«Я не диванна людина» – каже про себе Сергій Гулімовський, котрий на велосипеді хоче об’їздити усю Україну та мріє побачити світ. Адже знайомитись з красивими куточками нашої планети, переглядаючи програми ВВС, і бачити це на власні очі – кардинально різні речі. 32-річний хмельничанин протягом десяти днів мандрував на двоколісному транспорті Рівненщиною, Волинню, Львівщиною та Тернопільщиною, зупиняючись у понад двох десятках найцікавіших містах, містечках та селищах. Усього за цей час чоловік подолав тисячу кілометрів, щодня проїжджаючи не менше ста кілометрів. Завітав мандрівник і до нашого міста.

Розмова із велосипедистом-мандрівником з Хмельницького відбулась у стінах історичного музею ім. О.Дверницького, адже такі установи Сергій Гулімовський обов’язково відвідує в усіх населених пунктах, котрі відмічені у його маршруті. Одразу ж зауважує, що вже оглянув виставкові зали і залишився приємно враженим рівнем історичного музею у Володимирі, адже на його фоні Хмельницький обласний виглядає дещо гірше.

Всього у маршруті, який мандрівник ретельно складав, використовуючи туристичні путівники в Інтернеті, – 24 населених пункти. Тут і Старокостянтинів, і Ізяслав, Антоніни, Славута, Остріг, Рівне, Клевань, Олика, Луцьк, Рокині та ще безліч цікавих місцин. Уперше в житті Сергій  побував на Шацьких озерах, де встигнув навіть скупатись попри прохолодну погоду, адже не стояв перед чистотою цих природних водойм.

   – Дуже рекомендую всім відвідати селище Антоніни на Хмельниччині – колишню резиденцію багатьох князівських родів: Острозьких, Заславських, Любомирських, Потоцьких та Сангушків, – додає мандрівник. – З кінця 18 століття і до першої світової селище входило до складу Волинської губернії. Досі там збереглось чимало цікавих об’єктів, одним з яких є ціле фахверкове містечко із будинками із дерев’яним каркасом, які значно поширені у західній Європі, зокрема у Німеччині. І таких цікавих місць, які просто наскрізь просякнуті історією, на Західній Україні безліч.

Хмельницький мандрівник пересів з автомобіля на велосипед  лише два роки тому і  вже об’їздив все рідне Поділля, надаючи перевагу саме двоколісному транспорту через те, що  такі подорожі дають можливість більше спілкуватись з людьми, зупинятись в музеях та занурюватись у місцеву атмосферу. Починав з мандрівок на відносно недовгі дистанції із двохсот кілометрів, поступово збільшуючи навантаження.

Згодом почав виїжджати і за межі рідної області і навіть країни. Найбільш  захоплююча веломандрівка була в молодого чоловіка на Криті, який він два роки поспіль об’їжджав вздовж та впоперек разом із коханою дівчиною. Обрали грецький острів зважаючи на співвідношення ціна – якість, адже на дешевих авіалініях туди можна долетіти за 800 гривень в один бік, а кількість неповторно красивих місць та оповитих міфами пам’яток просто зашкалює.  Востаннє були там цього року узимку – за місяць, проведений на Криті, вдалось «наїздити» понад тисячу кілометрів, зробивши повне коло навколо острова.

   – Клімат узимку на Кіпрі м’який і температура повітря досить комфортна – у межах 15-20 градусів за Цельсієм. Але минула зима, за словами місцевих мешканців, була досить суворою, через що ми інколи потрапляли в екстремальні ситуації – приміром, одного разу нас ледь не накрив сніг. Того дня ми  встигли спуститись із висоти 600 метрів, де знаходиться гірське поселення, і буквально за дві години ця місцевість вже була під товстим шаром снігу. А ще одного разу змушені були ховатись від граду в печерах. На Криті ми не зупинялись в готелях чи хостелах, а ночували лише у наметі, утім   місцеві мешканці настільки гостинні та привітні, що завжди запрошують до себе у гості на чай і від цього, згідно з тамтешніми звичаями, не можна відмовлятись.

Під час подорожі, Сергій зупиняється на нічліг у різних гарних місцях, заночував також і поруч з містом Володимиром на військовому полігоні, де знайшов затишний «куточок» серед розлогих сосен і навіть встигнув там познайомитись із тамтешніми мешканцями – лисами.

У кількох компактних пакунках та сумках, що закріплені на добротному  велосипеді американського виробництва, – усе, що необхідно для мандрівника: намет, спальник, харчі, газовий пальник, необхідні інструменти та обов’язково зігріваючий крем для суглобів. Незважаючи на польові умови, Сергій щодня балує себе чимось смачненьким – зокрема, зупинившись на нічліг на полігоні, приготував собі справжню італійську пасту під соусом песто із пармезаном, а на ранок ласував бісквітами із кавою по-турецьки.

Сергій переконаний, що пережиті емоції від побачених на власні очі красивих місцин – одне з найбільших багатств, які може отримати людина. Восени планує здійснити подорож на двоколісному транспорті у Болгарію, Трансильванію та Чорногорію. А гроші на це зароблятиме влітку, коли вирушить на сезонну роботу до Аляски, де вже п’ятий рік поспіль працюватиме технічним робітником на судні, що займається риболовлею.

   – Природа у цьому штаті США неймовірно гарна – льодовики, вулкани, водоспади та кришталево  чисті річки, з яких можна пити воду. Авантюристи-романтики можуть спробувати себе у якості шукачів золота. Я теж одного разу тішив себе тим, що знайшов золото, а насправді це була інша порода, яка просто дуже схожа на дорогоцінний метал. На Алясці можна побачити багато ведмедів та моїх улюблених дикобразів, а в океані – китів, морських котиків та левів. Словом, тамтешня флора та фауна дуже багата, – розповідає Сергій Гулімовський.

Десятиденна мандрівка західноукраїнськими областями – перший для хмельничанина досвід самостійної подорожі, адже раніше їздив з кимось у парі, утім це його зовсім не засмучує і навіть вже встигнув оцінити переваги такої самотності, а саме те, що не потрібно ні під кого підлаштовуватись.

Сергій каже, що подорожі для нього це не лише чудова нагода розширити кругозір, познайомившись з новими місцями та людьми, а ще і спосіб пізнання власного «я», адже є час задуматись над багатьма важливими речами в той час, коли крутиш педалі. Така собі своєрідна «педальна медитація», жартома зазначає мандрівник.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -