На головну Новини “Торчинпродукт”: за прохідною всесвітньо відомої компанії.Репортаж з прес-туру

“Торчинпродукт”: за прохідною всесвітньо відомої компанії.Репортаж з прес-туру

Ну хіба не цікаво побачити, де і як виготовляють продукти, які на твоєму столі фактично щодень? Бо як не майонезом, то гірчицею дорослі українці із задоволенням приправляють і сало, і ковбасу, і шинку, а, при скруті, – й просто скибку хліба чи картоплину. Тож гріх було відмовитися від   прес-туру на підприємство, повз склади якого проїжджаємо, щоразу прямуючи до Луцька, і яке звикли називати просто «Торчин-продукт».

 

Відповідальний бізнес з «Абеткою харчування»

Теперішній лідер майонезно-кетчупного ринку України  виник у 1994 році на базі цеху безалкогольних напоїв Луцького заводу продтоварів. Його виробничі потужності, розміщені у селищі Торчин, по суті стали новим підприємством, а кетчупи і майонези швидко і впевнено завоювали ринок і харчові симпатії жителів спершу Західної, а згодом і всієї України.

Із 2003-го, відколи ПрАТ «Волиньхолдинг»  входить до складу всесвітньовідомої швейцарської компанії, тут кардинально змінилося геть усе. Основні принципи корпоративної політики відображає логотип  «Nestle» – зворушливе зображення пташки, яка годує пташенят, що із розкритими дзьобиками чекали її у гнізді, і символізує турботу і безпеку, захист від усіляких ризиків. Тож засади відповідального бізнесу, який швейцарець Генрі Нестле 150 років тому починав із виробництва замінника грудного молока, фірма, що стала тепер однією із найбільших у світі, сповідує і досі.

Директор з корпоративних комунікацій та зв’язків із громадськістю  «Nestle»  в Україні та Молдові Володимир Співак одним із найбільших надбань для компанії в цілому і для Торчина зокрема назвав високу якість продукції.

Цікавим прикладом активної  громадянської  позиції «Nestle» є проект «Абетка харчування», спрямований на формування культури здорового харчування у дітей молодших класів. Володимир Співак наголосив  вони не говорять про свої бренди, не рекламують себе, а прислухаються до  потреб суспільства.

До речі, відповідаючи на запитання журналістів, чи не випускатимуть у Торчині кетчупи для дітей, головний технолог підприємства зізналася, що керівництво «Nestle» категорично відхилило таку пропозицію, заявивши, що кетчупи й майонези не можуть бути продуктами дитячого харчування. Такі маркетингові прийоми для цієї компанії неприйнятні й суперечать принципам  відповідального бізнесу. До речі, і дорослим фахівець порадила уважно читати рекомендації  на упаковці  про поживну й енергетичну цінність продуктів та добові норми споживання.

 

Замість хімічних стабілізаторів – звичайний крохмаль

Контроль за якістю майбутньої продукції починається із прохідної. Персонал заходить до свого цеху, як в операційну, лише у стерильному спецодязі – халаті, сіточці для волосся, спеціальному захисному взутті, помивши і обробивши руки дезінфікуючим розчином. У виробничій зоні заборонено їсти, носити годинники, обручки, сережки, інші прикраси, використовувати накладні нігті та вії, якщо маєш манікюр – одягай гумові рукавиці. Під час екскурсії усе це робили і ми, нарешті зрозумівши, навіщо напередодні господарі уточнювали розміри взуття кожного. А один із колег надів захисну сіточку і на свою імпозантну бороду.

