Новини

ВОЛИНСЬКИЙ ЩИТ: Про  що   мріється на передовій  у неповних  22

Архів
6 переглядів

   – Я люблю свою країну, я хочу жити на своїй землі… Мрію, аби в Україні зростали мої майбутні діти, і пишалися своєю державою. Я тут для того, аби захистити свою Батьківщину і свій народ, відвоювати мир для українців, – розповідає наш побратим Валерій журналістам, які в черговий раз прибули на передові позиції одного з підрозділів нашої бригади. І навіть трохи ніяковіє, адже на його думку, каже очевидні речі, які не потребують розтлумачення.

– Коли моя країна опинилася під загрозою, просто не зміг стояти осторонь того, що відбувається на фронті. Відтак, підписав контракт. – Спілкуючись, Валерій просто зачаровує представників мас-медіа, які знемагають від спеки, харизмою та молодістю. У вересні йому виповниться лише 22. Але за плечима у хлопця вже кілька фронтових років, а ще раніше був Майдан, куди побратим пішов просто зі студентської лави.

Нині ж у Валерія, як і у всіх, хто свідомо прийняв рішення бути на передовій, життя розділене на «до» і «після» початку війни. І як і в кожного з них, центр Всесвіту, уваги та зосередженості в нього тут, в районі проведення операції Об’єднаних сил, де від кожного із солдатів залежить життя побратимів і ситуація на ввіреній їм ділянці фронту.

– Вночі буває гаряче, адже ворог підходить дуже близько, – розповідає Валерій, змахуючи піт з чола, і звичним, відпрацьованим до автоматизму жестом, повертає руку на автомат. – Підходять, звичайно ж, зі своєрідним і однозначним «привітом»… Але даємо раду!

На запитання про мрії наш молодий побратим знову поблажливо посміхається. Мовляв, знову про очевидне… Але є і дещо таємне, приховане, особисте. Воно за понад тисячу кілометрів – там, де серце, там, де кохана, з якою Валерій вже давно разом і з якою планують весілля. Вона, як і батьки хлопця, вже давно чекає на нашу перемогу й на його повернення.

– От розкажу вам про свої мрії, вони збудуться, і як потім жити без мрії? – віджартовується Валерій від особистих запитань, виводячи журналістів із позицій.

Дорога пролягає через засіяне поле, де під синім небом дозрів сояшник. І на якусь мить можна забути, що ми на передньому краї, де пролягає не просто лінія фронту, а межа героїзму й заробітчанства на чужій крові, межа свободи і рабського духу, межа людськості й життя і безсердечності й смерті… Можна було би забути, якби не висока постать Валерія попереду, що впевнено крокує у бронежилеті та касці, твердо тримаючи зброю, яку взяв до рук заради України, свого народу й його майбутнього.

  Матеріали   до чергового  випуску  «Волинського  щита» у  нашій газеті  надані  прес-службою 14-ї  окремої механізованої  бригади.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up