На головну Інтерв'ю  Трирічна  самостійність Устилузької громади та  її амбітні плани

 Трирічна  самостійність Устилузької громади та  її амбітні плани

   Наприкінці грудня минулого року поставлено крапку  у процесі децентралізації  на теренах нашого району – остання з сільрад визначилась із  об’єднанням  у громаду. Але й були першопрохідці ще три роки тому: Устилузька та Зимнівська увійшли у п’ятірку громад області, які наважились тоді на такі зміни. Досвіду ні в кого ще не було: ні на місцях, ні у вищого рангу чиновників. Впроваджували і учились одночасно. А поступово до процесу стали долучатися інші. Нині в Україні  налічується вже 875 об’єднаних територіальних громад, у яких проживає 9 мільйонів українців. Тож у кожної  тепер своя практика перетворень.

Газета вирішила зустрітись із очільниками чотирьох наших громад, запитати про здобутки, про плани. Першою пропонуємо розмову із головою Устилузької ОМТГ Віктором Поліщуком. Територія громади має 40 тисяч гектарів землі, включає Устилуг і 25 сіл.

- реклама -

 

Хто досі вагається, той втрачає кошти

Сорок хвилин очікувань – і я вже в автобусі, що курсує до села Хотячів. Людей, як кажуть, у межах норми,  очевидно, транспорту в устилузькому напрямку із півторагодинним інтервалом достатньо. В салоні переважно селяни. Розмови – про субсидію, мороз та похорон односельця.

Через півгодини виходжу в Устилузі. Автобус стає неподалік ошатного приміщення міської ради. У просторому кабінеті на другому поверсі вже чекає Віктор Поліщук, під рукою – таблиці із цифрами.  Як  і домовились: будемо говорити про підсумки 2018-го та плани на  нинішній рік.  Але починаю із запитання про транспорт, бо ж довелося трохи померзнути на зупинці.

– Вікторе Ростиславовичу, чи вистачає людям тієї кількості транспорту, що йде на Устилуг з Володимира?

– Рейсів достатньо, люди не скаржаться. Працюємо із двома перевізниками: Володимир-Волинським АТП та підприємцем Ігорем Павловським. Автобуси  ходять справно. Донедавна мали складний відрізок дороги між Рогожанами й Лудином, перевізники відмовлялися від цього  маршруту, бо ламалась техніка. Тепер цей кілометр 140 метрів торік засфальтовано. Покладено також асфальт в Рогожанах, Стенжаричах, на кількох вулицях Устилуга. У Хрипаличах повністю відновлено асфальтне покриття через усе село.

Було, що і  до Коритниці АТП відмовлялось відправляти автобуси. Мусили брати в оренду бус, щоб довозити своїх працівників. Нині у напрямку Ворчина і Зорі підсипано білощебеневу дорогу.  Із  перевізником Ігорем Павловським  запускаємо рейс, який проходитиме через нашу та Оваднівську громади, адже досі є села, з якими немає сполучення. Автобус виїжджатиме з Володимира, повертатиме  до полігону твердих побутових відходів,  проїжджатиме Ворчин, Зорю, біля Селисьок, Охнівку, Білин і через Вербу вертатиметься у місто.

– Допускаю, що ремонт доріг якраз і став можливим завдяки збільшенню доходів, які принесла реформа?

– Звичайно. Не розумію голів місцевих рад, які блокують або до останнього відмовляються долучатися до децентралізації.  Від цього виграє хіба що чиновник, який на посаді, отримує зарплату і не має клопоту. А люди програють, бо не отримують   шансу на  поліпшення  свого життя.

Хоч попервах і у нас проблеми були.  Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад»  прийняли, а механізму його реалізації не визначили. Перед нами ніби стояла стіна, громаду не реєстрували, не могли людям виплачувати зарплатню. Складалося враження, що не всі високопосадовці вірили у задекларовані державою зміни, у те, що вони набудуть такого масштабу.

Тепер громада на середині шляху, бо очікуємо виборів.  Адже від того, хто прийде до влади, також залежатиме, чи децентралізація успішно завершиться, чи піде у зворотному напрямку, загальмується, як було у ряді європейських країн.