Побувавши у цехах, де виготовляють і пакують майонез та гірчицю, представники ЗМІ переконалися, що виробництво соусів  «Торчин»  повністю автоматизоване. Це, запевняють на підприємстві, дозволяє чітко дотримуватися технології, забезпечує чистоту на всіх етапах виробництва. Саме стерильність виробничого процесу забезпечує тривалий термін зберігання кетчупів та майонезів, який, між іншим, значно коротший, ніж у аналогічних імпортних. Торчинські холодні соуси не містять ГМО та підсилювачів смаку, а для підтримання однорідної консистенції тут додають звичайний крохмаль – без нього довелося б використовувати штучні  хімічні стабілізатори, пояснюють технологи. Кожна партія готових соусів проходить низку досліджень, насамперед, контроль хімічного та мікробіологічного складу, дегустатори  оцінюють смак, аромат, колір, консистенцію.  Уся сировина та готова продукція проходить понад 10 тисяч аналізів на рік у фабричній та центральній лабораторії. Систему контролю якості – від вирощування помідорів до потрапляння кінцевого продукту на магазинну полицю – нам продемонстрували на прикладі упаковки кетчупу. А ще   наголосили, що купувати їх слід у магазинах, яким довіряєте і де продукція зберігається у вітринах-холодильниках,  порадили уникати вуличних лотків, особливо у літню спекотну погоду.  Як виявилося, одну упаковку із кожної партії продукції залишають у лабораторії до закінчення терміну придатності – аби уникнути непорозумінь у разі скарг споживачів.

Торчинці по-праву  пишаються своїми гірчицями – і не лише тому, що виготовляють їх тут кілька видів за традиційними українськими і європейськими рецептурами. Головне, кажуть місцеві технологи, що гірчичне зерно мелють безпосередньо тут же, не втрачаючи гірчичної олії, а це і насичений аромат, і смак, чого ніколи не досягнеш, використовуючи гірчичний порошок.

 

 «Тримайтеся за поручні, панове»

Хоча підприємства, що намагаються працювати за світовими стандартами є і у княжому місті, та торчинська фабрика почала вражати від прохідної, де привітна жінка-вахтер тактовно запропонувала заповнити вузенькі листочки-анкети. Короткі запитання стосувалися стану здоров’я і травлення відвідувачів протягом останніх трьох діб. Заповнення такого папірця, пояснили журналістам, обов’язкове і  для  підрядників, які приїздять з виробничими питаннями. Так тут запобігають  проникненню різного роду інфекцій.

   Територія підприємства – не просто чиста, а впорядкована, наче під лінійку із акуратно розграфленими пішохідними доріжками. Як виявилося, це не просто краса й доцільність, а насамперед, турбота про безпеку співробітників, від яких тут вимагається чітка дисципліна – вони не мають права, прямуючи від цеху до цеху, зійти з доріжки, аби не потрапити під автонавантажувачі, які рухаються територією. Слова  менеджера Євгенії Корольової, яка супроводжувала нас на другий поверх офісу, аби на сходах трималися за поручень, журналісти спершу сприйняли за чергову чемну пораду. Та за кілька хвилин по тому інженер із охорони праці Володимир Яіцький пояснив, що це обов’язкова вимога  для усіх, без винятку, і спрямована ця обережність на запобігання виробничого травматизму. Тож, тримаючись за поручні, тут ходять сходами усі, незалежно від посад, ми чули цю пораду щоразу, як під час  екскурсії переходили із цеху в цех.

Безпеці і охороні здоров’я співробітників служить і система попереджувальних знаків, які нагадують, що у шумному цеху треба закласти у вуха біруші, а йдучи коридором, не варто ступати за намальовані на підлозі біля дверей жовті лінії, що позначають, наскільки широко вони відчиняються, аби не одержати в чоло, коли хтось їх відчинятиме. Прибиральниця, помивши підлогу, теж встановлює попереджувальний знак, щоб співробітники зважали, поки під ногами мокро й слизько. За словами Володимира, протягом останніх років на фабриці відсутній травматизм, адже безпека праці, яка не допускає жодних дрібниць, тут піднята до рангу корпораційної політики.

