Виставка робіт художниці Євгенії Ромащук не вперше відбувається в історичному музеї. Цього разу вона присвячена ювілею авторки, котра, незважаючи на постійне проживання у Львові, так часто буває у Володимирі, що він має усі підстави вважати її своєю постійною мешканкою.
Вітали художницю голова міськрайонного осередку Союзу українок та заступник голови цієї всеукраїнської організації Віра Чайковська-Тарликова, директори дитячої художньої школи та музею Адам Михалик та Володимир Стемковський, союзянка Алла Палій, художниця Зінаїда Петровс, викладачки педколеджу Оксана Білик та Леся Мартинюк. Їхня колега Тетяна Пасієвич подарувала пісню, пообіцявши ще й одну зі своїх унікальних писанок, які готує до Великодня. Директор КМЦ Катерина Юрчук прийшла разом зі своїми учнями, юними художниками, які хором подякували Євгенії Йосипівні за цікаву виставку. Дякували за плідну співпрацю й одержану естетичну насолоду колишня завідуюча дитсадком «Дзвіночок» Надія Король, завідуюча дитячою бібліотекою Ольга Лівак, учителі школи-інтернату. Депутат міської ради Світлана Федонюк завітала із особливим подарунком – світлиною сім’ї Ромащуків, яку зробила під час однієї із попередніх виставок для газети «Слово правди».
Сестри художниці Марія та Зінаїда, окрім короткого екскурсу в історію своєї родини, читали для середульшої свої поезії. Окрасою свята стали пісні дружини племінника Лариси Лучинець, яка співала дуетом зі своєю подругою Людмилою Гендис і сама, акапельно й акомпануючи собі на гітарі.
Маки, фіалки, півонії, мальви, іриси – усі квіти з батиків Євгенії Ромащук дихають настільки живою красою, що мимоволі хочеться торкнутися їх пальцями. Копію відомого портрета Тараса Шевченка написала 15-річною школяркою, ще не маючи спеціальної освіти. «Жінка-літо», що присіла на парапет десь у парку, це реальна львів’янка, що досягла апогею довершеної внутрішньої гармонії, душевної краси і вроди, жіночої мудрості й інтригуючої загадковості.
Професійний шлях Євгенія почала у професійно-технічному училищі містечка Кролевець, що славиться особливою технікою вишивки. Подальша її доля пов’язала із містом Лева. Спершу вступила до художнього училища імені Труша, а після третього курсу – до інституту декоративного мистецтва. Працювала художником-декоратором упакування на парфумерній фабриці. Намагалася рисунком, конструкцією, формою футляра передати запах, особливості, призначення косметики та парфумів.
Незважаючи на постійне проживання й роботу у Львові, художниця за найменшої нагоди завжди поспішає до Володимира, до рідної хати, де колись завжди пахло запареним рогозом. Разом із сестрою Зінаїдою займаються і городом, де крім традиційних овочів вирощують оригінальні декоративні сухоцвіти. У родинному колі Ромащуки часто з любов’ю і теплом згадують батька Йосипа Онуфрійовича, який мало не у 90 літ став членом Національної спілки майстрів народного мистецтва. Це він передав синові та трьом донькам доброту, сердечне тепло, оптимістичне сприйняття світу, невгамовну працьовитість, життєву бадьорість, інтерес до творчості.
Його плетені капелюхи, сипанки, короби, жіночі сумки, кошики, інші вироби побутового призначення і зараз дивують майстерністю і красою, вражають довершеністю і зручністю. Прадавнє ремесло, якого навчився ще хлопчиком, аби заробити на шматок хліба, у поважних літах стало справою його натхнення. Хотів, аби хто із дітей продовжив цю справу, каже пані Євгенія, тому і сама спробувала звернутися до природних матеріалів – соломи, рогозу, ситнику. Маленькі сувенірні брилики, хлібниці її роботи також є на виставці, що відкрита для відвідувачів протягом березня.
Ірина НАДЮКОВА.
