На головну Інтерв'ю Як «МузаКава» устилужанина Павла Зініна надихає на зміни

Як «МузаКава» устилужанина Павла Зініна надихає на зміни

  Серед багатьох володимирчан стало своєрідним трендом з’їздити на каву до Устилуга. Адже нещодавно свій кава-пойнт «МузаКава» тут відкрив Павло Зінін, якого чимало людей пам’ятає як музиканта гурту «Інші». У його закладі можна збадьоритися не лише кавою, а й якісною музикою, придбати ексклюзивний сувенір чи поспілкуватися із гостинним господарем-баристою про життя і майбутнє прикордонного містечка. Адже із цієї кав’ярні уже встигла вирости важлива громадська ініціатива. Про маленький кавовий бізнес, який надихає на великі звершення, ми поспілкувалися із Павлом за екологічно ощадним стаканчиком ніжного лате.

12 бізнес-планів, але спочатку – кава

- реклама -

   – Із чого все починалося?

– Я дев’ять сезонів відкатав на заробітки у Польщу. І весь цей час думав про те, чим би зайнятися в Україні, щоб не було потреби виїжджати. Давно мріяв про власну справу. Написав дванадцять бізнес-планів лише для Устилуга, вивчав економіку й бізнес-процеси, перечитав гори літератури і передивився купу біографічних фільмів й ознайомився з біографіями успішних людей. Тому підхід до власного бізнесу у мене дуже серйозний.

Пройшовши тест від Норбекова,  визначив три справи, якими почав би займатися, маючи необмежений запас грошей. Для мене це – своє кафе, спорзал і садівництво. Вирішив почати з кави, тому що з усіх трьох напрямків вона вимагала найменше вкладень.

Тож, як то кажуть, спочатку була кава. А далі – побачимо. Однозначно на цьому зупинятися не планую. Хочу розвиватися далі. Хотів щось таке культурне і душевне відкрити в Устилузі

   – Кава – це тому, що сам її любиш, чи тому, що її більшість людей пє?

– Швидше другий варіант. Я випиваю в день лише одне горнятко кави, вранці. А далі впродовж дня – лише зелений чай і джерельну воду. В асортименті «МузаКава», до речі, є сім різновидів чаю.

   – Чи складно навчитися кавовим премудростям?

– Насправді вся інформація є в Інтернеті. Просто відкривай і бери,  що тобі потрібно. Аби було бажання. Кавовий бізнес в останні роки у Україні дуже розвинувся. Втім, в Устилузі кава-пойнтів не надто багато. Є кава з автомату в цілодобових магазинах. Я ж хотів, щоб це було не просто «натиснув кнопочку, взяв каву», щоб було спілкування з клієнтами. Тому каву на професійному обладнанні я варю сам. Люблю спілкуватися з людьми.

 – На твою каву часто приїжджають друзі-знайомі з Володимира. Чим їх заманюєш?

– Не знаю, якось вдається притягувати хороших цікавих людей, друзів і приятелів з юності. Вдячний, що не забувають про мене, приїжджають провідати – хто автобусом, хто автівкою, а хто й велосипедом. Я взагалі компанійська людина, з усіма дружу, не люблю конфліктів, знаходжу точки порозуміння.

 – А з Польщі клієнтів маєш?

– Так, заїжджають не лише на каву, а й на ход-доги. Готую їх на пару, це смачно і доволі дієтично. Польську мову дуже добре знаю, тому вільно нею спілкуюся на будь-яку тему. А оскільки за фахом я перекладач з англійської, то легко можу спільну мову знайти з будь-якими іноземцями. Коли працював на рецепції у готелі в Гданську, то спілкувався з клієнтами з усього світу – вся Європа, Америка, Південна Корея, Австралія, ПАР…

«Нотки», сувеніри і арт-вечори

   – Кава у тебе не проста, а «музична». Чому?

– Я ж музикант і музику люблю. Придумав таку назву і дизайн кавового зернятка з ноткою всередині. Реалізувати його мені допомогли в студії «С-Стиль» батько й син Сакуляки.

   – Яка музика звучить у твоєму закладі?

– Спершу вмикав свою улюблену, але з часом почав ловити радіохвилі і вмикати станції, де звучить хороша музика. Адже навіть те, що заслухане до дір, із часом «приїдається», тож треба час від часу щось змінювати, знаходити нове. Але перші півтори місяця вмикав лише улюблене – ‘Radiohead”, “Coldplay”, з українських – “Onuka”, “TheManekens”, “DazzleDreams” – «легші», але з цікавим звучанням гурти.

   – Музика у тебе присутня не тільки в назві і «в повітрі», а й в асортименті, чи не так? Адже до фестивалю «Стравінський-фест» ви з майстринею Тетяною Ігнатович підготували солодкі сувеніри – печиво-«нотки»…

– Власне, таку ідею – замовити у відомої  в Устилузі і не тільки  майстрині печиво у вигляді музичної нотки – я вирішив реалізувати ще на відкриття. Воно стало популярним і в якості сувеніра, і в ролі смаколика до кави. Печиво активно купують, тому днями замовив нову партію.

Крім того, зі своїм другом з Луцька Олександром Радзивілом  розробив дизайн магніта –з зображенням музею Ігоря Стравінського, єдиного у світі. Це теж  унікальний сувенір, який гості Устилуга можуть придбати у моїй кав’ярні. Також пробую продавати книги. Для початку вибрав один бестселер – книжку Мирослава Дочинця «Многії літа, благії літа». Замовив 100 штук, майже всі вже продав. Їх добре беруть, дякують за них, бо у них – глибокі думки, доступно викладені.