Наступні вибори до місцевих рад  мають відбутися вже на базі однієї  адмінодиниці – об’єднаної громади. Однак декому вигідно гальмувати процес, у парламенті лежить чотири законопроекти щодо перспектив  ОТГ.  Якщо все йтиме за планом, у 2020 році децентралізація  завершиться. Хто не об’єднається на добровільній основі,  той буде приєднаний примусово – згідно з заявленими в областях перспективними планами.

Ті, хто досі вагається, втрачають можливості до розвитку.  У 2016 році Устилузька ОМТГ отримала додатково 8,9 мільйона гривень державних коштів. Тепер же громад більшає, а загальна сума дотацій майже не змінюється. Так, торік держава виділила  для ОТГ 1,9 мільярда гривень, а в цьому – лише 2,2 мільярда.

 

Перші субвенції – на освіту

–  На  що найперше спрямовували ці кошти?

– Спочатку 70 відсотків  інфраструктурної субвенції забрали заклади освіти. Найперше позбулися так званої газової голки. Бо школи трьох сіл опалювалися газом, у Рогожанах і Микитичах  навіть ще було  пічне опалення. Тепер не маємо жодної установи, де б використовувався природний газ,  його замінили  твердим паливом. В Микитичах збудовано нову котельню. У їдальнях стоять електроплити.

Усі заклади вже обладнані внутрішніми санвузлами. Перекрито і утеплено ряд шкіл, замінено в них вікна і двері. Для прикладу, в устилузькому садочку не тільки перекрито дах, а й утеплено горище. Відремонтовані  ДНЗ сіл Зоря й Рогожани, які досі працювали лише у літній період,тепер цілорічні.

Не обділили й заклади культури. Так, у будинку культури в П’ятиднях утеплено фасад і замінено покрівлю,  опалення  тут тепер твердопаливне. Потепліло і в клубах Амбукова, який раніше  взагалі не обігрівався, Зорі, де зробили ремонт та опалення.

Торік завершили реконструкцію водогону села Зоря. У п’ятьох селах встановили «частотники»  на водонапірних баштах, що дозволило економити воду.

За ці ж роки закупили два шкільних автобуси і спецтехніку для ВУЖКГ – тепер є свій рачок, маємо чим обкошувати територію, горнути сніг тощо.

–  А які  найголовніші підсумки  минулого року?

   – До загального фонду бюджету ОМТГ надійшло 54 мільйони 89 тисяч гривень, з них власних доходів – 24 мільйони 190 тисяч. Виконали бюджет на 118 відсотків, додатково  маємо  понад три мільйони гривень. Ділити залишок будемо на лютневій сесії.

Що вдалося? Розпочато і на 70 відсотків  виконано реконструкцію школи у П’ятиднях під навчально-виховний комплекс. Це єдина колишня сільрада, де не було свого ДНЗ, хоч дошкільнят тут більше 60. На жаль, зі спецфонду держбюджету недоотримали близько двох мільйонів гривень, що змусило перенести закінчення робіт на цей рік.

З грошей так званого «соцеконому» держбюджету, за сприяння нардепа Ігоря Гузя,  надійшов мільйон 142 тисячі гривень. За них облаштовано вісім дитячо-спортивних майданчиків, придбано комп’ютерний клас для П’ятидень, два комплекти звукової апаратури для бібліотек та клубів,  оновлено  зупинки для чотирьох сіл, проведено капремонт даху селиського ФАПу, амбуківського клубу, садочка у Стенжаричах і НВК Хотячева.

Три мільйони 800 тисяч гривень  державної субвенції  спрямовано  на капремонт тротуару та під’їзної дороги до школи, харчоблоку в ДНЗ Устилуга, санітарної кімнати НВК Хотячева, цоколя рогожанівського садка та фасаду школи у  Зорі.

Не в усіх селах ще є вуличне освітлення, але торік початок  зроблено – торік його встановлено на вулицях Ворчина.

Усе це на умовах співфінансування з місцевого бюджету. Чимало місцевих коштів  витрачено на підсипання доріг комунальної власності, придбання породи тощо. За них  переобладнано  і спортзал Хотячівської школи під клуб.

 

Гроші на розвиток

– Тепер ставимо перед собою інші завдання – реалізовувати проекти більш розвиткові. Треба створювати  нові робочі місця, щоб люди не виїжджали на  заробітки далеко від родин, – продовжує Віктор Поліщук.

