Вочевидь, цього барвистого національного свята, яке має назву «Володимир у вишиванці», з нетерпінням чекають і дорослі, й діти. На конкурс, який на День Незалежності пополудні відбувся у сквері біля музею й уже став традиційним завдяки патріоткам з МО «Союз українок», приходять цілими родинами. Хтось купує національне вбрання, а більшість майстринь вишивають колоритні блузи, сорочки… І кожен виріб у них по-своєму неповторний, узори запозичені з давніх орнаментів, що розцвіли кольорами на сучасних тканинах.
У номінації «сучасна вишиванка» перше місце «віддали» голові фермерського господарства «Пан продукт» Мирославі Чайковській, котра вбралась у блузку, по-дизайнерськи вишиту місцевою майстринею. На ній тільки один колір – чорний, але такі візерунки не часто зустрінеш, отож її можна вважати ексклюзивною. Гарний, по фігурі зшитий фасон, подивував голову журі Ольгу Рябець, яка і сама добре знає толк у таких виробах.
Друге місце виборола Віра Басинець, котра власноруч вишила різнокольорову сукню, третє – Валентина Романюк, яка лише за 15 днів вбрала сорочку бісером. Не оминули увагою й бухгалтера Хмелівківської сільради Надію Столяр, яка прийшла на конкурс у чорній сукенці, на якій поломеніли грона калини – її вона також сама вишила, та ще прикрасила босоніжки квітами з бісеру. За вишукану роботу їй присудили додаткове четверте місце.
Не менше захоплення викликала і номінація «старовинна вишиванка», хоч тут конкурсантів зголосилося лише семеро, які демонстрували давні вироби, котрі хтось купив, а хтось береже, як родинну реліквію. Приміром, домоткану сорочку Наталії Авдєєнко подарували, й їй понад сто років. До Галини Микити виріб приїхав з Іваничівського району, а 86-річна Ольга Козел з Когильного вбралася у національні гуцульські строї, які вона вишила ще дівчиною. Педагог і берегиня музею у ЗОШ №5 Марія Литовчук розповіла про своє колоритне брання. Усі вироби мають давній орнамент і знаки, що несуть духовну силу, оберігають, осяюють їх власника і оселю.
Подивували журі ніжні візерунки на сорочці Наталії Дмитрук, яку вона, готуючись до конкурсу, зняла з горища – у неї перше місце. Друге – у Лариси Лучинець, котра на сорочці (це вже у неї восьма) виклала узори на зразок борщівських, що поєднують до півсотні технік, а третє в Олександра Чишія, котрий вбрався у сорочку, орнамент на якій запозичений з вишиванки гетьмана Івана Виговського. До слова, наш земляк з чарівним голосом вступив до Київського інституту музики імені Ренгольда Глієра. Заохочувальний подарунок отримала найстаріша учасниця конкурсу Ольга Козел.
Замайоріла веселково сцена від уборів, які показали учасники «родинної вишиванки. Перше місце дісталося В’ячеславу й Ірині Петрукам та їхнім дітям Ігорю, Роману і Даринці. Усі барвисті вишиванки у їх сім’ї – то копітка праця Ірининої сестри Наталії, котра мешкає на Рівненщині. Друге – вибороли Микола і Руслана Копоть з Червонограда, котрі були проїздом у місті, а зачувши про конкурс, вирішили й собі взяти у нім участь. Третє місце у Наталії і Сергія Довгих – усі конкурсні вироби не покупні, а з любов’ю вишиті для себе і рідних. Переможців і призерів нагородили подарунками і грамотами та розкішними букетами.
Наймасовішою виявилась номінація «дитяча вишиванка». Але перш, ніж визначити переможців, та, очевидно, щоб члени журі змогли детально оглянути вбрання на дітях, їх довго забавляв культорганізатор Дмитро Терьохін. У цій номінації не вибирали переможців – усім дітям дарували солодощі та грамоти.
Тетяна АДАМОВИЧ.