   – Там, де кава і музика, не обійдеться і без арт-вечорів. Знаю, у тебе такі відбувалися.

– Так, кілька разів. Якось  запросив Сергія Шишкіна пограти, хто почув його, був дуже задоволений. Також запрошував місцевого музиканта-гітариста Тараса Вавринюка, він провів такий душевний вечір. Планую організовувати такі заходи і надалі, але, очевидно, ближче до весни. Адже локація у мене відкрита, тож в негоду музиканти тут грати не зможуть.

Зміни у місті, які почалися з горнятка кави

   – Чула про те, що довкола твоєї кав’ярні гуртуються соціально активні устилужани. Нещодавно ви порушили проблему зупинки громадського транспорту…

– Ця зупинка у центрі міста стояла довгий час у занедбаному стані. За нею не доглядали ні міська влада, ні Автодор, якому вона, власне, й належить. Розписана нецензурними написами, страшенно загиджена, фактично перетворилася на громадський туалет. А повз неї щодня ходять діти в школу і садочок, люди чекають там на автобус. І коли дітлахи почали проситися, що давайте будемо чекати на автобус біля вас, бо там дуже смердить, це мене добило. Тож вирішив взяти справу у свої руки і почати її вирішувати.

Так на фасаді «МузаКави» з’явилася петиція до міської влади з вимогою навести лад на зупинці. За півтора дні я зібрав 202 підписи.

– Це була власне твоя ініціатива?

– Так,і  проявив я її ще два роки тому, коли запропонував шляхи  розв‘язання цієї проблеми. Але реакції влади не дочекався. Було ще кілька спроб вплинути на вирішення питання. І лише після залучення громадськості вдалося зрушити його  з мертвої точки. Незабаром мені принесли запрошення в мерію для  розв’язання проблеми. Я натомість запросив голову ОМТГ зустрітися на місці, з людьми. Та зрештою ми разом з активістами  пішли у міську раду і поспілкувалися з чиновниками, підприємцями, які мають торгові точки біля цієї зупинки, та представниками Облавтодору. Спільно вирішили питання  і намітили план дій: забрати звідти старий громадський туалет, вичистити сміття, прибрати й облагородити територію. Автодор зобов’язався відремонтувати зупинку, яка востаннє ремонтувалася 20 років тому. Голова ОТГ Віктор Поліщук також пообіцяв, що до кінця листопада у громаді з’явиться муніципальна поліція, яка стежитиме за дотриманням громадського порядку, проводитиме виховні роботи  і штрафуватиме злісних порушників.

І ось через два тижні після зустрічі комунальне господарство навело лад на цій зупинці, за що ми йому дуже вдячні. Вивезли повен причіп сміття, почистили територію. Тепер чекаємо, щоб автодор виконав свою частину домовленостей. Ми-активісти виконуємо роль громадського контролю: телефонуємо, нагадуємо.

   – Є у вас ще якісь місцеві проблеми, за розв’язання яких ви хотіли б узятися?

– Звісно. Дуже не вистачає у Устилузі культурного життя, особливо для молоді. Будинок культури є, але на регулярній основі там фактично нічого не відбувається. Близько року установа  не має директора, бо на мінімальну зарплату охочих працювати небагато, давно потребує ремонту і залучення спеціалістів-педагогів, які могли б організувати роботу цікавих гуртків. Але дуже тішить, що завдяки «Устилуг-Стравінський-фест» вдалося залучити частину коштів на ремонт приміщення будинку культури. За це від імені устилужан хочу подякувати нашій міській владі.

Також відчувається дефіцит у можливостях для розвитку спорту. Дуже хотілося б, щоб нам зробили стадіон  – облагородили, зробили освітлення, бігові доріжки з гумовим покриттям, майданчики для волейболу і баскетболу, а не лише для футболу, турніки для стрітворкауту – колись в Устилузі була дуже сильна команда з цього виду спорту.

Але найбільша проблема Устилуга в тому, що молодь виїжджає з міста. Хто на заробітки за кордон, хто в більші міста, Київ чи Львів. Молодь не бачить тут можливостей для розвитку, на жаль, не має де подітися вечорами.

Подорожі змінюють людей

   – Що порадиш людям, які живуть у маленьких містечках, але хотіли б вирватися за межі оцих «провінційних» умовностей і кордонів?

– Найперше: розібратися у собі, визначитися, що хочуть від життя, чим займатися, чого досягнути. І робити це. Також раджу побільше подорожувати, бо людина ніколи не вертається із подорожі такою, якою була раніше. Завжди щось для себе знайде, чомусь навчиться.

   – Яка подорож на тебе найбільше вплинула?

– Можливо, екскурсія замками України, в якій побував два роки тому. Її організовував вчитель володимир-волинської ЗОШ №5 і прекрасний гід Олександр Токовий. Ми відвідали печери Тернопільщини, затоплене село Бакота, Хотинську і Кам’янець-Подільську фортеці, Чернівці. Я пересвідчився, що у Західній Україні є на що подивитися. У плані цікавих місць у нас не гірше, ніж у Європі. Лише дороги нормальні зробити треба.

Також я об’їздив практично всю Польщу. Найгарніше місто, в якому побував, – це Краків. Він настільки красивий і душевний, з неповторною атмосферою.

Колись, у 2012 році, мені довелося побувати й у Росії. Після того затявся, що ніколи у цю країну не поїду. За межами мегаполісів – це дуже відстала країна, люди живуть у первісному суспільстві. Єдине, що там є красиве – це природа.

Розмовляла Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -