Вали Городища – розташована у центрі міста пам’ятка, яка водночас і тішить, і муляє око. З одного боку – приємно, що приїжджі одразу бачать залишки древніх укріплень, які натякають на давню і довгу історію Володимира, з іншого – прикро, що у цьому порослому деревами і чагарниками пагорбі не кожен може впізнати фортифікаційну споруду. Ідеї, як можна реконструювати городище, додавши йому цікавості й автентичності, давно витають у повітрі і час від часу обговорюються на засіданнях комісій з розвитку туризму. Фахово цією проблемою вже більше 10 років займається директор ТОВ «НПК «Місто України» Володимир Заболотний. Саме він позаминулої середи представив громаді міста проект реставрації земляних валів.

Статус пам’ятки не дозволяє масштабної реконструкції

Ще 17 січня на «круглому столі» за участю Володимира Заболотного було представлено ескізний проект “Реставрація, пристосування та музеєфікація пам’ятки містобудування та архітектури – “Земляні вали замку ХІІІ – ХVІ ст.”, та пам’ятки археології – “Городище – Вали ІХ-ХІІІ ст.”. Він передбачав, зокрема, відновлення дерев’яних стін і веж на земляних укріпленнях. З того часу науковці спільно з археологами, які у різні роки проводили дослідження у Володимирі, шукали архітектурні, історичні і юридичні можливості втілити задум. І зіткнулися із проблемами, які змусили змінити плани.

Найперше дослідники з’ясували, що кілька років тому Городище змінило юридичний статус. Якщо раніше у державному реєстрі цей об’єкт значився як пам’ятка містобудування й архітектури «Земляні вали замку ХІІ-ХVIст.», то з 2009 року це археологічна пам’ятка національного значення «Городище – Вали ІХ-ХІІІ століття». І це при тому, що у нинішньому вигляді вали остаточно були зведені аж у ХІХ столітті! Втім, у Міністерстві культури погодилися переформулювати статус об’єкта таким чином, аби врахувати і більш давнє городище, і комплекс земляних валів. До того ж, випливла потреба виготовити повну і цілісну облікову документацію.

– Але головна проблема полягає не в датуванні, а в тому, до якої категорії пам’яток тепер відноситься Городище, – пояснює Володимир Заболотний. – Коли маємо справу з пам’яткою архітектури, то в плані реставрації можемо почуватися досить вільно. Натомість на пам’ятці археології не можна проводити жодних робіт, які загрожують її автентичності. Простішими словами, ті елементи, які берегли свій первісний вигляд, ми не маємо права жодним чином зачіпати і оновлювати на свій розсуд. Можемо тільки зберегти.

Виглядало так, що про грандіозні реставраційні плани доведеться забути. Тим часом дослідники взялися з’ясовувати: де межа тієї автентичності, яку не можна міняти? Чи є можливість втілити на валах бодай частину задуманого?

– Після аерофотозйомок, картографічних досліджень і консультацій з археологами ми дійшли до висновку, що максимально збереженими є три фрагменти валів. Більша частина збережена у середньому стані, є кілька дуже пошкоджених ділянок. Але загалом пам’ятка зберегла свої контури і об’єм, хоч і сильно заросла деревами й чагарниками, – маємо близько 75 відсотків саме того автентичного валу, який і є пам’яткою археології. Однак, в одному місці – на ділянці протяжністю 10-12 метрів, де зараз розташовано вхід на територію Городища, – первинний вал повністю втрачений. І саме тут ми можемо зробити щось цікаве, – те, що додасть цьому місцю туристичної привабливості, – каже Володимир Заболотний.

Буде музей і вежа

Запропонований фахівцями план включає в себе три черги робіт, які відповідають таким фазам – реставрація, зберігання та музеєфікація. У рамках першої черги пропонують реконструювати громадську будівлю, що знаходиться всередині валів, під музей та офіс історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир». А також – повністю модернізувати і перекласти інженерні мережі, впорядкувати фруктовий садок і встановити пам’ятник жертвам тоталітарних режимів.