Минулого року на  інвестиційному форумі «Волинь-інвест» мали свій майданчик для демонстрації інвестиційної привабливості ділянок, куди плануємо запросити інвестора. У нас чудове географічне розташування, поруч – кордон.

Створюється нова структура –  Економічна ліга, куди з 60-ти вже відібрано 10 громад,  серед яких і наша. Планується підготовка спільних економічних проектів, створення кооперативів, кластерів, які б могли розумно залучити й використовувати кошти європейських донорів. На жаль, Волинь з цим  пасе задніх. Окрім поляків, інших інвесторів у нас не помітно.

З метою розвантаження трафіку на Ягодині нині розглядається питання розташування ще одного автомобільного митного переходу – на території Амбукова. Із польською стороною ведуться перемовини  про будівництво нового моста для вантажного транспорту через річку Західний Буг. Там поблизу станція Ізов, залізничний міст, підходяща  інфраструктура для подальшої розбудови.

Пора вже думати і про створення логістичних центрів. В Устилузі є фірма «Мустанг Транс», яка займається перевезеннями за кордон. З появою нового переходу ця тема може стати особливо актуальною.

На наших землях працює агрофірма «Володимирські сади». А вчора  зустрічався з підприємцями, які також хочуть займатися садівництвом і взяти в оренду сади Стенжарич і Лудина. Адже попит на українські яблука у світі досить високий.

Торік  у громаді зареєстровано ще одне фермерське господарство, яке почало вирощувати спаржу. На території колишніх Стенжаричівської та Микитичівської сільрад розвивається ягідництво.

Стараємося залучити інвесторів не тільки для вирощування, але й для переробки продукції або ж її зберігання. Наприклад, можна було б відкрити цех із заморожування фруктів. Бо ті ж «Володимирські сади» на зберігання возять вирощене аж до Житомира чи Києва.

– Що не вдалося? Які завдання визначено на нинішній рік?

– Хочемо завершити  реконструкцію приміщення для  НВК у П’ятиднях та відремонтувати дах в Устилузькій школі, плануємо створення опорних шкіл на базі Устилуга та Лудина, будівництво каналізації з встановленням очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод від заліза та аміаку, реконструкцію водозабору та резервуарів чистої води в Устилузі. Є задум у  сервісній зоні відновити музей прикордонної слави (дот Гуденка), завершити виготовлення генеральних планів Устилуга, Хотячева, Тростянки і Залужжя. Вже розробили проектно-кошторисну документацію на реконструкцію амбулаторії та пунктів прийому лікаря в Стенжаричах та Лудині, сподіваємося таки отримати кошти, які торік до нас не дійшли, і придбати для амбулаторії автомобіль.

Не вдалось поки що провести ремонт дороги Дарницьке-Лудин-Амбуків,  документація на нього  виготовлена, але тендер не відбувся. Кошти з дорожнього фонду на це також не надійшли. Сподіваюсь, що тепер з цим справимося .

У планах  також будівництво двох триповерхових багатоквартирних будинків неподалік музею Стравінського. Там є 60 соток вільної землі, які  хочемо запропонувати інвестору. На жаль, це питання забуксувало з вини місцевих депутатів. Тепер воно вже врегульовано, будемо виставляти ділянку на торги. Люди, коли почули про такі плани, уже приходили і записувались у чергу на квартири. Є, звичайно,   й охочі будуватися.  Давно  розраховуємо на розширення меж Устилуга: згідно з документацією, уже затвердженою районними та обласними органами влади,  міська територія має  збільшитись на 103 гектари.   Цього року треба завершити виготовлення генерального плану, без якого Верховна Рада не затвердить нових меж. Торік виділили  на  його підготовку 403 тисячі гривень.

У рамках співпраці з європейцями, за підтримки програми «U-LEAD з Європою», заплановано придбання спецавтомобіля для мобільного ЦНАПу. Працюватимемо також у програмі «Покращення якості послуг у сфері управління відходами на муніципальному рівні».

 

   На завершення Віктор Поліщук іще раз підкреслив: не шкодує, що в числі перших його громада долучилась до децентралізації. Важко, однак є відчутний результат, навчились заробляти, стали більш самодостатніми.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

 

comments powered by HyperComments
- реклама -