Журналістів цікавило, як  дбають у компанії про екологію? Адже не секрет, що деякі харчовики частенько зливають технічні відходи у природні водойми. За словами  головного енергетика ПрАТ «Волиньхолдинг» Богдана Симоніка,  для всіх підприємств, а крім цього,  «Nestle» має кондитерський і кавовий бізнес у Львові, у тім числі і «Світоч», випускає локшину швидкого приготування під брендом «Мівіна» у Харкові, шороку розробляються нові зобов’язання зі скорочення використання енергетичних і природних ресурсів, зокрема, води. Глобальна  ціль – аби жодним чином негативно не впливати на природу.  Протягом останніх трьох років у Торчині реалізовано більше десяти енергозберігаючих проектів. Інвестиції виправдалися – споживання води скоротилося більш, як на 21 відсоток, а витрати енергії на 16, це заощадило понад 34 тисячі кубометрів води за два останніх роки. Реконструкція котельні дозволяє на 10 відсотків зменшити споживання природного газу.

 

Як стати постачальником для «Волиньхолдингу» 

Торчинські спеціалісти розповіли, що серед їхніх постачальників є і волинські аграрії. Однак для цього треба пройти аудит компанії,  сертифікацію якості сільськогосподарської продукції і способів ведення бізнесу, коли відстежується кожна ланка на усіх етапах постачання від самого початку вирощування рослин. Поля, ферми, виробництво, лабораторії, склади, навіть побутові приміщення мають відповідати державним і міжнародним стандартам якості та внутрішнім вимогам і стандартам  «Nestle». Адже компанія  надзвичайно суворо контролює  якість інгредієнтів для своїх соусів. За найменшого сумніву щодо сировини, стосунки з їх постачальниками припиняють. Тому фірма започаткувала проект «Господар»,  у рамках якого з допомогою швейцарського інституту із Берна та українських фахівців із Сумського університету навчає  фермерів вирощувати екологічно безпечну та високоякісну рослинну сировину. В Україні навчання і спеціальну експертизу «Nestle»  пройшли вже понад 30 господарств, вони стали постачальниками для цієї компанії, крім того продають свою продукцію за кордон.

 

У фахівці – із  недосвідчених студентів

При бесіді за «круглим столом»  начальник відділу управління персоналом  Світлана Пілюк розповіла , що на фабриці працює понад сімсот чоловік. Серед них є досвідчені, як Заслужений працівник харчової промисловості України, головний технолог Антоніна Котик, та переважають люди середнього віку. Про значну кількість молоді свідчить той факт, що перед футбольним турніром серед підприємств з іноземними інвестиціями торчинці зібрали замість однієї аж шість команд – тож довелося проводити відбіркові внутрішні матчі.

Дбаючи про свої кадри, компанія запровадила програму «Ініціатива для молоді», згідно з якою запрошує на стажування студентів старших курсів, незважаючи на відсутність у них виробничого досвіду. Співпрацюють із кількома вишами України, зокрема із Острозькою академією. Працьовиті, амбітні молоді люди, котрі проявляють креативність, ініціативу, ділове бізнес-мислення, часто залишаються тут на постійну роботу. Через цю програму, як виявилося, прийшов на фабрику інженер з охорони праці Володимир Яіцький.

На підприємстві працюють жителі селища Торчин та найближчих сіл, чимало робітників і спеціалістів доїжджає сюди із Луцька фабричним автобусом. Кажуть, у самому Торчині зараз важко винайняти житло.  Заробітки робітників у межах шести тисяч гривень з нарахуваннями. Місцеві  жителі,з якими спілкувалася дорогою додому, розповіли, що «чистими» на руки жінки одержують приблизно три з половиною тисячі, чоловіки, які працюють у транспортному цеху, понад чотири. Люди цінують соціальні гарантії, які надає фабрика, можливість піти у щорічну відпуску, на лікарняний, про що на багатьох інших підприємствах давно забули, і, звичайно, перспективи кар’єрного розвитку.

   Ірина НАДЮКОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -