств та комунальних господарств, від стоків з населених пунктів, транспортних шляхів і сільськогосподарських угідь.

   – Ці проблеми актуальні й тепер, та до них додалися інші, які негативно впливають на  екологічний стан. Це – розорювання прибережних смуг, неправильне регулювання рівнів води в осушувальній системі, забруднення вод пестицидами. Більшість річок, особливо малих, занедбані й засмічені, а їхні колись чисті джерела замулені. Пройшовши берегами водойм, можна побачити як тут багато сміття, бо деякі люди вивозять і скидають його у річки або ж на береги, шкодять природі й відпочивальники, – каже Тарас Загайчук, з яким ми провели своєрідне обстеження однієї з малих річок – Студянки, яка «примандрувала» до нашого району з Іваничівського. – Цю мальовничу річечку спіткала така ж доля, як всі інші на Волині – її прибережну смугу осушили і перетворили на магістральні канали, на берегах викопали ставки. Як наслідок,  подекуди  від Студянки лишився неширокий потічок, який у деяких місцях можна вбрід перейти…

Немає у Студянці студеної води

Колись ця річка була повноводною, її ширина сягала до шести метрів, глибина – до трьох. Своїй назві Студянка завдячує джерельній воді, що завжди була студена. На жаль, доводиться говорити про це у минулому часі, бо замулились джерела, які живили річечку, а, отже, і нема вже тієї студениці.

Студянка тече з півдня від Грибовиці на північ та північний захід, впадає у Буг на південних околицях Устилуга. Біля населених пунктів її береги обсаджені вербами. Неподалік Будятич є джерело, біля нього поставили капличку, де святять воду. П’ять років тому тут археологи досліджували лівий берег і знайшли пам’ятки архітектури ранньослов’янського і давньоруського періоду –  двошарове поселення.

У деяких місцях заплава річки має ширину до чотириста метрів, вона заболочена, а на її берегах викопали багато ставів, їх є кілька у Русові й Хотячеві. Де-не-де від річки лишилися болотяні рівчаки або зарослі. Це видно біля дороги Володимир-Волинський-Нововолинськ на в’їзді у шахтарське місто. Тут, недалеко від Дігтева розкинулось велике болото, на ньому плавають лебеді й дикі качки. Береги річки зарослі осокою і рогозою, зутрічається зозулинець болотний, меч-трава, росичка та інші вологолюбиві рослини.

– За висновками обласних  експертів з охорони навколишнього середовища, які щорічно досліджують воду зі Студянки, та ще з Луги і Західного Бугу, за останні роки їхні показники поліпшилися, і вона є відносно чистою, –  рзповідає Тарас Загайчук. – І ось чому. Приміром, основними забруднювачами Студянки були нововолинські шахти № 9 та № 5, які скидали у басейн річки зворотні шахтні води, а тепер видобуток вугілля зменшився. Та відбувся зворотній процес. Внаслідок закриття деяких шахт піднявся рівень ґрунтових вод і це призвело до заболочення. Болота у цій зоні відносяться до загально-зоологічного заказника «Прибужжя».

Були млин, і пляжі, й риба сама до рук пливла…

– Колись річечка була така повновода, то в Русові  вверх по течії збудували  водяний млин, а в Устилузі били сильні джерела, вода у них була чистою і льодяною, на чистім піщанім дні сонячними зайчиками виблискували камінці, – розповідає 75-річна устилужанка Онисія Ковальська, хата якої стоїть на горбку поряд з річкою, що за кілька сотень метрів впадає у Західний Буг. –  В Устилузі недалеко від озера Дудареве був ставочок, його називали Білим Бугом, тепер там поля і все розорано. За Польщі на вихідні та на літній відпочинок на річку приїздили заможні люди з Варшави, ставили дерев’яні котеджі. У місті мешкали офіцери польської армії, котрі на березі облаштували пляж. Аби діти могли безпечно бавитися, у воді їм робили величезні дерев’яні підмостки, й обгороджували їх з усіх боків.

У 60-х роках біля Руснова на річці змінили русло, викопали кілька колгоспних ставків, їх зарибнили, а рибу продавали. Коли рили водойми, Студянкою текло багато мулу й глини, то не раз з багна витягували корів, які йшли до водопою. До слова, нині на їхнім кутку, що сусідить з митницею, ніхто не тримає корів, а було  більше семидесяти.

Онисія Володимирівна добре пам’ятає, як у дитинстві кошиками і навіть руками виловлювали щук, лящів, пліток, в’язів, краснопірок, жерехів, линків, окунів, траплялися вугрі й соми, а піскарями птицю годували, бо риба заходила із Західного Бугу.

   Колись у повінь затоплювало сусідні городи й плавали на них копиці сіна і соломи. У зимову пору діти на перервах бігли до річки, – до неї рукою подати, а школа стояла, де тепер супермаркет «Максим». Прийдуть у клас мокрі, замерзлі, то так бавилися і плавали на крижинах, падали у воду, але щоб хтось захворів – ніколи.

Як перекривають шлюзи на хотячівських ставках, то Студянка зовсім міліє, її гуси вбрід переходять, а людям води по щиколотки, до розмови долучається донька Онисії Ковальської Мирослава, у минулому вчитель географії з Хотячева, котра мешкає з мамою й нині знайшла заняття до душі. Біля її хати  куди не глянь – скрізь квіти, тільки лілій має понад півтори сотні сортів, та майже стільки ж тюльпанів, два десятки лілійників.

Від Ковальських вирушаємо на інший бік річки. Її заплави майже впритул підходять до обійстя 83-річної Марії Шпараги, котра шість років тому переселилася в Устилуг з Рогожан. Та і вона пам’ятає річку повноводною, коли однієї весни доводилося рятувати живність, бо вода підступила до хліва. Раніше її береги були менше зарослі, кожен мав якусь живність і худоба та птиця випасались на луці. Тепер тут хіба-що скубуть травицю кілька кіз і один кінь, а поодаль шукає поживу довгоногий лелека.

– Є кілька причин, що річка міліє та замулюються. Тягнуть з неї воду ставки у Хотячеві й Руснові, там річці змінили русло. У Західному Бузі в останні п’ять років поменшало води, його рівень став нижчим від Студянки, – розповідає міський голова Устилузької ОТГ Віктор Поліщук. – Свого часу, коли будувалася дорога на митницю, річку випрямили й затиснули у трубу, це також порушило природний баланс. Змінюють його і бобри, яких тут розвелося тьма-тьмуща, та їх не можна виловлювати, бо занесені у Червону книгу. Вони валять дерева, перекривають джерела, хоч і у цім деяка користь, бо їхні загати піднімають рівень води.

Розмовляючи про екологію у цім регіоні, поцікавилась, чи забруднює річку місцеве водопровідно-каналізаційне господарство та жителі? Виявляється, ні. Устилуг не має централізованої каналізації, а нечистоти з вигрібних ям скидаються на поля фільтрації, які знаходяться далеко від водойми, в протилежному боці.  До слова, у міськраді є два проекти на каналізування з  біоочисткою, які  хочуть реалізувати.

То чи можна  врятувати Студянку? Міський голова переконує: треба кошти і немалі, але, вочевидь, у посадовців вищих рівнів проблеми зовсім інші.  Отак потихеньку вмирає річечка, яка для устилужан, та й інших жителів сіл, була найкращим місцем відпочинку. І тільки старші люди ще згадуватимуть про її чисту джерельну воду.

Тетяна АДАМОВИЧ.

comments powered by HyperComments
- реклама -