Другим етапом має бути збереження існуючого автентичного комплексу валів. Для цього пропонується відновити і попідсипати пошкоджені ділянки, а також розчистити від чагарників, які руйнують об’єкт. І, нарешті, третім етапом повинна стати музеєфікація, тобто створення музею «Городище Вали» під відкритим небом. Зокрема, варто «законсервувати» знайдені археологами залишки кам’яних мурів – протрасувати їх, можливо – дещо підняти ближче до поверхні і накрити скляним куполом із підсвіткою.

Що ж до початкового задуму, то повністю відмовлятися від нього ніхто не планує. Директор ТОВ «НПК «Місто України» розповідає: вивчали закордонний досвід, спілкувалися із польськими колегами і таки утвердилися в думці, що бодай фрагмент дерев’яної архітектури, свого роду муляж-імітацію давньоруського укріплення таки варто встановити, адже подібні атракції дуже цікаві для туристів. І реалізувати це можна на тій ділянці, де не зберігся первинний вал.

– Там, де зараз вхід на територію Городища, ми пропонуємо встановити П-подібну бетонну конструкцію, яка укріпить прилеглі стінки валів і стане основою для спорудження дерев’яної В’їздної вежі. Такий елемент суттєво прикрасить весь комплекс і разом з тим заважатиме експозиції археологічної пам’ятки. Звісно, це буде така собі музейна імітація, але вона викличе інтерес і туристів і прикрасить місто, – пояснює Володимир Заболотний.

А в приміщенні історико-культурного заповідника він пропонує влаштувати інтерактивний музей – сучасні технології це дозволяють. «Бо якщо древній Володимир у Городищі не можна відтворити архітектурно, то зробімо це бодай мультимедійно», – радить він.

Хто повинен виділити гроші на такі роботи і скільки це коштуватиме? – одразу цікавляться присутні. Пан Володимир каже, що «округлена» вартість такого проекту – близько трьох мільйонів євро. Але є польські інституції, які зацікавлені у розвитку туристичної привабливості «східних кресів», тому готові фінансувати подібні проекти у прикордонних містах України.

Наступний крок – охоронні зони

Завершивши і представивши громадськості ескіз проекту, фахівці ТОВ «НПК «Місто України» не припиняють опікуватися нашим містом, адже мають великі плани щодо історико-культурного заповідника і чимало проблем, які необхідно вирішити. Серед останніх – питання охоронних зон. Їх вкрай необхідно зафіксувати у базовому документі – Генплані розвитку історико-культурного заповідника.

– Довкола пам’ятки археології національного значення існує відповідна охоронна зона. І коли я бачу ці будинки, які зі сторони Успенського собору збудували впритул до Валів Городища, порушуючи усі можливі норми, то в мене виникає питання до прокуратури, як це взагалі допустили і чому досі із тим нічого не зробили, – обурюється Заболотний.

Також наступним кроком роботи фахівців буде створення нової версії регенерації усієї території історико-культурного заповідника. «Було б добре із зовнішньої сторони Городища відтворити частину окольного міста з гончарськими, бондарськими, ковальськими майстернями», – додає директор художньої школи Адам Михалик. «Якщо ви розгорнете проект розвитку заповідника, то побачите, що створення музею-скансену там заплановане», – відповідає Заболотний. І додає, що думка використати таким чином зовнішню територію довкола пам’ятки цілком слушна, адже без належного обрамлення навіть відреставровані за запропонованим проектом Вали виглядатимуть голо і сиротливо.

В учасників обговорення було ще кілька практичних запитань. Зокрема, депутат облради Костянтин Зінкевич цікавився, як реставратори планують облаштувати для огляду залишки кам’яних будівель. Але загалом суттєвих зауважень до проекту не було. Тож якщо знайдуться кошти, можна братися до його втілення. І років за сім – а саме на стільки часу розрахована реалізація проекту – Вали Городища таки стануть туристичною окрасою міста.

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments
- реклама -